Світ після 1914 р.
Частина 6: Від 1946 до 1959 рр. Обманний добробут серед миру, який не був дійсним миром
„ЧИ МИ признаємо це чи ні, то Гітлер таки є причиною сьогоднішнього світу”, заявляв Себастьєн Гафнер, журналіст, якому присудили літературну премію. Він пояснює: „Без Гітлера Німеччина й Європа не були б розподілені; без Гітлера не було б американців та росіян у Берліні; без Гітлера не було б Ізраїлю; без Гітлера не було б деколонізації, принаймні не такої скорої, не було б скасування обмежень у Азії, Аравії, і чорній Африці й не було б занепаду в Європі”.
Звичайно, інші світові провідники того часу теж грали важливу роль у цих справах. Наприклад, „більшість сучасних істориків кажуть, що теперішній східний-західний розподіл Європи зародився рішеннями голів трьох великих союзників на Тегеранській Конференції при кінці 1943 р.”, каже канадський журнал МекЛейнс. Журнал продовжує й каже, що „Ялтинська [Конференція, яка відбулась у лютому 1945 р.] стала відома між багатьма істориками... як збір на якому Сталін перехитрив західних союзників і вкрав від них імперію... До кількох тижнів Сталінове військо вкріпилось і поширилось у східній Європі... Гаряча війна вже кінчалась, але холодна тільки що почалась”.
Холодна війна? Так. Це термін, якого висловив Бернард Барух, дорадник президента США в 1947 р., коли говорив про суперництво між Сполученими Штатами Америки а Радянським Союзом. Це була холодна війна, яка воювалась на політичному, економічному, і пропагандистському фронтах.
Коли війна закінчилась, то союзники поділили Німеччину на чотири окупованих зон. Французи, британці, і американці взяли південно-західну Німеччину, а Радянський Союз східну. Таким то чином появилось два національні блоки,— демократичний, а також комуністичний. З того часу, вони кидали холодні погляди один на одного через невидиму Залізну завісу.
Берлін теж поділили на чотири частини. Тому, що Радянський Союз уже контролював колишню столицю Німеччини, то постачання для британської, французької й американської армій перевозилось через радянську зону. З цього виникли проблеми, і всередині 1948 р., Радянський Союз блокував усі земельні доступи з Берліна на захід. Західні держави тоді літаками доставляли всіх своїх харчів і пальне. Поки берлінська блокада й авіатранспорт не закінчились близько 11 місяців пізніше, то напруженість холодної війни була дуже висока.
„Майже за одну ніч”, пише професор Альфред Гроссер з Паризького університету, „Берлін перемінився образом від берлінського мілітаризму й гітлерівської диктатури на символ свободи”. Сьогодні, Берлін ще є популярним символом, і політичні діячі, східного як також західного світу, час від часу наводять його як привід, щоб підвівати ним полум’я холодної війни.
П’ять днів перед закінченням Другої Світової Війни, Радянський Союз оголосив Японії війну й вторгнувся в північну Корею, яка була під японським контролем. Коли Японія капітулювала, то союзники погодились, щоб японське військо на північ 38 паралельної лінії здалось Радянському Союзові, а на півдні цієї лінії американцям. У 1950 р. цей неприродний розподіл країни довів до війни. Перш ніж війна закінчилась, то майже 20 націй вже втягнулись у неї, а більше як 40 інших допомагали військовим устаткуванням і продовольством. На 27 липня, 1953 р., оголосили припинення вогню після того як сотні тисяч людей загубили своє життя. За що? Сьогодні, більше як 30 років пізніше, ще не віднайшли остаточного розв’язання до корейської проблеми. Це розділення звуть Бамбукова завіса.
Пророк Даниїл передбачив таку конфронтацію між двома символічними царями. Холодна війна дала цим двом цьогочасним могутнім царям багато нагод радитись один з одним, і продовжувати свою довгочасну політику „при одному столі говорити неправду”. Таким то чином вони поширювали національні інтереси, тоді як дієво „зударялися” один з одним заради особистої переваги.— Даниїла 11:27-45.
