Як вам справлятись

„Я ВІДЧУВАВ великий тиск, як заглиблявся у свої почуття”, пояснює Майк, пригадуючи собі смерть свого батька. З цього Майк навчився дорогоцінного уроку. Коли Майковому другові помер дідусь, то що він казав? „Кілька років тому я був би поплескав його по плечу й сказав, ,Будь же мужній’. Але тепер я доторкнувся його руки й сказав, ,Дай волю своїм почуттям. Це допоможе тобі справлятись із утратою. Якщо хочеш, щоб я залишив тебе, то я піду. Якщо хочеш, щоб я залишився, то я залишуся. Не бійся виявити свої почуття’”.

Маріанна теж відчувала тиск заглибившись у свої почуття, коли її чоловік помер. „Я так журилась, щоб бути добрим прикладом”, вона пригадує, „що не виявляла своїх нормальних почуттів. Я думала, що люди сподівались цього від мене. Але, зрештою, я взнала, що старатись бути стовпом мужності для інших не допомагало мені. Я проаналізувала своє становище й сказала, ,Помужній. Вже доволі жаліти себе. Плач якщо мусиш плакати. Не старайся занадто мужніти. Вияви свої почуття’”.

Отже, Майк і Маріанна дають цю пораду: Горюйте! І умільці психічного здоров’я погоджуються з цим. Так як каже книжка Смерть і горе в родині: „Найважливішим у горюванні є сумувати й пройти процес зцілення”. Чому?

„Це на звільнення почуттів”, сказав один психолог кореспондентові журналу Авейк! „Звільненням ваших почуттів можна зменшити тиск”. Інший лікар додав: „Природне хвилювання, сказане з розумінням і правильною інформацією, допомагає людині правильно ставитись до своїх почуттів”.

Звичайно, не всі люди однаково виявляють своє горе. І такі фактори як чи улюблений несподівано помер, або чи після довгого хворювання, впливатимуть на хвилювання позосталих. Але здається одна річ є певна: Придушувати почуття може дуже пошкодити вам, фізично а також хвилюючо. Отже, не бійтесь полегшити ваше горе. Але як?

Полегшуючи горе — Як?

Говорити з кимсь дуже полегшує горе. Так як Шекспір написав у своїм творі Макбет: „Висловлюйте ваше горе; горе, яке не говорить, шепче обтяженому серцю, пропонує душі краятись”. Отже, розказувати ваші почуття „правдивому другові”, який буде слухати вас терплячо й співчутливо, може трохи полегшити ваше горе. (Приповістей 17:17) І якщо слухач уже сам переживав такий досвід і ефективно подолав свою втрату, то може дати вам корисної поради й показати вам як ви самі можете боротись з такою втратою.

Висловлювати ваші почуття теж може допомогти спростувати непорозуміння. Теріса пояснює: „Ми чули про декотрих людей, які розлучились по смерті дитини, і ми не хотіли, щоб з нами так сталось. Коли ми починали гніватись, хотячи винити один одного, то ми переговорювали справу. Я вірю, що це поліпшило наше подружжя”. Говорити про ваші почуття допомагає вам зрозуміти, що хтось інший може інакше горювати.

Синді каже, що говорити про свої почуття з близьким другом допомогло їй подолати втрату своєї матері. Вона нагадує: „Моя приятелька завжди була зі мною. Вона плакала зі мною. Вона говорила зі мною. Я могла відверто висказувати їй мої почуття, і це було дуже важливим для мене. Я не соромилась плакати”.

Тут Синді згадує про щось, яке може полегшити горе — плач. Декотрі люди автоматично плачуть. Але в інших культурах люди придушують цей дорогоцінний випуск почуттів. Як? Книжка Смуток і лють пояснює справу так: „Суспільство вважає людей, які плачуть коли відчувають образу, лють або самітність, бути нижчої якості. Медалі належиться давати стоїкам [людина, яка мужньо переносить життєві випробовування], незважаючи на внутрішній біль”.

Зокрема чоловіки часто соромляться плакати. Таж, їх навчено, „правдивий” чоловік не плаче. Чи ж це правильно так казати? Книжка Видужуючи від утрати дитини відповідає на це так: „Сила волі очищати душу слізьми горювання є таке саме як би розрізувати рану для виведення з неї інфекцію. Чоловік або жінка має право спокутувати смуток”.

