Сьогоднішній світ — Терпимий чи байдужий?
ДЕХТО вірить, що ми живемо в Ері Терпимості — світ в якому в більшості країнах убивати або мучити людей за їхнє релігійне переконання є неуявленне. Проте, які глибокі є коріння терпимості? Чи може бути, що ця дуже вихвалена Ера Терпимості є тільки Ерою Байдужості?
Боротьба за терпимістю
В дійсності, терпимість є досить нове надбання, навіть у Західній цивілізації. Згідно з Вебстеровим третім новим міжнародним словником, то англійське слово „терпимість” походить з французького. Каже французький Вокабюлер ді ла філософі через Андрія Лаланда: „Це [французьке] слово терпимість народилось у XVI-му столітті як наслідок релігійних війн між католиками а протестантами. Католики почали терпіти протестантам, а протестанти католикам також”.
У Франції Війна Релігій закінчилась у 1598-му році Указом Нанте, закон, яким цар Генрі IV дав протестантам обмежену свободу. Але свобода релігії таки ще не була забезпечена в Франції. У 1685 р., цар Луї XIV скасував цей указ і Гугеноти переживали ще одно століття ув’язнення, заслання до галер або відвертого вбивства. Аж після того, як почалась Французька Революція в 1789 р., що в Франції почали законно гарантувати релігійну свободу.
У Німеччині війни між католицькими а лютеранськими князями закінчились у 1555 р., Миром Агсбургу. Проте, це дало їм право накидати їхню релігію на їхніх майбутніх підданих. Для інакомислячих не було релігійної свободи. Тридцятилітня Війна між європейськими католиками а протестантами закінчилась у 1648 р., і Вестфальським Миром далось кальвіністам релігійну свободу. Але аж у 1781 р., німецьким Указом Терпимості далось усім некатоликам обмежену свободу поклоніння.
В Англії також відбулась довга і жовчна боротьба за терпимістю. Католики, англікани і пуритани по черзі переслідували одні одних коли набували силу. У 1689 р., під протестантським царем Вільгельмом III, видалось Британський Закон Терпимості, але в ньому забороняли проповідувати проти Триєдиного Бога, і розкольникам не дозволялось займати політичної посади. У 18-му столітті різними законами поступово дозволяли релігійну свободу тим, які не були членами англіканської церкви. Але католикам, євреям та розкольникам позбавляли деякі цивільні права. Аж у 1820 роках здіймили більшість обмежень і аж у 1880 році — тільки століття тому — релігійним розкольникам у Англії дозволили погребати їхніх мертвих згідно з їхнім переконанням.
Вселенські собори — терпимість чи байдужість?
Можемо бачити, що сьогоднішня позірна терпимість дуже поверхово вкорінюється в історії. Отже, що це спонукує сьогоднішні існуючі терпимі відношення? Чи щире признання прав інших людей, чи релігійна байдужість?
Римсько-Католицька Церква є з цієї другої думки. Католицька енциклопедія каже відверто: „Терпимість почалась тільки коли віра закінчилась”. Цей самий твір продовжує: „Здається, що Церква є дивно суперечна, бо тоді як претендує на терпимість і свободу для себе, то вона не терпіла, і досі не терпить усім іншим релігіям”.
Наприклад, на II Ватіканському Вселенському Соборі, який закінчився в 1965 р., перший раз в історії Римсько-Католицька Церква признала потребу релігійної свободи. Але уважне читання тієї офіційної заяви Павла VI, про таку свободу виявляє, що він більше турбувався свободою для Католицької Церкви по тих країнах де їй загрожувалось ніж про свободу некатолицьким релігіям. І тому що теперішній папа вимагає поклоніння Марії і безшлюбності священиків, то це показує, що через Вселенські Собори він мав намір привернути протестантів назад до лона Римської Церкви.
Щодо теперішніх вселенських соборів у яких Протестантська й Православна Світова Рада Церков грає видатну роль, то Нова Британська енциклопедія каже: „Рух вселенських соборів у 20-му столітті сприяв на переборення розколу в церкві точно через вияснення нетеологічних факторів”. (Курсив наш.) Інакше кажучи, вселенські собори стараються з’єднувати релігії у всіх справах крім духовних. Вони мають справу з суспільними та політичними питаннями. Світова Рада Церков ніби постачає гроші для „рухів визволення” в різних країнах. Недавно, Армія Спасіння відступила від СРЦ кажучи, що рада діє під керівництвом „політики замість Євангеліє” і тому, що оплачує партизанські рухи. Отже стає ясно, що доктринальна терпимість вселенських соборів, дійсно є ознакою доктринальної байдужості. З другого боку, її втягнення в політику напевно не сприяє деяким політичним урядам полюбити її.
Сильні переконання без нетерпимості
У МеКлінток і Стронг Енциклопедія біблійної, теологічної і церковної літератури, ми читаємо: „Церква Христа в її непорочності нічого не знає про нетерпимість, і тому її ніколи не можна винуватити за переслідування”. (Курсив їхній.) Енциклопедія цитує Жана Жортана, англійського протестанта в 18-му столітті, сина французьких гугенотських батьків, який сказав: „Коли починається переслідування, то Християнство кінчається”. Він продовжує: „Після того як Християнство стало релігією [Римської] Імперії, і після того, як священикам почали давати майно і честь, то потворне зло переслідування зміцнилось, і згубно вплинуло на релігію Євангеліє”.
