Духовний голод у Нігерії?

„ЧИ РЕЛІГІЯ занепадає?” запиталось у газетній статті. Декому трудно ставитись серйозно до такого запитання, зокрема коли вони бачать, як церкви в їхньому суспільстві пожвавляють. Проте, коротко переглянути те що газети й журнали кажуть, розкриє нам очі на справжній стан. Наприклад, журнал Час, сказав: „Здається витончені, колись сильні, до недавнього часу дещо ліберальні протестантські церкви Америки вже занепадають”. Це є прикладом того, що газети говорять про релігію цими днями.

,Але, що сказати про решти світу?’ ви можливо питаєте. ,Чи релігія теж занепадає з таких самих проблем по інших країнах?’ Справді занепадає. І як приклад цього давайте подивимось на проблеми, яких зазнають церкви в багатій на природні багатства Нігерії. Стан у тій країні допоможе вам зрозуміти, що церковні труднощі вже розвинулись на глобальний масштаб.

Новонавернені, але не християни

Близько третина людей в Нігерії заявляють бути християнами. І місіонери так званого Християнства вже довго працювали й трудились, щоб набути цієї сильної підтримки. Сказав журнал Час: „Африканці ще досі дивуються й хвилюються охочістю місіонерів, які трудяться по віддалених від берега місцевостях, допомагають копати криниці, навчають людей читати й писати. Під час голоду наказують давати людям життєдайні хлібні злаки, рискують своїм власним життям стараючись зціляти хворих”.

Хоч такі діла можуть бути похвальні, то мусимо признати, що спочатку церкви здобували собі друзів матеріальною допомогою — а не духовною. (Матвія 5:3) Отже, вони навернули багатьох людей, але це не значить, що вони зробили їх християнами. Світова книжкова енциклопедія зауважує, що багато іменних християн тільки „з’єднують християнські або мусульманські релігійні практики з традиційними [нехристиянськими] переконаннями”. Трагічно, місіонери так званого Християнства пропустили те, що люди в Африці часто дуже гарно відносяться до звістки в Біблії — без приваблення суспільними програмами допомоги. Все-таки, дехто вірить, що через діяльність місіонерів так званого Християнства магометанство не замело африканський континент, так як дехто передсказував.

Проте, церкви не були задоволені тільки наверненням людей Нігерії. Багато священиків тепер вірять, що вони мають святий обов’язок заворушувати політичні зміни. Газета Дейлі Таймс з Лагосу, наприклад, сказала 18 жовтня 1982 року: „Патріарх Методистської церкви Нігерії, доктор Боладжі Ідову, сказав учора в Ібадані, що церква має право брати участь у політиці хоча б тільки скеровувати її до праведності... Доктор Ідову підкреслив те, що церква не може покинути політику, тому що має обов’язок проголошувати Євангеліє, а також обов’язок примушувати чоловіків і жінок брати участь у політиці”.

Це не тільки Методистська церква приєднується до популярного політичного руху. Газета Новий нігерець з 12 січня 1981 року сказала: „Католицький єпископ з Огожі, і приподобний доктор Йосип Едра Укпо вимагають створення відділу релігійних справ”. З якої ж причини? Стаття каже декотрі священики вірять, що „вже настав час для уряду розвинути ближчі стосунки з всіма релігійними організаціями”.

Але, як все це вплинуло на церкву й її членів?

Реакція

Уже розходяться перестороги проти втягнення церкви в політику. Один письменник каже, що тоді як церкви „роблять враження, що вони мають конституційну роль у державних справах”, то в дійсності, „вони не мають такої ролі”. Він також перестеріг, що „це не буде на користь” релігіоністам „близько зв’язуватись з державою так як вони тепер роблять. В якийсь майбутній час може дійти до того, що держава буде вибирати їхніх єпископів”.

