1987 — рік безпритульних

СМЕРКОМ, тисячі людей в Бомбей, Сан-Паулу, Мехіко, місті Нью-Йорку, і багато інших міст лягають спати в трубах, під мостами, і на пішоходах. Вони тиснуться в картонах, лягають на газетах, або дрімають на голому бетоні. Це „дім” для сто мільйонів безпритульних людей в світі.

Однак, мільйони інших людей є бездомні в інакшому розумінні. Незаконно вони оселяються на незайнятій землі по непринадних та брудних хатинах, нетрях в яких вологі вулиці стають їхніми туалетами а завжди-присутні орли-стерв’ятники живляться покидьками. Безпритульні живуть у „домах” з дрантивими дахами, побудовані з міхів джутової тканини, мат з очерету, у викованих бочках від пальної оливи, у хатинах мокрої глини й каменю. Більше як половина міських мешканців країн, що розвиваються, живуть у таких огидних приміщеннях.

Щоб звернути людям увагу на долю безпритульних людей і, щоб поліпшити умови їхнього життя, то Організація Об’єднаних Націй оголосила 1987 бути Міжнародним роком безпритульних.

„Настав час, що вже неможливо уникати цієї проблеми”, каже Мекс ван дер Стоел, голова Голландського державного комітету року безпритульних. „Це одна з найбільш серйозних проблем у світі”. І проблема погіршується. Новинковий лист за міжнародний рік безпритульних (голлан.) оцінює, що в майбутньому десятилітті один більйон або більше людей переселяться до хатин у переповнених міських нетрях — подвоюючи населення багатьох країн, що розвиваються.

Як же можна полегшити цю проблему? Розвалити селища з хатин тільки збільшить кількість безпритульних. Тому то ООН вибрала поліпшити умови життя тих селищ, і постачити їм основні потреби — санітарні засоби. І замість розвалювати селища бульдозерами й залишити людей безнадійних — уряди можуть забезпечити їх житлом, можливо здавати їм хати в найми. Крім цього, ООН пропонує, щоб збільшити фонд міського розвитку тому що, так як було сказано в новинковому листі, „житло, разом з харчами й одягом, є основною потребою людини”.

Справді „одяг й пожива” це основні потреби. (1 Тимофія 6:8) І Бог заохочує нас до добродійних вчинків і допомагати людям у потребі, а головно співвіруючим. (1 Івана 3:17; Галатів 6:10) Все ж таки, Боже Слово допомагає нам розвивати реалістичний погляд відносно проблем людства. Цар Соломон сказав: „Покривленого не направиш”. (Екклезіястова 1:15) Отже, такі проекти як Міжнародний рік безпритульних, плановані з добрим наміром, не можуть повністю розв’язати проблем людства.

Чи ж це значить, що для безпритульних надії вже немає? Зовсім ні! У шостому столітті до н.е., Бог Єгова передсказав „будівельний проект” у Іудеї — країна яка буде 70 років лежати „пустинею без мешканця”. (Єремії 9:11; 29:4, 5, 10; 32:43, НС) Так само сьогодні, безпритульні можуть надіятись на те, що Єгова поновить людство по цілому світі. (Ісаї 65:21) Як потішає знання, що після Року безпритульних незабаром настане тисячоліття дійсного миру, безпеки й цілковитого забезпечення житлом.— Об’явлення 20:4; 21:3, 4.