Непокірні „немовлятка задовільно народжені”
Коли перший раз успішно випробували атомну бомбу в Нью-Мексіко, то президентові Труменові з США послали таємну звістку в якій було сказано: „немовлятка задовільно народжені”. Але, які ж непокірні й вимогливі ці „немовлятка” доказались бути! Вони впхнули нації, великі як також малі, в щонайбільше всесвітнє озброєння, примушуючи їх витрачати гроші, які краще могли б уживатись годувати й освічувати нужденних. Вони заохотили небезпечну політику зберігання миру рівновагою терору. Вони дали Організації Об’єднаних Націй причину вважати всяку сутичку, народну чи міжнародну, незважаючи яку малу, на можливу ядерну загибель. Вони зробили необхідним організування нових організацій підтримувати мир як-от НАТО (Північноатлантичний союз) у 1949 р. і Варшавський договір у 1955 р.
Як число цих атомних „немовлят” і їхніх батьків-націй збільшувалось, то також збільшалась небезпека глобальної ядерної війни, спричиненої випадково чи планованої. Через них світ тремтить „від страху й чекання того, що йде на ввесь світ”.— Луки 21:26.
Отже, якщо постріл, яким почалась війна за незалежність у Північній Америці 1775 р. був „постріл, якого чулось по цілому світі”, так як сказав поет Ралф-Уолдо Емерсон, то вибух атомної бомби, який закінчив Другу Світову Війну в 1945 р. напевно ,лунав по цілому світі’.
Ворлд бук енциклопедія говорить про декотрі інші непокірні „немовлятка”, які „задовільно народжувались” протягом післявоєнної ери. Говорячи про „прихід нових націй до влади”, вона пояснює: „Одна за одною, великі європейські імперії почали розпадатись після другої світової війни. Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди й інші колоніальні сили дуже послабились через утрати протягом війни. Вони вже не могли тримати своїх колоній силою”. Між першими колоніями, які набули самостійності, були Індонезія, Філіппіни, Пакістан, Індія, Цейлон (тепер Республіка Шрі Ланка), Ізраїль, Лівія, Туніс, і Гана.
Напрям до політичної самостійності продовжується аж до нашого дня й вже народилось принаймні сто нових націй після 1945 р.
Колоніалізм має свої власні перешкоди, але те що заступило їх не є обов’язково кращим. Синдикований журналіст Джорджіна Анна Гейєр зауважує: „Як колоніальні імперії розпадались, то багато нових націй почали те, що буде один довгий період повільного занепаду, часто відзначений внутрішнім воюванням”. Таким то чином нагромадилось ще більше доказу, що людина не може успішно правити сама собою.— Екклезіястова 8:9; Єремії 10:23.
Добробут — але коштовний й обманний
У 1945 р., мешканці війною-спустошеної Європи та Азії потрапили в скрутне становище. З гуманітарних причин, а також спонукані себелюбством, союзники придумали програму для відбудування Європи. Це була агентура, яка подавала фінансову допомогу на відбудування бомбардованих індустрій в Європі. Популярно відома як Маршалла план, названа по імені тодішнього державного секретаря США. Ця зробіть-це-самі програма, хоч коштовна, була дієва.
Економія й індустрія чудово відбудувались. Новомодні заводи устатковані новомодними машинами уможливили побореним націям дігнати, і в декотрих випадках перегнати, їхніх переможних сусідів, які часто мусили бути задоволені застарілими заводами й приладдями. Протягом 1950-го десятиліття так зване німецьке економічне чудо розвивалось у розпалі, і при кінці десятиліття, Японія почала програму відбудування з допомогою якої перемогла багато країн світу комерційно.
