Релігія в політиці — чи це є Божа воля?
„ПІСЛЯ цього повстав, під час перепису, галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились”. (Дії 5:37) Тут, у Біблії маємо ще один приклад втручання релігії в політику.
Незабаром до народження Ісуса, цей Юда ,заручився підтримкою Саддока, фарисея, і взявся до справи бунту’. Хоч Юда був „рабином своєї власної секти”, то „підняв громадян до бунту, кажучи, що коли будуть платити римлянам податки, то докажуться бути боягузами”.— Йосифів твір Єврейська війна.
Що Ісус робитиме?
Невдовзі після Ісусового хрещення, Диявол старався втягнути Його в політику. Сатана запропонував Йому „всі царства світу й їхню славу”. Христос не заперечував, що Диявол мав владу над тими урядами. Краще, Ісус відкинув цю нагоду, хоч міг робити висновок, що коли б мав таку політичну силу, то міг би зробити людям добро.— Матвія 4:8—10.
Пізніше, люди бачили Ісусову спроможність постачати їм харчі. Здається, вони дійшли до висновку, що Доли б Ісус став урядовим діячем, то міг би розв’язати всі наші економічні проблеми’. Зауважте що сталось. „Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знову на гору пішов Сам Один”. (Івана 6:10—15) Так, Ісус не втягався в політику, незважаючи на Його кваліфікації.
Ще пізніше, декотрі євреї політичної думки старались зловити Ісуса на слові над політичним спірним питанням: податки. Чи римляни занадто оподатковували народ? Якщо б єврей платив податок, то чи ж цим чином він підтверджував би те, що податками підтримували римські війни? Ми можемо щось навчитись про це з Ісусової відповіді: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже”. (Марка 12:13—17) У протилежності цьому, минулого року в Сполучених Штатах Америки 225 єпископів Римсько-католицької церкви голосували у листопаді, щоб ухвалити 115-сторінкову економічну заяву, в якій частково було сказано: „Необхідно поправити систему оподаткування для того, щоб знижити убогим тягар. . . Більш заможні повинні платити більші податки”.
Думайте, що хочете про податки, то Ісус займав нейтральну позицію відносно політики про оподаткування. Його учні, як-от апостол Павло, те саме робили. (Римлян 13:1—7) Вони були нейтральними навіть у таких гарячих суспільних питаннях, як работоргівля. Уявіть собі як легко це було б для християн, спонуканих добрістю, з’єднатись проти работоргівлі так само як священики сьогодні беруть певну позицію в справах узаконення аборту, апартеїду, прав жінок, тощо. Але правдиві християни зостаються нейтральними!
Професор Е. П. Сандерс з Оксфордського університету пише: „Сьогодні загально визнають, що немає ніяких доказів для нас думати, що Ісус плекав військові/політичні честолюбності, і те саме можна сказати про Його учнів”.
Виконуючи Божий суд
Так як ми вже згадали, багато провідників єврейського народу вірили, що це буде їм на користь співдіяти з римськими правителями, а навіть якщо буде потрібно засудити й стратити Ісуса, Месію. (Матвія 27:1, 2, 15—31) Книга Об’явлення зображає вплив релігії й як вона користується політикою як ,жінка сидяча на дикій звірині’. Чи ж це не показує вам як Бог дивиться на це втручання священиків у політику? — Об’явлення 17:1—5.
Зауважте як декотрі спостерігачі судять цю справу:
Малахія Мартін, вчений Ватікану, зауважує, що священики, „які вторгуються в політичні й суспільні справи, не доповнюють їхньої першої ролі: бути представниками Ісуса Христа”. Він сказав: „Наприклад, єпископи не мають права писати про економію або наказувати президентові не посилати ракет до Європи”.
