Безпритульні — світова проблема

ПРОБЛЕМА забезпечувати безпритульних людей відповідним житлом поширюється по всіх країнах і не обмежується тільки до вбогих країн що розвиваються. Великі столиці й міста розвиненого світу, без винятку, мають розбійницькі райони й нетрі. Поруч блискучих хмарочосів і новомодних високих будинків існують нетрі й розпадаючіся райони. Як люди живуть по таких районах?

Пишучи про дослідження проведене у Чікаго, у журналі Сайєнс говорить про безпритульних у тому місті й каже, що «дуже вбогі живуть відокремлені й діють ненормально. Чотирьох з кожних п’ятьох осіб уже засилали до тюрем, лікарень для психічно хворих, або до закладів на знешкодження наркотику».

У більшості містах США діють публічні засоби для безпритульних. Наприклад у місті Нью-Йорку, є публічні притулки для неодружених, а готелі оплачені громадською допомогою для родин. Гадають, що зимою 12 200 неодружених і 20 500 родин будуть шукати допомоги, і діячі надіються, що якимсь чином пошукають їм якогось приміщення.

Життя в таких притулках — це зовсім інакша справа. У місті Нью-Йорку перебудовують гімнастичні зали або воєнні заводи на притулки для переночування. Сотні людей сплять у ліжках складених рядами в одній великій кімнаті. Декотрі безпритульні не хочуть ночувати в таких притулках. «Притулки небезпечні, і часто кишать блощицями або вошами»,— сказав один з нещасних. «Під час сну небезпечно зажмурювати очі». Таке життя, а головно для дітей, дуже трудне. «Розміщені в баракоподібних притулках і тісних готелях, до яких місто зрештою засилає їх, дітей піддають безлічу проблем — хворобам, ненормальним діям, зловживанню наркотиками, злочину й розпачеві»,— було сказано в Нью-Йорк Дейлі ньюс. «Такі діти є в небезпеці стати загубленим поколінням».

Тому що безпритульні дуже часто переселяються, то трудно точно полічити їх. Народне об’єднання для безпритульних заявляє, що в Сполучених Штатах Америки є від два до три мільйони безпритульних людей. Департамент житлового будівництва й міського розвитку в США каже, що «досяжні дані виявляють від 250 000 до 350 000 безпритульних людей». Скільки б там їх не було, то всі безперечно погоджуються, що число збільшується.

«Лихо нашого часу»

У країнах Європейського економічного товариства також є серйозна проблема забезпечувати людей відповідним житлом. У лондонському журналі Таймс було сказано, що в Сполученому Королівстві «число людей живучих у готельних притулках збільшилось від 49 000 до 160 000 в 1979—84 рр. До списку занесено один і чверть мільйона людей чекаючих житла. А один мільйон домів було офіційно класифіковано непридатними для замешкання людиною».

На другому боці Ла-Маншу, «в Парижі, приватні групи заявляють, що принаймні 10 000 людей живуть по вулицях»,— було сказано в статті часопису Нью-Йорк таймс під заголовком «Безпритульні в Європі: Лихо нашого часу». Уряд Італії підраховує, що близько 20 процентів новоодружених «мусять мешкати з родичами, навіть коли їм народиться перша дитина». Між приблизно 20 000 безпритульних датчан (жителі Данії), «число безпритульних, молодших 30 років віку, дуже збільшилось з 1980 р.».

Іронія ситуації в тім, що все це відбувається саме тоді, коли так як сказав Пітер Сутерленд, Верховний комісар громадських справ комісії Європейського Товариства, «нації почали вірити, що [вони] вже назавжди усунули лихо убогості й безпритульності».

Тривожний напрям

У недавні роки влада маюча справу з безпритульними зауважила новий напрям. Часопис Нью-Йорк таймс цитував члена Коаліції для безпритульних у Чікаго, який сказав: «Перед нашими очима бачимо, як напрям потреб змінюється від „убогих“ до „середнього класу, який несподівано бідніє“. Люди цього класу загубляють роботу, кредитові картки, і доми в заставу. Бездомними не є тільки стереотипні п’яниці».

Подібно цьому, директор соціальної служби в Коннектікут сказав: «На нещастя поширюється неправильне уявлення про тих хто безпритульні є. Бездомні не тільки лахмітники, які мандрують від одного міста до другого. Безпритульні, це дійсні родини, які не мають спроможності платити високої квартирної плати за приміщення, які не можуть пошукати роботу, і які розлучуються». Згідно з рапортом виданий на Конференції мерів у США травня 1987 р., з обслідування 29 великих міст виявилось, що сім’ї з дітьми складали більш одної третини безпритульних, а це було 31 процент побільшення від попереднього року.

Бентежучі питання

Незважаючи на те, що серйозність житлової проблеми різниться від одної країни до другої, а навіть від одної місцевості до другої, то таки можна сказати, що дуже мало людей сьогодні зовсім не усвідомлюють її, або що вона не впливає на них. Ще більш бентежучим є те, що незважаючи скільки зусиль і грошей уряди витрачають на житло, то немає жодного доказу на зменшення проблеми. Чому? Звідкіля ж походять усі ті безпритульні люди? А, головним чином, яка ж надія на розв’язання проблеми забезпечувати людей відповідним житлом?