Чому єпископи противляться їй тепер

„НІКОЛИ в історії людство ще не було так близько самознищення як тепер”. Такими то словами шостий збір Всесвітньої Ради Церков, зібравшись минулого літа в Ванкувері, Канаді, висловив тривогу проти Бомби. Наполягаючи на ядерне розброєння, Рада проголосила: „Ядерне залякування не є морально прийнятне, тому що покладається на імовірність навмисного вживання ядерної зброї”.

Кілька місяців раніше, у травні 1983 р., римсько-католицькі єпископи Сполучених Штатів видали остаточний текст довгого листа під заголовком „Виклик миру: Божа обіцянка й наша відповідь”. У цьому тексті, вони наполягали на зменшення існуючих ядерних арсеналів, а також, щоб зупинити „випробовування, продукцію, а також, поширення нових систем ядерної зброї”. Вони наполягали: „Потрібно точно зрозуміти наші глибокі сумніви відносно моральної прийнятності якого-небудь уживання ядерної зброї”.

Це є дві з недавніх, більш видатних деклярацій релігійних провідників проти ядерної зброї. Декотрі дуже тішились, тому що єпископи беруть участь у рухах, щоб ними скасувати виробляння Бомби. Пресвітеріанський священик, цитований в Нью-Йоркському часі, сказав про листа написаного єпископами США: „У ньому ви чуєте голос морального сумління, говорячого не тільки до католиків, але також до нас, як американців і пристойних людей... Нехай Бог благословить католицьких єпископів”.

Інші є більш критичні. Філософ Сідні Гук сказав: „Позиція єпископів у цьому питанні є непоінформована, нереалістична й морально невідповідальна”. Також цитують консервативну громадянську діячку Філіс Шлеф-лі яка сказала, що заява єпископів є небезпечна, тому що вона веде католиків дорогою „пацифізму [політична течія, прихильники якої засуджують будь-які війни]... і розброєння, та щоб любити росіян”.

Усе-таки, тому що священики вже такий довгий час втягались у війни, і релігійні провідники прихильно висловлювались до вироблення Бомби після другої світової війни, то ці недавні антибомби заяви є разючою зміною їхніх поглядів. Чому ж така зміна?

Сорок років запізно

Лист єпископів США подає якесь там пояснення: „Сьогоднішня руїнницька можливість країн маючих ядерну зброю загрожує ущент знищити людину й цивілізацію, яку ми повільно розвинули, а навіть створений порядок”. Однак, вони вже мали спроможність знищити світ ще 40 років тому, коли атомні бомби вибухали над Хіросімою й Нагасакі. Чому ж вони тоді не галасували й не оплакували?

Всесвітня Рада Церков каже: „Ми віримо, що яке-небудь зусилля вживати зброю масового знищення є цілком нелюдяне нарушення погляду та духа Христа, яких ми повинні мати”. Але чи ж це не було правда тоді, коли вбивали сотні тисяч цивільних людей протягом минулої світової війни? Однак, дуже мало церковних провідників тоді противились цьому.

Фахівець ядерної фізики, Гарольд М. Агню, відверто висловив свою думку: „Мені здається, що вони є лицемірами, тому що похвалюють звичайну війну, але виступають проти ядерної. Перший раз в історії, через силу ядерної зброї, провідники вирішуючі втягатись у війну беруть такий самий риск, як молодь, яку за традицією, висилають на війну, щоб виконувати рішення їхніх старших. Отже, винні погреби [в яких тримають вино], матеріальне майно та інші церковні маєтки, а також тих, які вирішують, уже не є недоторканні в випадку ядерної війни. Ми всі є включені в цьому”.

Може бути, що вислови письменника Якова Рестона стосуються цієї справи. Він сказав: „Церква підтримує рух за миром, і цей рух дає їй силу та ціль у її боротьбі за голосом у світських справах”. (Курсив наш.) Чи може бути, що єпископи стараються знову оволодівати загубленим впливом та повагою й тому очолюють зростаючу популярність антиядерного руху?

Мусимо обговорити ще одно питання:

Яка ж різниця — хіба ж не все одно?

„Бувши навчальним документом, то намір листа єпископів [США] є, щоб морально вплинути на питання про війну й мир”. Так то сказав теолог Річард Б. Міллер у журналі Бюлетень атомного науковця. Однак, скільки „морального впливу” релігійні провідники дійсно мають?

Чи ж провідники СРСР послухають перестороги єпископів? Або, чи є якась надія, що Сполучені Штати змінять їхній напрям? Саме ж тоді, коли католицькі єпископи приготовляли свого листа, то кажуть, що адміністратори умовляли їх діяти більш у згоді з урядовими політиками!

І що сказати про тих, які заробляють на життя з ядерної зброї? Американські єпископи лишили цю справу для робітників вирішувати чи вони будуть виробляти таку зброю. І вони не заохочували служачих при війську, не привчатись до вживання ядерної зброї. Отже, більшість виробників, а також уживачів ядерної зброї, мабуть знайдуть причини продовжувати їхнє діло.

Те, про що вони забули

Правда така: Єпископи дали неправильну відповідь на неправильне запитання. Гонка ядерних озброєнь є тільки симптомом. Дійсна хвороба, яка непокоїть людство,— багато глибша. Навіть коли б єпископам якось удалось переконати політичних провідників усунути загрозу з ядерної зброї, то її місце заступлять інші небезпеки якщо не розв’яжуть основну проблему.

Вислів апостола Івана показує, що ця проблема є складніша ніж більшість людей думають. Він сказав: „Ввесь світ лежить у силі злого”. (1 Івана 5:19, НС) Отже, включені є невидимі особи, включаючи Сатану Диявола, який Біблія каже є „богом цього ладу”.— 2 Коринтян 4:4, НС.

