Погляд Біблії

Чи потрібно сплачувати десятину?

СЕКРЕТАР Англіканської парафії в Південній Африці є стурбований. Його церква зазнає фінансові труднощі й не може платити священикам. Його розв’язання на це таке: Стягувати з парафіян десятину.

Але, що це є десятина? Дехто каже, що це значить віддавати на релігійні цілі „одну десяту всього одержаного”. Хоч спосіб, яким вираховують десятину різниться від одної релігії до другої, то багато священиків відчувають потребу наполягати на те, щоб з парафіян стягувати десятину. „Шкода, що ми більше не наполягали на сплачення десятини”, сказав католицький священик у Африці. Всесвітня церква Божа, в газетній статті про уникнення вбогості через дружбу з Богом, сказала: „Щоб почати ваше споріднення з Богом, то перше мусите слухатись Божого закону про десятину”. Стаття додала, що ті, які не віддають десятини, „крадуть від Бога”.

Але чи Бог вимагає від вас, щоб ви віддавали Йому десятину? Те що Біблія говорить про це мабуть здивує декого.

Приношення десятини й Мойсеїв Закон

Давання десятини було частиною закону, якого Бог дав стародавньому Ізраїлеві через Мойсея. Закон вимагав, щоб дванадцять поколінь Ізраїлю підтримували тринадцяте, священицьких левітів, яким не було дано земельної спадщини. Ця допомога давала левітам змогу доглядати духовних потреб народу. (4 Мойсеєва 18:21—24) Бувши землеробами, то від ізраїльтян не вимагалось десятини готівкою. Краще, десятина складалась із земельних продуктів і з нарощування худоби. Якщо вимагалось десятини з продуктів, а ізраїльтянин хотів віддати десятину грішми, то мусив заплатити 20 процентів більше від цінності земельних плодів.— 3 Мойсеєва 27:30—33.

Божий наказ, щоб приносити десятину була дуже серйозна справа. Якщо ізраїльтянин помилково вживав для себе частину того, що мав віддати в десятину, тоді мусив компенсувати за це. Як? Він мусив повернути десятину й ще додати 20 процентів, а тоді пожертвувати баранця за свій гріх. (3 Мойсеєва 5:14—16) Хоч не всі ізраїльтяни могли служити, як священики, то всі могли допомагати підтримувати священицьку службу десятиною. Усе це було поміщено в Божому законі про десятину. Цей розпорядок був придатний для обставин того стародавнього народу. Але чи цей закон є придатний до обставин людей сьогодні? І ще важливішим, чи християни є під наказом віддавати десятину?

Зміна закону

Кілька років після Ісусового воскресіння, необрізані язичники навертались до Християнства. „Поганів потрібно обрізувати й наказати, щоб закона Мойсеєвого берегли”, сперечались декотрі єврейські християни. (Дії 15:5) Інші не погоджувались з цим. Отже, Ісусові апостоли та інші досвідчені християни зібрались у Єрусалимі, щоб обговорити це спірне питання. Вони бажали розпізнати Божу волю в цій справі. Чи Бог вимагав, щоб Христові послідовники додержувались Мойсеєвого закону, включаючи давання десятини? На тому ж зібранні апостоли розказували досвіди на доказ, що Бог уже інакше поводився з язичниками, і це підтвердилось Божим власним пророчим Словом. (Дії 15:6—21) Яке ж було те рішення?

На тому зібранні прийшли до одностайного висновку. На християн не було слід нав’язувати тягаря Мойсеєвого закону. Проте, було дещо „необхідного”, якого слід додержуватись. Чи десятина була між тим необхідним? Натхненне рішення читається так: „Бо зволилось духові святому й нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду”. (Дії 15:25, 28, 29) Цікаво зауважити, що Божий закон про десятину не поміщається між тим „необхідним” для християн.

Пізніше, апостол Павло пояснив, що Божа Закон-угода з Ізраїлем була скасована Ісусовою жертвою. „[Бог] знищив рукописаний закон”, він сказав, „і зробив його нечинним прибивши до дерева тортур”. (Колосян 2:14, НС) Це не значить, що в християн немає закону. Краще, була зміна в законі в якій тепер поміщається „закон Христа”.— Галатів 6:2; Євреїв 7:12.

Апостол Павло жив у злагоді з цією зміною Закону. Хоч він дуже трудився засновувати збори, то ніколи не вимагав, щоб християни давали йому десятину як платня. Краще, він охоче жив на своїх коштах і працював неповночасно, виробляв намети. (Дії 18:3, 4) Щиро він міг сказати: „Ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною”.— Дії 20:34.

Яке ж керівництво християни мають у справі давання пожертв? Скільки вам слід жертвувати?

Християнський спосіб жертвування

Ісус Христос був найблагороднішим чоловіком на цій землі. Своїм прикладом Він підбадьорив багатьох людей ставати благородними. „Давайте”, Він сказав, „і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам уподолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам”. (Луки 6:38) Чи ж тут є якісь обмеження? Ні. Християн заохочується щедро давати, а це може бути більше від десятини, якщо в них є така спроможність.— Луки 18:22; Дії 20:35.

З другого боку, християнин може несподівано заборгуватись, можливо через випадок або хворобу. Віддавати одну десяту своєї зарплати під такими обставинами може залишити його родину без потреб на життя. Так робити не було б по-християнськи.— Матвія 15:5—9; 1 Тимофія 5:8.

Християни дають добровільно. Це звертає нам увагу на те, що обставини життя кожної особи різняться. „Бо коли є охота”, Біблія каже, „то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має”.— 2 Коринтян 8:12.

Отже, скільки ви повинні жертвувати? Це є питання, якого ви самі мусите вирішити. Глибина вашого оцінювання Бога — а не якась заздалегідь вирішена формула для десятини — вирішуватиме скільки ви будете жертвувати. Біблія заохочує нас так: „Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає”. (2 Коринтян 9:7) Давання десятини під Мойсеєвою Законом-угодою було на те, щоб підтримувати храм і священство в Ізраїлі. Для християн сьогодні цей розпорядок не є примусовий, ані потрібний.