Ядерна загибель — Яка дійсна загроза?

Я ХОЧУ ВИРОСТИ, А НЕ ЗАГИНУТИ

ЦЕ Є болісний й думку викликаючий вислів, якого анонімний автор виписав на стіні будинку в місті Франкфурті, Німеччині. Чи ви можете винуватити цього молодого чоловіка — чи жінку — за те, що вони мають таке почуття?

Мабуть ні, зокрема якщо ви є одною з тих мільйонів осіб у світі, яких страх поширюється поза обмежену атомну війну — незважаючи на жахливість навіть такої війни. Загроза, так як вони бачать її, є від цілковитої ядерної війни, яка цілком винищить людство. Вона залишила б землю нездатною для життя.

Слово, якого часто вживається описувати таку ядерну загибель, зокрема по англомовних країнах, позичається з Біблії. Це слово є „Армагеддон”. Наприклад, у 1961 р., колишній президент Ейзенхауер з СШ сказав, що зростаюча загроза з ядерної загибелі поставила Чікаго „тільки 30 хвилин від Армагеддону”. І про ранні 1970 роки, Генрі Кісінжер, колишній СШ міністр закордонних справ, написав: „Жодне попереднє покоління політичних діячів не мусило опрацьовувати політику в такому незнаному оточенні, що межує з кордонами Армагеддону”.

Тим часом ми вже дожили до 1980 років. Роки політичних дискусій та переговорів ще не мали успіху знесилити ядерну бомбу на якій здається світ уже сидить майже чотири десятиліть. Незважаючи на зростаючий тиск від їхніх громадян, щоб заморозити ядерну зброю, то потужні сили таки продовжують запасатись ядерною зброєю.

Погроза ще зростає

Даючи ще одну причину на зростаючу загрозу з ядерної загибелі, науковець Йосип Вейсенбаум з Массачусетс технологічного інституту сказав: „Небезпека вже стала більшою тому, що багато більше країн уже мають атомну зброю”. Тому що кількість тих країн безсумнівно буде зростати, то немає надії на майбутність. „Цілком можливо, що ми не переживемо наступних 20 років”, перестерігає Вейсенбаум. „Ми все швидше та швидше наближаємось до безодні. І я побоююсь, що немає нікого, щоб зупинив нас. Може бути, що ми вже є безнадійно загиблі”.

Тим часом, сучасна технологія продовжує удосконалювати керовані ракети. Ракети далекої дії вже можуть пролітати тисячі кілометрів і попадати до менше, як 180 метрів (197 ярдів) від їхньої цілі. Це є таке саме як би кинути м’яч в якусь ціль одну милю відстані — якщо б людина могла так далеко кидати — і попасти тільки один дюйм від мішеня!

Як ви ставитесь до цього?

Ви можливо стараєтесь запобігти ядерну загибель. Правда, ви правдоподібно не є політичним діячем, або посередником переговорів про розброєння. Але, беручи участь у рухах за миром або в антиядерних демонстраціях різного роду, ви можливо думаєте, що сповняєте ваш обов’язок. У світі, сотні тисяч звичайних людей є з такого самого погляду.

З другого боку, ви можливо не є спонукані втягатись у цю справу. Може бути, що ви просто-таки стараєтесь ігнорувати загрозу, не думаєте про неї й займаєтесь іншими справами життя. Підсвідомо ви надієтесь на найкраще.

Або, чи ви вважаєте, що ядерна війна є неминуча? Якщо так, то ви можливо шукаєте якогось засобу, щоб особисто пережити таку загибель. Ви можливо вже зробили деякі плани для вашого пережитку. Ви можливо навіть приєднались до „групи пережитку” — багато з яких недавно появились по всіх країнах світу.

Чи людина знаходиться в одній з цих трьох категорій чи ні, то ніхто з нас не може сторонитись від факту, що загроза з ядерної війни є дуже дійсна. Чи ви погодитесь з цим чи ні, то ми всі мусимо бути готові примиритись з питаннями далекосяжних наслідків. Чи найбільші побоювання людства здійсняться? Чи „Армагеддонська” ядерна війна є неминуча? Чи доля нашої молоді є, щоб згинути без нагоди вирости?