Чи час уже кінчається цьому світові?

ВИДАТНІ люди всіх країн світу роблять висновок, що час цьому світові вже кінчається. Сили, які постійно підганяють нації до краю ядерної війни врізуються у розум людей неначе виття сирен перестороги. Небезпека глобального провалу економічної системи і велике та смертельне забруднення оточення збільшують тривогу. Люди відчувають, що час уже кінчається, не тільки для кількох націй, але для цілого світу. Чому? Тому що жодна людина не може придумати дійсно успішного розв’язання.

Люди найбільше турбуються загрозою ядерної війни. Давніше цього року, за порадою 47 науковців, включаючи 18, яким присудили Нобельську премію, місячний Бюлетень науковців атомної фізики пересунув стрілку „годинника судного дня” одну хвилину наперед — на три хвилини на північ. Годинник представляє, як близько вони вірять світ уже є до ядерної загибелі. „Це вираз тривоги”, вони кажуть. Цей „годинник судного дня” тепер є найближче до півночі за 30-ох років!

Інші загрози збільшують алярм:

● Колись думали, що в „ядерному клубі”, було тільки шість націй, але дійсно у ньому тепер може бути дев’ять. Професор Даниїл Єргін з Гарвард університету гадає, що до 1985 р. 40 націй будуть мати ядерну бомбу.

● Можливість, що космічний простір стане майбутнім полем битви з якого, зброєю на орбіті будуть посипати землю лазер-індукуваним знищенням, вже стала дійсною.

● Керівники великих воєнних націй подають страшенну думку першої атаки, в надії виграти ядерну війну.

Усе це дуже лякає людей, тому що знижує переддвер’я ядерної війни й збільшує риск випадкової ядерної загибелі.

Чи ядерна війна може початись випадково? Гарольд Фрімен, професор Технологічного Інституту в Массачусетс, написав книжку Так то світ закінчиться — так то ви закінчетеся хіба. У книжці він каже, що протягом 18 місяців до жовтня 1980 р. було записано 151 указівок нагальної атаки. Він каже, що „чотири рази бомбардувальники Б-52 і міжконтинентальні балістичні ракети були в настороженому стані до митної війни”. „Усі помилки виправлено на час, але в декотрих випадках війна на волосинці висіла”. На якій волосинці? Дев’яте листопада 1979 р., він продовжує, „до шістьох хвилин бомбардувальники злетіли, готуючись до ядерної контратаки”.

Де ж нам сховатись? Чи є якийсь безпечний сховок? Ні! Ядерна війна на північній півкулі посипала б південну випадінням смертельних радіоактивних опадів, або створила б глобальну „ядерну зиму”. Серйозність цього стану спонукала провідників шістьох націй — Індії, Мексіки, Танзанії, Швеції, Греції й Аргентіни — видати декларацію Мирний договір чотирьох континентів. У декларації було сказано: „Сьогодні, виживання людства стоїть у небезпеці”.

Але чимало людей стараються викреслювати з пам’яті їхні страхи. Вони роблять висновок, що можуть мало або не можуть нічого зробити про це, отже живуть неначе не було загрози. Проте, таке відношення не звертає уваги на важливий факт. Який факт?

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 4]

Молодь — яка майбутність?

Декотрі молоді люди вірять, що для людства дійсно є майбутність. Багато більше вірять, що вже запізно уникнути світового нещастя. „Я вже примирився з фактом, що може буде ,кінець часу’”, оплакував один підліток.

Недовір’я й замішання про майбутність довели декого до самогубства. Давно тому розумний чоловік написав: „Без видінь, люди бешкетують”. (Приповістей 29:18, Біблія в живій англійській мові) Без достовірного „видіння” надихати надію на майбутність, багато молодих людей приймають спосіб життя оформлений філософією „будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем”. (1 Коринтян 15:32) Декотрі беруться до зловживання наркотиком, розбещеної статі, кладуть любов розкошів на першому місці, заглиблюються в фантазію, хочуть „усього” тепер, тому що може не буде „пізнішого”. Для них, „планування немає рації, і звичайні цінності та ідеали здаються наївні”, кажуть доктори Бірдслі й Мек, два видатні психіатри.a

Це почуття безнадійності плодить молодь Нової Хвилі. Ви мабуть уже бачили їх, одягнених у дивному одязі, з багатокольоровим волоссям дивної стрижки, шкірою проколеною англійськими шпильками, в яких чоловіки носять сережки. Їх спонукує переважаюче почуття виключення із суспільства, і тому вони не хочуть мати нічого спільного з ним. „Декотрі наші вчинки можуть здаватись образливі”, сказав один молодик Нової Хвилі, „але це єдиний спосіб, яким ми можемо показати, що ми не є частиною вашого божевільного світу”.

Інші молоді люди чуючі алярм ядерної загибелі, турбуються. Не так як декотрі дорослі, які можуть викреслювати з думок свій страх ядерного знищення, молодь, з винахідливою фантазією, не може зробити цього. Ось, що вони кажуть:

● „Я не хочу піти димом догори”.— Ванесса, 11 років.

● „Коли добре вдумаєтесь у це, то воно лякає. Дорога вашого життя причіплена до червоної кнопки, яку, коли потиснуть, ви вибухнете”.— Декстер, 13 років.

● „Мене переслідує страхіття, не ядерної війни, але тому що не буде майбутності”.— Стейсі, 14 років.

Однак, інші підлітки, хоч турбуються, не журяться. Вони мають надію на майбутність.

● „Так, я матиму майбутність”.— Пам, 17 років.

● „Неможливо, щоб була ядерна загибель”.— Олівер, 17 років.

● „У мене немає такого страху”.— Дашунта, 18 років.

● „Я маю надію на життя; я рада, що маю це знання”.— Елізабет, 15 років.

Чому ці молоді люди мають таке довір’я? Яке ж знання вони мають? Вони мають знання Біблії й її пророцтва, отже знають чому час для цього світу вже кінчається.

[Примітки]