Промовляючи на Англіканському соборі духівництва, губернатор держави Бола Іге подібно нарікав, що церкви вважають їхню конституційну свободу релігії бути „дозволом накидати їхні релігійні й партизанські почуття на державу, претендуючи на те, що вони головно цікавляться їхнім стадом”. Таким то чином він заохочував провідників церкви доглядати своєї „задачі євангелізму”, замість совати носа в політику.

Церковне зіпсуття

Але чи це ймовірно, що церква знову буде займатись євангелізмом? Ні, згідно з тим, що церковні провідники, а також інші кажуть про духовний стан церкви.

„Священики стали неспроможними, а миряни занепали духовно”, сказав один священик, Яків Джіде Адесо, у статті журналу Дейлі таймс з 7 вересня 1982 року. „Упередження, племінна вірність і групівщина — це великі сьогочасні хвороби нашої церкви”, він додав. Подібно кажуть, що президент Англіканської єпархіальної ради натякнув, що „занепад норм християнської релігії — це вина головних провідників церкви, які дозволили грошолюбству запанувати над Божим духом у них”.

Зіпсуття неминучо розмножується у такій духовній порожнечі. Один відвертий священик сказав: „Це у нашій нігерській церкві старші, які вчиняють перелюб звертають увагу на царя Соломона, кажучи що він був королівським залицяльником, якого Бог любив і благословив!.. Це в Нігерії ми маємо шановних чоловіків, які охороняють себе заклинанням і амулетами саме в Божій церкві!” Один нігерський губернатор навіть сказав, що „злочин зростає в Нігерії тому що релігійні організації не практикують того, що вони проповідують”.

Церковне зіпсуття вже стало таке загальновідоме, що один письменник оплакував, кажучи, „здається євангелізм утратив своє колишнє значення й на чергуванні в наших церквах і державі є сам Сатана”. Не дивно, що газета в Нігерії поставила запитання, якого ми спочатку згадали: „Чи релігія занепадає?”

Полегшення голоду

Церковні проблеми в Нігерії такі самі як проблеми релігій взагалі. Вони не задовольнили людей духовно. Вони гнались за матеріалізмом і для досягнення політичних цілей вдавались до нечесних засобів, замість навчати людей Божого Слова. Але це не дивує дослідників Біблії, тому що давно тому було передречено: „Ось дні настають,— говорить Господь [Єгова, НС] Бог,— і голод пошлю Я на землю,— не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова [Єгови, НС]”. (Амоса 8:11) Однак, не всі люди в Нігерії голодують духовно.

Свідки Єгови „нагодували” духовно тисячі людей в Нігерії, які „голодні та спрагнені праведності”. (Матвія 5:6) ,Але, що це робить Свідків Єгови інакшими від інших релігій?’ ви можливо питаєте. По-перше, вони серйозно відносяться до Ісусового наказу, щоб не бути „частиною світу”. (Івана 17:14, НС) Це значить, що вони не мішаються в політику, але займаються проповідуванням „доброї новини про Царство”. (Матвія 24:14, НС) Замість організувати суспільні програми допомоги, вони звертають людям увагу на певну надію на прийдешній уряд. Найновіші рапорти показують, що в середньому 102 356 Свідків у Нігерії поділяються з людьми цією задовольняючою надією.

Правда, провідники церкви критикували Свідків. Але, глузливо, вони критикують Свідків за те, що Свідки відмовляються робити все те, яке створило кризу в церкві — тобто, мішатись у політику. Через їхній нейтралітет, Свідки уникнули переполохів через які церква в Нігерії тепер страждає.

Тому то ми запрошуємо вас задовольнити ваші глибокі прагнення духовних речей серйозним студіюванням Біблії й товаришуванням з цими християнами, Христовими вірними учнями. Це відкриє вам дуже задовольняюче життя, тому що „благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього”.— 1 Тимофія 4:8.

[Вставка на сторінці 22]

Місіонери так званого Християнства добилися прихильності багатьох африканців суспільними проектами — а не тому що навчали їх Боже Слово

[Ілюстрація на сторінці 23]

Свідки Єгови полегшили духовний голод тисячі людей, навчаючи їх біблійної надії на Божий уряд