Релігія — чому багато не цікавляться?
«ЛЮДИНА без релігії є така як дім без вікон». Такими словами один японець говорив своєму синові, Мітсуо, про потребу релігійної освіченості. Але, Мітсуо не ставився серйозно до того, що батько говорив йому. І все більше й більше людей в Японії, як і по багатьох інших країнах, є такої самої думки. Вони задоволені бути «домом без вікон» і не цікавляться освітлювати їхнє життя релігійним світлом.
Дослідження народного характару в Японії виявило, що 69 процентів громадян визнали, що на їхню думку, вони не були релігійні. Молоді люди ще менше цікавляться релігією. Подібно цьому, в колишньому благочестивому буддійському Таїланді, 75 процентів людей, які живуть у муніципальних районах, не ходять до буддійських храмів. В Англії майже одна восьма всіх англіканських церков стоять порожні протягом минулих 30 років, тому що люди перестали ходити до них.
Однак, в Японії ще можна бачити багато релігійних прикрас. Але, так як з коштовною керамікою, їх тільки деколи показують — на весіллю й похороні. Релігією дорожать через її роль у збереженні місцевої культури й родинної спадщини, замість для духовної освіченості. На думку багатьох людей, релігія є тільки як ті нешкідливі ліки для слабких і стривожених; вони не бачать інших користей з релігії. «Релігія не пошкодить якщо маєте час для неї або відчуваєте якусь релігійну потребу,— дехто каже,— треба покладатись на себе самого, щоб заробляти на життя й сплачувати рахунки».
Чому ж така байдужість? На це є кілька причин. По-перше, маємо громадське оточення. Молодих людей мало навчають про релігію. Не дивно, що багато молодих людей, які виростають у такому суспільстві, яке дуже дорожить матеріальним, виростають матеріалістичними.
У декотрих країнах скандальна поведінка зажерливих і неморальних телевізійних євангелістів й інших видатних релігійних провідників, обурила людей проти релігії, як і втручання релігії в політичні справи та війну. Прикладом цього є те, що сталось у японському синтоїзмі. «Коли війна [друга світова війна] закінчилась поразкою у серпні 1945 року, то синто святині зустріли серйозну кризу»,— каже Енциклопедія японських релігій (англ.). Люди дуже розчарувались у синтоїзмі, який підвівав полум’я війни й обітував їм перемогу. Дуже скоро поширилась філософія, що немає ні Бога ні Будди.
Проте, чи ж ми повинні бути задоволені такою себелюбною, короткозорою точкою зору — цікавитись тільки теперішнім? Більшість людей мають допитливий розум. Вони любили б знати звідкіля вони взялись, куди вони прямують, чому вони живуть, і як їм жити. Вони живляться надією. Відкидати питання про життя, або придушувати їх гадаючи, що «на ці запитання відповідей немає», не задовольняє. Сам Бертран Рассел, атеїст, говорив про «дивний біль — шукання чогось, якого в цьому світі немає». Правдива релігія може закінчити те шукання. Але як? Який є доказ на те, що яка-небудь релігія є гідна серйозного ставлення?