Чи Бог сприяє об’єднання всіх релігій?

РИМО-КАТОЛИЦЬКИЙ Екюменичний (Світовий) Консиліум викликнув деяке зворушення між духовенством так званого Християнства. Консиліум “можливо мав вплив такий глибокий, як нічого ще за днів Мартина Лютира”, сказав промовець Пресвитеріанської Церкви.¹ “Якщо б нам сьогодні за когось в світі молитися”, каже протестантський теолог Павло Тілліч, “то ми повинні молитися за Папу Івана”.¹ Та тільки перед закінченням засідання Консиліуму знаний католицький теолог, Д-р Ганс Кюнґ сказав, що багато більше важніше було розвиття, ніж оголошування офіціальних декретів нової “теології об’єднання”.²

З римо-католиками, які говорять про “теологічне об’єднання” та протестанти зворушені консиліумом і папське говорення про об’єднання, виринає питання: Чи Бог сприяє об’єднання всіх релігій?

Відповідь на це буде залежати багато від цілі цього об’єднання. Чи це є рух, щоб вертатися назад до чистої науки і звичаю перших християнів? Або чи це є рух, щоб об’єднати головні центри і мати легку терпимість до суперечних релігійних наук? Апостол Павло писав до перших християн в Коринтії: “Я благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було між вами розділення, але щоб були ви з’єднані в одному розумінню та в думці одній”. (1 Кор. 1:10) Чи це є ціль руху об’єднання так званого Християнства?

Щоб побачити чи викорінення фальшивости та традицій і навернення до неопоганеного почитання перших християн є ціллю так званого екюменичного руху об’єднання, коротко розгляньмо історію рухів.

РУХ ДО РЕЛІГІЙНОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Один з головних ранніх зусиль, щоб досягнути релігійне об’єднання був Світовий Парламент Релігій, що відбувся в американськім місті Чікаго, Іллінойс в 1893 р. В останній день тема цієї духовенської конференції була “Релігійне Об’єднання Цілої Людської Родини”. Клерік Т. Чалмерс Апостолської Церкви сказав:

“Перший Парламент Релігій виглядає бути передвісником ще більшого братерства, що злучиться в одну світову релігію, що є найкращим, не в саму одну, але у всі великі історичні віри. Це може бути, що під проводом цієї великої надії, ми будемо мусіти перемінити нашу мову і більше говорити про релігійне об’єднання, ніж про християнське об’єднання”.³

Завважте, що вигук був, щоб всі релігії зійшлись разом замість, щоб християни вернулись назад до об’єднаної науки перших християн. Ідея для християн була не тільки погоджуватися з суперечними доктринами, але також погоджуватися з поганськими релігіями, бо рапорт в газеті каже про цей з’їзд в Чікаго: “Віри так званого Християнства, буддистів і баптистів, католиків і конфюціанів, брагмінів і юнітаріанів, шінтоїстів і епископальників, пресвитеріанів і пантиїстів, монотеїстів і політеїстів, що представляють всякого рода думок, нарешті зійшлись разом”.³

Як можуть ці релігійні провідники старанно об’єднати таку колосальну мішанину релігій? Формула для такого об’єднання була дискутована тому назад в 1893 р., через клірика Дж. Г. Барровс, котрий сказав:

“Ті церкви, котрі є найбільше подібні вірою і доктринами мусять об’єднатися — різні галузі Методизму і Пресвитеріанізму. Коли секти будуть з’єднані між собою, тоді Протестантство звичайно прийде блище разом. З поступом науки католики і протестанти знайдуть, що суперечки між ними не є дійсно головні, і можуть відкрити дискусію для возз’єднання. Коли це буде досягнено, то об’єднання з другими різними релігіями [поганськими] можна сподіватися за деякий час”.³

Як це “теологічне об’єднання” продовжалось від 1893 р.? Поступ, духовенство признає, був повільний. В 1908 р., повстав Федеральний Консиліум Церков Христа в Америці. Тоді слідували кілька конференцій, такі як в 1927 р. Лаузанна Конференція про Віру і Порядок, котра вплинула на церкви, щоб вони старались зрозуміти одні других незважаючи на їхні суперечні науки. Тоді в Амстердамі, в 1948 р., Світовий Консиліум Церков прийшов в офіціальне існування.

З того часу Світовий Консиліум Церков провадить екюменичним рухом між протестантами і не-римськими церквами. Від часу його утворення цей консиліум зійшовся два рази в загальній асамблеї. Він зійшовсь в 1954 р. в Еванстон, Іллінойс. Протестантське духовенство було почасти у піднесеному настрої, тому що Римо-Католицька Церква вислала неофіціального спостерігача. Тоді в 1961 р. Світовий Консиліум Церков зійшовся в Нью Делгі, Індія; цим разом там були офіціальні католицькі спостерегачі з ярличками; католики навіть марширували у відкритій церковній процесії, терли рамена з православними, баптистськими і п’ятодесятницькими учасниками.