Правда, багато людей сьогодні не вірять у Сатану. Але певно, що єпископи вірять у нього. І вони мабуть знають, що, так як Біблія виявляє, Сатана користувався бунтарством людства, щоб продовжувати свою мету, неначе той умілий шахіст орудуючий шаховими фігурами по шахівниці. Для людей старатись здійснити тривалий мир у світі політичними способами є таке саме як би ті шахові фігури на шахівниці старались примиритись одна з одною тоді, коли ігнорують тінь шахіста нависаючого над ними. Сатана є відповідальний за багато сьогоднішніх світових подій, і які-небудь пропонування не звертаючі уваги на нього напевно провалиться.— Об’явлення 12:12.

Що ж сказати про вислів, ,Руїнницька можливість націй маючих ядерну зброю загрожує самому створеному порядку’? Тоді як людина може мати силу нищити цю землю, то чи єпископи вірять, що вони дійсно зруйнують її? Чи вони забули Боже пророцтво через апостола Івана, що Він „знищить тих, які нищать землю”? — Об’явлення 11:18, НС.

Так, майже 2000 років тому Бог передбачив, що людина буде в позиції зруйнувати землю, і сказав, що Він не дозволить їй зробити цього. Краще, Він обіцяв: „Землю ти вгрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась”.— Псалом 104:5.

Дійсна проблема — і її розв’язання

У другому нарисі їхнього листа єпископи США говорили про „світ суверенних держав, позбавлених центральної влади”. Тут вони приступають до дійсної проблеми — і її розв’язання! Це є питання про уряд.

Подумайте про всі ті труднощі, яких людство переживає, тому що над ним володарюють себелюбні, націоналістичні уряди, „лежачі в силі злого”. (1 Івана 5:19, НС) Певно, що коли б людство було з’єднане під одним урядом, лежачим у силі Праведного, Бога Єгови, то не було б загрози з ядерної загибелі, а також розв’язалося б багато інших проблем.

Чи це колись може статись? У словах, яких більшість школярів знають напам’ять, Ісус сказав, що так станеться, коли навчив нас молитися: „Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. (Матвія 6:10) Релігійні провідники деколи говорять про Царство Боже. Але звичайно вони не пояснюють, що Царство Боже є дійсним урядом, з дійсною владою, і що воно саме тепер уже володарює. Незабаром воно діятиме рішучо проти урядів цього світу. „А за днів тих царів небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується... Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки”.— Даниїла 2:44.

Бог має силу знищити діяльності Сатани, і Він зробить це через Своє Царство. (Об’явлення 20:1—3) Крім того, Він має силу зупинити божевільні діяльності націй. Він може, і дійсно буде „судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині”. (Михея 4:3) Чи Він усуне ядерну загрозу? Так, усуне, а навіть саму загрозу з війни. „Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука і торощить списа, палить огнем колесниці [воєнні]”.— Псалом 46:10 (46:9, ПК).

Ті вбивчі блискавки, зносячіся над Хіросімою і над Нагасакі в серпні, 1945 р. пригадали нам необхідну потребу Божого Царства. Ми не можемо сказати чи ще будуть уживати ядерну зброю. Але ми знаємо, що Бог не дозволить людині знищити землю. Він не дозволить їй знищити людство, і Він не дозволить націям продовжувати назавжди тероризувати людство.— Ісаї 45:18.

Чи Боже Царство є реалістичною надією? Очевидно, єпископи не вірять це, тому що пропонують політичні розв’язання. Все-таки ми запрошуємо вас перевірити цю справу самі для себе і побачити, що ви тепер можете робити, щоб діяти в гармонії з єдиним дійсним розв’язанням.

Тільки Бог має силу врятувати нас від цього небезпечного становища. І Він оголосив Свій намір зробити це.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Теорія „справедливої війни”

Так зване Християнство співчутливо ставилось до війни, і його теологи видумали так звану теорію „справедливої війни”. Згідно з деякими поясненнями цієї теорії, то війну вважають „справедливою” якщо її:

● Оголошує законна влада (тобто, законний уряд)

● Воюється заради справедливої причини

● Воюється з правильним наміром (тобто, у намаганні примирення і без непотрібних руїнницьких вчинків)

● Воюється в крайньому разі

● Воюється заради правдоподібного успіху

● І якщо шкода дорівнюється сподіваним добрим наслідкам. Пряме вбивання цивільних людей також забороняється в „справедливій” війні.

Багато релігійних провідників вірять, що через ядерну бомбу, яка-небудь теорія „справедливої війни” стає старомодною через страшенне знищення, якого ядерна війна спричинить. Але чи це тільки тепер сумніваються цій теорії?

Наприклад, що сказати про другу світову війну? Протягом тієї війни, релігійні провідники благословляли обидві сторони того конфлікту. І певно, що неможливо, щоб обидві сторони воювали заради справедливої причини або з правильного наміру. Бомбили такі цивільні центри як Лондон, Дрезден і Токіо, вбиваючи дуже багато невинного цивільного народу. Однак, релігійні провідники продовжували підтримувати війну.

Правда є, що провідники так званого Християнства завжди були готові називати війну „справедливою” якщо її воювала та країна в якій вони жили, навіть коли в такій війні члени їхньої отари воювали й вбивали їхніх співвіруючих в інших країнах. У цьому вони відбивали, не духа Христа, але духа подібного до духа американського патріота Степана Декатура, славного за його вислів: „Наша країна, правильно чи неправильно!”