Так, після того як відступництво вкорінилось, „християни” стали нетерпимими переслідувачами. Передрікаючи це відступництво, апостол Павло написав: „Настане час, коли люди не будуть терпимими до здорового навчання... Вони вже не будуть слухатись правди, але підуть за людинотвореними міфами”. (2 Тимофія 4:3, 4, Новий Заповіт у сучасній англійській мові через Й. Б. Філліпса) Віровчення церков так званого Християнства вміщає багато людинотворених міфів, і точно через такі міфи відступницькі християни стали переслідувачами. Наприклад, вигадка про „трьох божественних Осіб у одному Богові” рушила насильну незгоду й переслідування між так званими християнами в четвертому столітті н. е. Противників Трійки продовжували переслідувати на протязі століть.
Але, правдиві християни нікого не переслідують. Проте, це не значить, що в них немає сильних релігійних переконань, або що вони не боряться проти помилки. Апостол Павло заявив правдивий стан християн: „Зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь,— ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові”.— 2 Коринтян 10:4, 5.
Свідки Єгови теж уживають біблійні правди за свою зброю, щоб нею спростовувати міцно вкорінені людинотворені релігійні вигадки. Але вони ніколи не примушують нікого, і не переслідують тих, які не погоджуються з ними, хоч самі стали жертвами жорстокого переслідування релігійними та політичними силами. Вони слухаються Павлової поради: „Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: ,Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС]’ ”.— Римлян 12:17—19.
Проте, дехто сперечається, що Свідки Єгови є нетерпимі тому, що виключають злочинців із збору й тих осіб, які не пристосовуються до їхніх релігійних переконань. Проте, цю практику не застосовується через якийсь людський стандарт або особисте упередження. Це Бог наказує християнам виключати правопорушників. (1 Коринтян 5:9—13) Проте, в жодний спосіб Свідки Єгови не обмовляють, не лихословлять і не турбують виключених. Вони тільки слухаються біблійного наказу, щоб не товаришувати з такими. У цей же спосіб підтримується чистоту та тотожність християнського збору. Яке інакше це є від церков, які безжалісно вишукували та переслідували розкольників!
Релігія ,жне те що посіяла’
Одного разу апостол Павло був сказав: „Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне”. (Галатів 6:7) Певно, що це стосується до релігійних організацій, які на протязі століть, не терпіли іншим.
В останній книзі Біблії, фальшиву релігію зображується розпусницею, чинячою „перелюб” з „царями землі”. (Об’явлення 17:1, 2; 18:9) Це значить, що релігія продає себе політиці замість залишатись „не частиною світу” так як Ісус був наказав. (Івана 17:16) Біблія передсказує, що протирелігійні політичні стихії колись не будуть терпіти втручання релігій в їхні справи й накинуться на неї. За допомогою цих стихій, Бог Єгова ,виконає суд над великою розпусницею, яка зіпсула землю своїм перелюбом’ і ,помститься за кров Своїх рабів з її рук’.— Об’явлення 19:2; 17:16, 17.
З таким несподіваним наскоком на релігію, то нетерпимість підняється на поверхню так як ще не було в історії. Навіть правдиві християни не уникнуть гніву безбожницького світу, якого введе знищення фальшивої релігії. Але цей наскок на Божих вірних людей зворушить Бога і Він утручається в справу. Він просто не буде терпіти таким „царям”, „військовим командантам” і „великим” які накидаються на Його людей на землі!— Об’явлення 19:17—21; 17:14.
Усі до козел подібні люди, нетерпимі переслідувачі „підуть на вічне відрізання”. Але Своїм покірним учням, багато з яких стали жертвою нетерпимого переслідування, Христос скаже: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство приготовлене для вас від заснування світу”. (Матвія 25:31—46, НС) На закінчення, Бог відповість на молитву правдивих християн, тобто: „Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.— Матвія 6:9, 10.
По котрій стороні ви будете в завершенні протирелігійної нетерпимості? Ви не можете дозволити собі залишитись байдужими. Так як апостол Павло пояснив, у посланні до Римлян 9:22, 23: „Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя”. Так, Бог з доброго наміру ,терпів’ зло: Це дало до-праведності нахиленим особам час стати по стороні правильного. Однак, Бог призначив час на закінчення Своєї терпимості. (Дії 17:30, 31) Ввесь доказ натякає, що цей час Божої терпимості вже кінчається. Отже, Біблія наполягає на нас покидати фальшиву релігію поки ще не є запізно!— Об’явлення 18:4, 5.
Свідки Єгови будуть раді допомогти вам покинути фальшиву релігію, яка на протязі століть була дуже нетерпима. Студіюйте Біблію з Свідками. Вони можуть допомогти вам віднайти в Біблії чудову надію, надію на вічне життя на Райській землі де терпимість людини проти ближнього буде справа минулого.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Свідки Єгови боряться проти помилки правдою з Біблії, а не насильством
[Ілюстрація на сторінці 9]
Світські сили перестануть терпіти світській релігії, яку в книзі Об’явлення символізує розпусницею