Тому що наполегливість об’єднатися робиться все більш і більш визначною, кілька об’єднань слідувало, так як в Індії, де Епископальна, Конгрегаційна і Пресвитеріанська церкви з’єдналися в одну Церкву Південної Індії, що складається потрохи з кожної теології. Також в Сполучених Штатах, напримір, реформальна, Християнська, Конгрегаційна і Євангельська церкви злучились, щоб створити З’єднану Церкву Христа.

Крім деяких дійсних об’єднань також було багато висловів відносно побільшаючої наполегливості об’єднання; напримір, між Британсько-Англиканською та Методистськими церквами. В Америці пресвитеріанський провідник Евгеній Карсон Блаке драматично пропонував об’єднати його деномінацію з Епископальною, Методистською і з групами З’єднаної Церкви Христа.

Те, що спеціально збудило рух об’єднання, звичайно був заклик Папи, Івана XXIII, щоб мати екюменичну конференцію — не конференцію з протестантами, але асамблею для католицьких провідників, з присутністю протестантів як спостерегачами. Ця католицька конференція була знана як Ватикан II, відколи це є тільки другий католицький Консиліум, який зійшовся в самому Ватикані. (Попередні консиліуми збиралися в інших місцях; перший, який зійшовся у Ватикані був в 1869 р.) Папа Іван XXIII сказав, що одна ціль Консиліума є, щоб помогти “очистити деякі перепони” для об’єднання релігій.

ПОГЛЯДИ КАТОЛИЦЬКОГО КОНСИЛІУМА

В думках деяких священиків Католицький Консиліум мав сприятливу підставу, а саме, що Папа Іван XXIII мав приватне засідання з архієпіскопом з Кентербері; це був перший архієпіскоп з Кентербері, який відвідав папу відколи Англійська Церква відлучилася від Риму в 1534 р.

Заохочуючі і палкі статті Католицького Консиліума появились навіть в нерелігійних журналах. Так як у багатьох журналах типічні були слова в Сатурдей Івнінґ Повст, що сказав: “Екюменичний Консиліум Папи Івана XXIII . . . є досі з найбільш визначних подій в релігійній історії. Це є поступ до об’єднання, в повільній традиції Церкви, доказом якого є запрошення Східних Православних Церков, і спостерегачів від Церкви Англії, Світового Консиліума Церков, Лютеранської Світової Федерації, та Світового Пресвитеріанського Об’єднання, групи котрі дійсно репрезентують 351 не-католицьких церков більше ніж у вісімдесятьох країнах”.⁴

Зрозумівши духа теологічного об’єднання, релігійний журнал Християнський Столітник, котрий називав себе “Сектанський Тижневик’’, змінив свою назву на “Екюменичний Тижневик”, кажучи: “Консиліум може докаже себе бути найважнійшою релігійною подією в нашім часі. . . . Другий Ватиканський Консиліум розширив екюменичний рух. . . . Успіх Світового Консиліума [Церков] зробив можливим для людей привести Католицький Консиліум в існування багато скорше ніж іначе було б можливо”⁵

Щоб зілюструвати сильне протестантське зацікавлення Католицьким Консиліуом, є факт, що провідники Епископальної, З’єднених Пресвитеріанів, Лютеранської, Греко-Православної і других церков заохочували своїх членів молитися за Консиліум. Напримір, англіканський епіскоп Е. С. Ріід з Канади заохочував свою групу: “Ви вірні англіканці будете молитися за Папську Екюменичну Конференцію, щоб Бог ужив її для Своєї слави”?

Так як релігійні провідники говорять про релігійне об’єднання і заохочують молитви за папську конференцію, так це є час для правдивих християн іти до Божого Слова, Святої Біблії, щоб побачити, яка є божественна воля відносно об’єднання всіх релігій.

БОЖИЙ ПОГЛЯД ПРО РЕЛІГІЙНЕ ОБ’ЄДНАННЯ

Оскільки ізраїльтяни були Божими людьми в стариннім часі, це було б добре спитати: Чи Бог прямував їх до об’єднання з другими релігіями? Біблійний звіт показує, що замість об’єднувати їх з другими релігіями, Бог відділив їх. Він визволив своїх людей з Єгипту та від ідолського почитання там. Коли ізраїльтяни увійшли в Обіцяну Землю, Всемогутній Бог сказав, щоб вони трималися окремо від людей Канаанської релігії; бо ж біблійний рекорд каже:

“Єгова продовжав говорити до Мойсея, кажучи: ‘Промов до синів Ізраїлевих і скажи до них, “Я є Єгова Бог ваш. Не будете ви ходити родом Єгипетської землі, де ви жили; і не будете ходити родом Канаан землі, куди приведу вас; і по їхніх установах не будете жити. Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я є Єгова Бог ваш”’ ”.— 3 Мойсея 18:1—4.

