„Шлях богів” — до чого це довело Японію

Від нашого кореспондента в Японії.

ЗАСНОВНИК тієї течії невідомий. В неї немає символів віри або офіційного догмата. Немає церков або церковних служб. Нею не править релігійна ієрархія, і в неї немає релігійної книги подібної до Біблії. Однак, це спосіб життя переданий від одного покоління в друге, якого сьогодні визнає близько 78 мільйонів японців. Це синтоїзм.

Початок синтоїзму є повитий міфологією. ,Спочатку’, каже легенда, бог Ізанагі мав статеві зносини з богинею Ізанамі. Їм народились, не тільки дерева, гори, і земля, але також близько 8 мільйонів інших богів та богинь! Джімму Тенньо, перший імператор Японії, гадають, є прямим потомком одної з цих богинь — Аматерасу О Мікамі, богині сонця. Шанування і поважання цих богів — це основа синтоїзму, що значить „шлях богів”.

Але куди ж цей „шлях богів” довів Японію? Чи він задовольняв духовні потреби людей в Японії?

Шлях забобону й страху

У синтоїзмі немає точного пояснення посмертного стану людини. (У ньому немає нічого, щоб повністю відповідало „небу” і „пеклу” так званого Християнства.) Хоч вважають смерть бути „прокляттям, трагедією, нещасливим випадком”, то панівна думка є, що померла людина стає духом, який може благословляти родину. Одна синто книжка каже так: „Люди цього світу продовжують жити після смерті, і боги тобто духи неба й землі благословляють їх. Ми, теж, з нашими безтілесними душами, разом проживаємо це життя людини”.

Як же віра в духи покійних вплинула на японців? Замість сповнювати людей надією, то з неї виникло багато забобонних практик. Наприклад, коли в родині синтоїстів виникає нещастя, то вони мабуть вірять, що не приділяють досить уваги на якогось померлого предка. Коли купують новий дім або автомашину, то часто обрядами очищають їх від ,злих духів’. Перш ніж починають якесь будівництво, то священик-синтоїст приносить із собою переносний вівтар, щоб благати родових богів охороняти його.

Отже, замість освічувати своїх прихильників, то синтоїзм просто веде їх шляхом забобону й страху, тим самим шляхом, якого прокладали релігії стародавньої Вавілонії. У своїй книжці Релігія Вавілонії й Ассірії, Моріс Ястров показує, що в древніх вавілонців „смерть була перехід до іншого життя”. Синтоїзм, теж, надає видатного становища спорідненню богині сонця з її чоловічим нащадком. Виконують обряди в яких імператор уходить до Іси (храму) в якому зберігається богиня сонця, щоб там „давати їй інформацію”. Це пригадує нам споріднення Німрода з його матір’ю, Семірамідою. Тоді як за загальною думкою Семіраміда була дочкою Атаргати, богині риб, то мати імператора Джжіму була дочкою „царя моря”.

,Духовна зброя’

У минулому, синтоїзм дуже допомагав японцям додержуватись високих норм моральності. Він підсилював родинні узи. І вкорінюючи велику пошану до імператора, як до суверена й релігійного провідника, він допомагав підтримувати народну єдність. Проте, це майже довело до народної катастрофи.

Так як каже Британська енциклопедія (видання 1966 р.): „Починаючись з війною між Японією а Китаєм (1894—1895 рр.), Японія розширяла свої територіальні кордони, і з тих пір аж до другої світової війни синтоїзмом уміло орудували військові, й джінгоїстські (войовничий шовінізм) націоналісти, користуючись ним як духовною зброєю для того, щоб мобілізувати народ і таким чином охороняти добробут королівської влади”. Таким то чином синтоїзм став знаряддям яке завело Японію в другу світову війну.

Коли, після війни, Японія зазнала цілковиту поразку, то завойовницькі Союзники наказали, щоб зовсім розпустити державний синтоїзм. Без урядової допомоги або контролю, храми синтоїзму набули самостійності. Імператор сам дуже здивував народ, коли зрікся претензії божественності, кажучи: „Зв’язок між Нами а Нашим народом завжди грунтувався на взаємному довір’ї й любові. Ці не залежать від легенд і міфів. Вони не грунтуються на фальшивому понятті, що імператор є божественний й що японський народ вищий від інших рас, якому судилось правити світом”.

Але, це не покінчило з синтоїзмом. Розформований державний синтоїзм реорганізувався в організацію Джінджа Гончо (Товариство синтоїстських святинь). У ньому представляються близько 80 000 синтоїстських святинь. Хоч за загальною думкою президент цього товариства є головою синтоїзму, то в дійсності більшість людей визнають імператора займати цю посаду.

Проте, синтоїзм не має успіху в подоланні сучасних проблем. Він не розв’язав великої проблеми дискримінації між третім і другим поколіннями корейців і китайців, які родились і були виховані в Японії. Синтоїзм не має жодного керівництва, щоб ним припинити юнацький злочин і розв’язати проблему насильства по школах. Ця течія не висловлює своєї сторони в справах аборту й статевої неморальності, які тепер охоплюють Японію. „Нарис вчень синтоїзму” організацією Джінджа гончо дає причину на це становище, кажучи: „Синтоїзм не обмежується точним священним письмом або догматами”.

Також, синтоїзм не дає своїм прихильникам надії на майбутність. Він цікавиться тільки „сьогоднішнім”. Не дивно, що тисячі японців уже покинули синтоїзм і зацікавились Біблією. Біблія, не так як синтоїзм, пояснює чому людину було поставлено на землю, а також її майбутність. Біблія дає моральне керівництво й постачає здорову основу на віру — не в міфічні оповідання. Отже, тоді як синтоїзм може бути „шлях богів”, то Біблія каже, що „хоч і існують так звані ,боги’ чи на небі, чи на землі, як існує багато богів і багато панів, та для нас один Бог — Отець”. (1 Коринтян 8:5, 6) Свідки Єгови помагають тисячам японцям навчитись про цього „одного Бога” по імені.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Синтоїстська святиня до якої люди приходять молитись.