Тимчасом переможні нації також старались привести свою домашню й економічну політику назад до нормальності. Протягом війни, коли індустрія була спрямована виробляти воєнну зброю, то будувалось мало домів і це вкоротило виробництво домашнього товару. Тепер був великий попит тих речей без яких люди мусили довгий час обходитись. Це значило, що всі матимуть роботу; принаймні на якийсь час, безробіття не було проблемою. У світі вже розквітався добробут, якого не бувало в ньому ще від Великої Депресії.
Але добробут мав свою ціну. Усе більше й більше матерів мусили йти на роботу й деколи занедбували своїх дітей. Через кращі умови життя було більше часу на розвагу, яка то розвага не завжди була корисна. Телевізія заступила родинні розмови. Через розвал родинного життя розводи поширювались. Цей напрям був частково зрівноважений, коли неодружені люди почали жити разом без шлюбу. Обидва напрями відбивали зростаюче зацікавлення особистими інтересами на рахунок інших людей. Духовні й моральні цінності, яких війна вже дуже підрила, почали ще більше розпадатись.
Справжній мир і добробут
Взагалі, світові релігійні організації не бачили нічого неправильного, коли посилали своїх членів убивати людей протягом Другої Світової Війни. Тепер, вони не бачили нічого неправильного, коли морально, а також фізично підтримували холодну війну, політичні повстання й так звані війни визволення. Але був один значний виняток.
Протягом Другої Світової Війни й після, свідки Єгови не порушили свого християнського нейтралітету. Оправившись від Гітлеревих зусиль знищити їх, то число діяльних свідків Єгови у Німеччині збільшилось від менше як 9000 у 1946 р., на більше як 52 000 до п’ятьох років. Від 1945 до 1959 рр., по цілому світі число свідків Єгови збільшилось від 141 606 у 68 країнах на 871 737 Свідків у 175 країнах. Тоді як члени багатьох інших релігій усе більше й більше втягались у війну одні з одними через політичні й суспільні питання, як також бувши стурбовані зменшенням членів у церкві, то свідки Єгови, у духовний спосіб, втішались дійсним миром і добробутом.
Це стало ясним на їхній Божественна Воля міжнародній конвенції 1958 р., у місті Нью-Йорку, де на одній сесії було більше як 250 000 присутніх. Головний промовець сказав: „Це через розквітання духовного раю, свідки Єгови є такі дуже щасливі... Цей духовний рай відбиває Богові славу й свідчить про заснування Його Царства”.
Мир після Другої Світової Війни, який дійсно не був миром, як також зовсім матеріалістичний добробут, якого він поширював, звернули увагу на цей незаперечний факт: Справжній мир і добробут можуть здійснитись тільки Божим заснованим Царством. Протягом „1960 років — десятиліття буйного протестування”, це стане ще більш очевидним. Читайте про це в наступному номері цього журналу.
[Рамка на сторінці 15]
Інші повідомлення, які обговорювались у новинах
1946 р.— Хо ші мін оголосив війну визволення в В’єтнамі.
1947 р.— Відкрили Мертвого моря рукописи, в яких поміщались найдавніші існуючі рукописи Біблії.
1948 р.— Мохандас Ганді підступно вбитий.
1949 р.— Народна-визвольна армія завоювала Китай; націоналістичинй некомуністичний уряд відступає на острів Тайвань.
1950 р.— Бунт проти апартеїду в Південній Африці.
1952 р.— Сполучені Штати Америки випробовують першу водневу бомбу.
1954 р.— Верховний суд США оголошує сегрегацію в школах бути неконституційною.
1957 р.— Радянський Союз виводить в орбіту перший штучний супутник землі „Спутник I”.
1958 р.— Європейське економічне товариство (Спільний ринок) починає діяти.
1959 р.— Радянська ракета передає знімки Місяця назад до Землі.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Під час післявоєнного добробуту багато родин купували гарні доми й нові автомашини.
[Відомості про джерело]
H. Armstrong Roberts