Коли ізраїльтяни переступили божественний приказ і почали мішатися з поганськими релігіями, Божий гнів виявився: “Оце ж Я, знову сказав, ‘Не проганятиму Я їх перед вами, щоб вони були вам сіткою, а боги їх принадою для вас’”.— Суд. 2:3.

Божа воля не була відмінна з першими християнами; вони мали оминати об’єднання з фальшивими релігіями, якими були всі інші групи. Ісус Христос сказав ясно, що правдиві християни не мали єднатися з іншими групами, навіть з такими групами як Фарисеї, що претендували почитати того самого правдивого Бога, Єгову. Так висловився Син Божий: “Усяка рослина, що її засадив не Отець мій небесний, буде вирвана з коренем. Позоставте ви їх. Бо сліпі проводарі вони є. А коли сліпий водить сліпого, обидва до ям впадуть”. Ісус вияснив, що традиції цих релігійних проводарів “знівечили Боже слово”, так правдиві християни мусять оминати такі релігії; бо як Павло, апостол Христа пізніше заявив: “Трохи розчини квасить все тісто”.— Матт. 15:13, 14, 6; Гал. 5:9.

Так, правдиві християни не можуть забути традиції людей, які знівечують Боже Слово. Проте теперішній рух об’єднання в так званому Християнстві вимагає, щоб християни були толерантними до суперничних доктрин, багато з яких є фальшиві. Сказав Д-р Самуїл МкКреа Каверт, відставний урядовий секретар з Нью Йорського бюра Світового Консиліума Церков: “Запитом є, чи ми зможемо знайти об’єднану церкву де є досить місця для відміностей (суперечок)”. Припущення тоді є, що Бог буде зносити фальшивість, навіть хоч є тільки трошки фальшивості. Навпаки, апостол Христа заявив: “Хіба ви не знаєте, що мала розчина все місиво заквашує”? — 1 Кор. 5:6.

БОГ РОЗДІЛЯЄ ЛЮДЕЙ

Крім того ж, як можуть релігійні провідники сподіватися, щоб Бог сприяв об’єднанню всіх релігій, коли Бог через свого Царя Ісуса Христа розділяє людей?

Так, Ісус Христос предсказав велику роботу розподілу на ціх останніх днях в своїй ілюстративній притчі про вівці і козли: “Коли ж прийде Син людський у славі Своїй і всі анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. Й перед Ним всі народи зберуться, й Він відділить одного від одного їх, як відділює вівці вівчар від козлят. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч”.— Матт. 25:31—33.

Отже люди всіх націй є розділені, декотрі в клас вівців, а декотрі в клас козлів. З Ісусової заяви, що “широка і проста є та дорога, що веде до погибелі, і багато є таких, що нею ходять”, є ясно, що більша кількість людей є розділені в клас козлів. (Матт. 7:13) Як, тоді, можуть ці справжні з класи вівців навіть думати про об’єднання з тими, що указують себе явно, що вони є з класи козлів? Чи може людина з’єднати те, що Бог розділяє?

Це не є, що Бог не сприяє правдивого християнського об’єднання; Він сприяє, але не коштом чистої доктрини. Бог сприяє об’єднанню християн в одну правдиву релігію — почитання, що зосереджується навколо чистої релігії, яка була практикована першими християнами перед тим ніж вона сталася зіпсута суперечними доктринами і зіпсутими традиціями. Бог сприяє правдивому Християнству, яке є основане на Його Святім Слові і котре зосереджується навколо Царства Божого. Це є Божий спосіб до релігійного об’єднання, і це є той спосіб, що Нового Світу товариство Свідків Єгови вибрало собі. За подробицями побачте спеціальне видання Пробудись! з 8-го жовтня, 1962 р., під титулом “Раннє Християнство і Новочасна Релігія”, яке можна одержати від Товариства Вартової Башти. В нім є указані факти почитання перших християн і хто дотримує його сьогодні.

Наколи Бог розділяє людей, Він не може ніколи сприяти об’єднання всіх релігій. Що Бог сприяє є одна правдива релігія і викорінення, а не об’єднання, всіх решта. Це станеться в Божій війні Армаґедону, коли ‘усяка рослина, що її засадив не Отець небесний, буде викорена’.— Матт. 15:13.

ВІДНОШЕННЯ (В АНГ.)

¹ Тайм, 4-го січня, 1963 р.

² Нью Йорк Таймс, 6-го грудня, 1962 р.

³ Студії Біблії, Том. IV, сторони 181—183.

⁴ Видання з 6-го жовтня, 1962 р.

⁵ Видання з 2-го січня, 1963 р.