Біблія погоджується з цим. У ній ми читаємо, як „прибув Авраам голосити над Саррою [своєю дружиною] та плакати за нею”, і як Давид „почав голосити й плакати” за Саулом та за сином його Йонатаном. (1 Мойсеєва 23:2; 2 Самуїлова 1:11, 12) І що ж сказати про Ісуса Христа? Певно, понад усяке порівняння Він був „правдивим” чоловіком. Однак, коли Його близький друг, Лазар, помер, то Ісус „у дусі розжалобився та й зворушився Сам”, і незабаром Йому „закапали сльози”. (Івана 11:33, 35) Дійсно, чи ж це немужньо плакати?

Борячись з провинністю

Так як ми вже згадали в попередніх статтях, декотрі люди відчувають провинність по смерті улюбленого. Знати, що це дещо нормально так почуватись само собою може допомогти. І, тут знову, не затаюйте таких почуттів. Говорити про вашу провинність може полегшити напругу.

Ви може думаєте, що якась ваша занедбаність сприяла смерті вашого улюбленого. Якщо так, то пам’ятайте що байдуже скільки ми любимо когось, то таки не можемо контролювати його або її життя. Ми не можемо запобігти, щоб „час і непередбачений випадок” не трапився нашим улюбленим. (Екклезіястова 9:11, НС) Крім того, немає сумніву, що у вас був добрий намір. Наприклад, тому що ви раніше не домовились йому піти до лікаря, то чи ж ви мали намір для вашого улюбленого захворіти й померти? Певно, що ні! То чи ж ви дійсно є відповідальні за його смерть?

Теріза навчилась боротись з почуттям провинності по смерті її дочки в автомобільній аварії. Вона пояснює: „Я винуватила себе за те, що дозволила її піти з батьком. Але я зрозуміла, що так почуватись не було правильно. Я не зробила помилки, коли послала її з батьком. Це просто був страшенний випадок”.

,Але було дуже багато чого я могла б сказати або зробити’, ви можливо кажете. Правда, але хто з нас може сказати, що ми були досконалим батьком, матір’ю або дитиною? Біблія пригадує: „Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий”. (Якова 3:2; Римлян 5:12) Отже, примиріться з фактом, що ви не є досконалі. Думати лише про „якби тільки” нічого не змінить, але може сповільнити ваше видужання.

Коли ви думаєте, що ви дійсно провинились, і не уявляєте собі вашої провинності, то застановіться над найважливішим фактором у полегшенні гріха — Божим прощенням. Біблія запевняє нас так: „Якщо, Господи [Єгово, НС], будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе”. (Псалом 130:3, 4) Ви не можете вернутись у минуле й завернути обставини. Але ви можете просити Бога, щоб Він простив вам ваші минулі гріхи. А тоді що робити? Якщо Бог обіцяє не брати ваших гріхів до уваги, то чи ж ви не повинні те саме робити? — Приповістей 28:13; 1 Івана 1:9.

Борячись з гнівом

Чи ви теж трохи гніваєтесь, можливо на лікарів, медичних сестер, друзів, а навіть на померлого? Знайте це,— що так робити теж звичайно. Чому? Один психолог пояснює: „Біль іде в ногу з гнівом. Наприклад, коли хтось образить вас, то це звичайно гніватись. Гнів — це охороняюче, захисне хвилювання”.

Отже, запитайте себе: ,Чому я гніваюся?’ Якщо не можете дати на це запитання задовольняючої відповіді, то може бути, що цей гнів є природний супровід образі. Знати це може допомогти вам. Так як пояснює книжка Смуток і лють: „Тільки коли усвідомлюєте гнів — не поводячись з ним, тільки відчуваючи його — можете позбутись його руїнницького впливу”.

Виражати гнів теж може бути вам допомогою. Як? Ми не маємо на думці нестримані спалахи гніву. Біблія перестерігає, що довготривалий гнів може пошкодити людині. (Приповістей 14:29, 30) Дехто виражає свій гнів писанням. Одна вдова каже, що записувала свої почуття, а тоді, дні пізніше, прочитувала написане. Для неї це полегшувало гнів. Іншим енергійні вправи допомагають подолувати гнів. А ви можете потішитись тільки коли розкажете свої почуття співчутливому другові.

Хоч це є важливим відверто й чесно виявляти свої почуття, то було б правильно дати слово перестороги. Книжка Щонайбільша втрата пояснює: „Мусимо розрізняти між вираженням [гніву або розстроєння], один одному, та зваленням його один на одного... необхідно пояснити другові, що ми тільки виявляємо свої почуття, а не винуємо його за них”. Отже, старайтесь висловлювати ваші почуття, але не погрожуйте. —Приповістей 18:21.

