Спалення за традицією?

„ПАМ’ЯТАЙТЕ, пам’ятайте, п’яте листопада!” Яка ж причина такого популярного річного оклику в Англії?

Все це почалось у 1605 році, коли Римсько-католицькі змовники змовились розгромити протестантського царя Англії, Якова І — царя славного за перекладання Біблії — разом з усіма його державними міністрами. Але, довідались про порох (вибухова речовина, якою виготовляють патрони) під палатами парламенту й стратили більшість змовників, включаючи Гая Фаукса, першого заарештованого. З того ж часу, по цілій країні справляють вогнища й видовища фейєрверків у річниці Порошкової Інтриги 5-го листопада, яку теж звуть Ніч Гая Фаукса.

Діти люблять це! А також батьки, які витрачають близько 20 мільйонів фунтів стерлінгів кожного року на 100 мільйонів фейєрверків, тільки увічнювати цю народну традицію.

Звичайно можна бачити як спалюють чучело Гая Фаукса, соломою набитого, якого кладуть на вогнище. Проте, в Левісі, малому містечку південної Англії, також спалюють чучела славних політичних діячів, а також популярних зірок і інших відомих осіб. У містечку є п’ять Вогнищ-товариств, які змагаються одно з одним хто справить найрозкішніше видовище. Але сильнопротестантське товариство вогнищ Кліф стоїть осторонь. Носячи свій прапор „Геть з папізмом”, це товариство донині спалює чучела папи Павла V, сучасника Гая Фаукса, який багато людей вірять, був причетним до Порошкової Інтриги.

Незважаючи на благання місцевої міської ради, організатори таки намагаються продовжувати цю традицію. Вони звертають увагу на пам’ятник мучеників освітленого на недалекому пагорку. Цей пам’ятник спогадує 17 протестантів спалених на смерть за їхню віру за межою Олд Стар Інн у Левісі протягом царювання римсько-католицької королеви Марії Тюдор.

Голова Районної місцевої ради і Ради Церков Левіса, священик Англіканської Церкви, відверто засуджував цю практику, кажучи, що вона „старомодна, і ображає живих християн”. Місцеві римсько-католицькі священики також рік у рік багатомовно натискають, щоб скасувати „ті отруйні антикатолицькі почуття”, тому що вони „публічно ображають католицьку релігію”, але без успіху.

„Спаліть його! Спаліть його!” Крик натискаючого народу поступово голосніє, коли приготовляють чучело папи на його долю. Набите фейєрверками, бере трохи часу для чучела вибухати захоплюючим видовищем,— зеніт піротехніки.

О півночі, веселощі кінчаються, коли всі чучела вже погоріли, і погасають 6000 смолоскипів і фейєрверків. Дванадцять груп барвистих карнавалів, які спочатку вечора пробирались вузькими вулицями старого містечка, розходяться, разом з 50 000 бенкетуючими зі всіх місцевостей. Тисячі костюмів уважно зберігають, а організатори таємно планують ще більш дивовижне видовище на наступний рік.

Для випадкового відвідувача, все це дуже бентежить, зовсім несподіване. Трудно повірити, що врівноважений англієць має спроможність для такої релігійної завзятості. Але, століття тому, нетерпимість Рима збудила те, що багато закоханих захисників екуменізму називають бути ворожою реакцією фанатизму, на якого немає місця в цьому 20-му столітті. Традиціям трудно завмерти — зокрема в Англії! — Від нашого кореспондента в Великобританії.