Ваші гроші — безпечні в банку?
„У ПОНЕДІЛОК вранці люди почали ставати в чергу. Відвалено вони чекали майже п’ять годин на лютому морозі. Спокійні запевнення банкірів, економістів і політичних діячів тільки підсилювали почуття паніки. По цілій країні, дійсно по цілому світі, чимраз більше людей оточували банки, з тією самою вимогою — ДАЙТЕ НАМ НАШІ ГРОШІ!’
Чи це може бути звістка, яку ви колись у недалекій майбутності будете читати? Уолл-Стріт журнал недавно цитував економіста Алена Грінспена, який сказав, що „у половині століття, то тепер є найбільша можливість небезпечного провалу [банків]”. Чому?
На що витрачали гроші
Пригадайте собі, як докладно вас розпитували, коли ви останнього разу позичали трохи грошей в банку. Дивовижно, банки не є такі обережні, коли позичають комусь багато грошей. Наприклад, Мексіка, маюча досить багато нафти в резерві, легко позичила 57 більйонів доларів. Потім по цілому світі проценти дуже зростали а ціна нафти знижилась. Мексіка стояла на краї банкрутства. Чутки, що Мексіка можливо не зможе виконати своїх зобов’язань відносно тих великих позичок, рушили малу паніку між вкладниками. Через крайню потребу, то в цю країну сипали більше грошей. Тоді як кризу можна було відвернути, то інші нації, як-от Польща й Бразілія, також мають трудність виплачувати їхні великі борги.
Більйони доларів вкладається в крамарство. Колись, великі фірми фінансували свої організації продаванням публіці бонів (довгострокові позички). Але коли проценти підвищились, то вкладники продавали ті бони й вкладали їхні гроші у фірми з більшими прибутками. Тому то фірми мусили звертатись до короткострокового, високопроцентного банкового кредиту. Проте, банки могли б загубити дуже багато капіталу, коли б ті фірми збанкрутували. Недавнє ліквідування Драйсдейл урядової корпорації цінних паперів є жахливим прикладом уразливості банків — вони загубили 285 мільйонів доларів!
Глобальні доміно?
Економісти побоюються, що наслідок цих факторів витворить глобальне доміно. Припустім, що чужа держава, або кілька великих корпорацій, збанкрутують. Це значить, що один або два великі банки також можуть збанкрутувати. Це, по черзі, може настрашити вкладників інших банків, і вони всі можуть вибрати свої гроші. Тому що банки тримають мало грошей готівкою, то це може створити велику кризу ліквідації. У банках створиться велику недостачу капіталу. Ця ланцюгова реакція може поширитись у всесвітній занепад економії!
Все-таки банкірі кажуть, що таке розгортання подій не є правдоподібне. Давид Рокефеллер, колишній голова Чейс Мангатен банку, у недавньому інтерв’ю сказав, що банкова система „є дуже надійна”. Правда, „банки проводять багато торгівлі одні з одними, отже між ними є взаємний зв’язок”. Але він відчував, що це „не дуже правдоподібно”, щоб такий глобальний доміно ефект повалив світову банкову систему. Тому що успіх банкової системи залежить від довір’я публіки, то це зрозуміло чому банкірі так життєрадісно говорять.
,Певно, що держава не допустить провалу своїх головних банків’, ви можете казати. Але точно Центральний банк Італії зробив це! Банкрутство Банко Амбросіано широко опублікували через його близькі зв’язки з Ватіканом. Коли цей скандалізований банк збанкрутував то на здивування і переляк європейських банкірів, Банк Італії скасував свою підтримку. Банкірі побоюються, що це поставило небезпечний приклад.
„Мир і безпечність” у фінансовому світі?
Нью-Йоркський час з 10-го жовтня, 1982 р., твердив, що „члени передрікають, що страх ліквідації міжнародних фінансів зрештою доведе осіб, які ведуть фінанси, до згоди”. Проте, на протязі економічного провалу в 1930-ох роках, то нації не кооперували, але замість цього, „шукали притулку від довгої всесвітньої економічної бурі, незважаючи на те, що їхні вчинки шкодили іншим країнам”. І є мало чого показати, що нації вже змінили своє відношення. Наприклад, уряди пройняті інфляцією дозволяли процентам підвищуватись, незважаючи на те як спустошливо це впливало на бідніші країни.
Все-таки, Біблія передсказує, що незабаром видатні провідники будуть передрікати „мир і безпечність!” (1 Солунян 5:3) До якої міри це буде включати якусь всесвітню економічну згоду колись побачимо. Тимчасом, як же комусь боротись з світовою нестійкою економією?