Крім цих порад, то можна звернутись до ще одної допомоги в подоланні смутку. ,Якої допомоги?’ ви питаєте.a

Допомога від Бога

Біблія запевняє: „Господь [Єгова, НС] зламаносердим близький, і впокорених духом спасає”. (Псалом 34:19, Переклад Куліша) Так, більш від усього, споріднення з Богом може допомогти вам боротись із смертю вашого улюбленого. Як?

По-перше, це допоможе вам боротись з вашим смутком тепер. Багато вищеданих практичних порад засновуються на Божому Слові, Біблії. Застосовувати ці принципи допоможе вам боротись.

Крім того, оцінюйте користі молитви. Біблія заохочує нас: „Свого тягара поклади ти на Господа [Єгову, НС],— і тебе Він підтримає”. (Псалом 55:23, Переклад Куліша) Коли, так як ми вже згадали, висловлювати ваші почуття співчутливому другові полегшує біль, то скільки більше висказувати їх „Богові потіхи всілякої” допоможе вам.— 2 Коринтян 1:3, 4.

Користі молитви не є тільки психологічні. „Слухач молитви” обіцяє дати святого духа Своїм слугам, які щиро прохають його в Нього. (Псалом 65:3; Луки 11:13) І той святий дух, або активна сила, може дати вам „велич сили”, щоб боротись з вашим смутком з дня на день. (2 Коринтян 4:7) Пам’ятайте: Немає такої проблеми, яку вірний слуга зустрічає, щоб Бог не міг допомогти йому знести її.— Порівняйте з 1 пос. до Коринтян 10:13.

Ще один спосіб, яким споріднення з Богом допомагає нам переборювати смуток є, що воно надихає надію. Подумайте: Як би ви почувались, коли б знали, що в недалекій майбутності возз’єднаєтесь з вашим померлим улюбленим саме тут на землі під праведними обставинами? Справді, це є захоплююча надія! Але чи це реалістично мати таку надію? Ісус обіцяв: „Надходить година, в якій всі хто в пам’ятних гробах, почують Його голос, і повиходять”.— Івана 5:28, 29, НС; Об’явлення 20:13; 21:3, 4.

Чи ми дійсно можемо вірити такій обіцянці? Таж, тому що Бог Єгова є Творцем життя, то чи ж Він не може відновити життя людини, яка вже жила? Крім того, тому що „Бог не може говорити неправди”, і Він обіцяв зробити це, то чи ж Йому не можна довіряти, що Він виконає Своє слово? — Тита 1:2; Ісаї 55:10, 11.

Майк дуже твердо вірить цьому. Маючи непохитну надію на воскресіння, він каже: „Я мушу думати про те, що мені слід робити, щоб задовольнити Бога тепер, щоб коли батько воскресне, я був у тому Раю, щоб зустрітись з ним”.

Свідки Єгови будуть раді допомогти вам більше навчитись про цю серце-зворушуючу надію. Мати таку надію робить велику різницю. Ні, вона не виключає біль, але полегшує вам зносити його. Це не значить, що ви вже більше не будете плакати, або що ви забудете вашого улюбленого. Ви зможете знести все це. І зносячи втрати, через ваш досвід ви можете стати більш чуйними й співчутливими, коли допомагаєте іншим людям переборювати подібну втрату.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 12]

Практична порада

Звертайтесь до друзів: Дозвольте друзям допомогти вам. Знайте, що це може бути спосіб, яким вони виявляють вам свої почуття; можливо, що їм трудно знайти правильних слів.

Доглядайте вашого здоров’я: Так як завжди, вашому тілові потрібно відпочивати, здорової вправи, і правильного живлення. Якщо ви занедбали ваше здоров’я, то може треба буде піти до домашнього лікаря.

Відложіть головні рішення: Якщо можливо, не кваптесь вирішувати чи вам продавати дім, або змінювати вашу роботу.— Приповістей 21:5.

Зважайте на інших людей: Старайтесь бути терплячими. Знайте, що таке становище є ніякове для них. Не знаючи, що казати, вони можуть сказати щось нетактовного.

Не журіться надмірно: Ви можливо дуже зажурились і кажете, ,Що тепер станеться зі мною?’ Біблія радить, щоб не журитись про завтрішній день. „Жити день за днем дійсно допомагає мені”, пояснює одна вдова.— Матвія 6:25—34.