Але, що станеться, коли вторгання священиків у політику вже набридить людям і політичним діячам? Минулого року в журналі Ліберті говорилось про імператора Константина й як у четвертому столітті він ,змішував політику з релігією, і створив „церковно-державну” звірину’. Про сьогоднішнє становище журнал сказав: „Так як за днів Константина, Церква користується державою, щоб досягти своїх власних мет”.— Курсив наш.
Боже Слово ясно показує наслідки цього вторгання релігії в політику. Настає час, коли політика накинеться на світову імперію фальшивої релігії, яка вже довгий час користувалась політикою досягти своїх мет і спустошить її. В Об’явленні 19:2 каже, що це буде вираз Божого суду.
Чи ви можете бути нейтральними?
Особисто ви не можете припинити релігійних провідників, щоб вони не вторгувались у політику. Але як особа, ви можете старатись бути такими як правдиві поклонники. Ісус сказав про Своїх учнів: „Вони не є частиною світу, так як Я не є частиною світу”. Тому то Він сказав губернаторові Пилатові: „Моє Царство не є частиною світу цього. Коли б Моє Царство було частиною цього світу, то Мої слуги воювали б, щоб Мене не видано євреям”.— Івана 17:16; 18:36, НС.
Чи в наш час можливо жити в світі, як законні громадяни якоїсь держави, але однак „не бути частиною світу”, бути нейтральними? Сучасна історія свідків Єгови відповідає Так. Вони підкорились біблійному обов’язку бути громадянами, які додержують закону, однак тримаються нейтральними щодо політичних і військових діяльностей різних країн у яких вони живуть.
У книжці Формування релігії в Америці було сказано: „Тоді як вони [свідки Єгови] відмовляються салютувати до прапора або брати участь у безцільних війнах між осудженими державами, то в усіх інших відношеннях вони є громадянами, які додержують закону. Дуже мало інших груп так гарно розв’язали цю проблему життя ,у’ світському суспільстві, і щоб не стати частиною ,світу’”. Це правда про свідків Єгови по цілому світі, які живуть під різними політичними обставинами. Навіть під час великого тиску, щоб зректися їхньої нейтральності, то свідки Єгови перше є вірні Божому Царству.
Історик Брайн Донн пише так: „Свідки Єгови не могли співдіяти з нацизмом. . . Нацисти найбільш противились секті через відношення свідків Єгови до держави й їхньої політичної нейтральності. . . Це значило, що жоден Свідок не міг носити зброю, голосувати, служити на посаді, брати участь у публічних фестивалях, або робити знак вірності”.— Церковна відповідь на винищення євреїв (1986 р.).
Свідки Єгови продовжують бути нейтральними. Ми читаємо в Сучасній енциклопедії Російської й Радянської історії, у 15-му томі так: „Гітлер відчував пристрасну огиду до Єговістів і заслав до тюрми можливо 10 000. . . Через психологічну непохитність, свідки Єгови витерпіли німецькі табори краще від більшості інших: Радянський уряд ніколи не дозволив свідкам Єгови існувати як законна організація, тому що бачить у цьому рухові, більше від яких-небудь інших релігій, ідеологію яка радикально підмиває вірність своїх прихильників до держави. . . Вони не голосують; відмовляються служити при війську; викриваються якнайменше можуть до офіційного агентства”.
У книжці Християнська релігія в Радянському Союзі (1978 р.) додає: „Радянські Свідки протистоять вимогам служити при війську, голосувати, брати участь у всіх інших політичних” діяльностях, яких сподіваються від громадян.
Отже, це можливо бути нейтральним так як Ісус був нейтральним у політичних і військових діяльностях римського, а також єврейського урядів. Зробити це сьогодні буде вам охороною, коли настане час для Бога виконати суворий суд проти втручання релігії у політику.
[Рамка на сторінці 10]
„Уже настав час очистити кафедру з політики, а політику з кафедри. Релігійні службовці мають право держатись якої-небудь світської думки. [Але] вони зловживають кафедрою, коли користуються нею заради світських причин”.— США помічник державному секретареві Ленгори Мотлей, червень, 1985 р.