Таємниця розв’язана!

БІЛЬШІСТЬ людей вірять, що смерть не кінчає людського життя, що після фізичної смерті щось продовжує жити. Звичайно, це щось вони кажуть є душа.

Щоб відповісти на запитання: «Як ми знаємо, що Руг [душа] залишає тіло в могилі?» Газета Простий шлях (англ.) відповідає так: «Смерть це тільки відхід душі. Коли душа вийде з тіла, то переселяється в барзак (посмертне перебування)... Могила — це резервуар тільки для тіла, а не душі». Так-то мусульмани вірять, але їхнє вчення мало різниться від догматів так званого християнства.

Візьміть як приклад, двоє питань з Катехізису християнської догматики, видання римсько-католицької церкви у Великобританії, яким користуються в школі:

— Як ваша душа подібна до Бога?

— Моя душа подібна до Бога, тому що вона дух, безсмертна.

— Що ви маєте на думці, коли кажете, що душа ваша безсмертна?

— Безсмертність — це значить, що моя душа ніколи не може померти.

Незважаючи на те що дітей можна навчити повірити в цей догмат, то книжка не старається підтвердити його.

Усе ж таки, ми маємо джерело інформації, яке точно пояснює що душа дійсно є. Те джерело, Біблія, є найдавніша книга відома людині. Вас може здивує те що вона говорить.

Душа — біблійне пояснення

У першій книзі Біблії, 1 Мойсеєвій, говорить про створювання людини й інших створінь, які живуть на нашій планеті. Книга писалась єврейською мовою, і у перших двох розділах, слово «душа», перекладається з єврейського неʹфеш, яке вживається тільки чотири рази; але тільки раз стосується людиниa. До чого стосуються інші вірші в яких те слово знаходиться? Давайте побачимо.

«І створив Бог риби великі, і всяку душу [неʹфеш] живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її» (1 Мойсеєва 1:21).

«І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа [неʹфеш] в ньому жива,— уся зелень яринна на їжу для них» (1 Мойсеєва 1:30).

«І вчинив Господь [Єгова, НС] Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі [неʹфеш] — воно ймення йому» (1 Мойсеєва 2:19).

З порівняння цих трьох віршів, можна бачити що неʹфеш стосується до всього тваринного життя.

Тепер порівняйте ж це із творенням першої людини, Адама:

«І створив Господь [Єгова, НС] Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею [неʹфеш]» (1 Мойсеєва 2:7).

Висловлюючись про це, Американське товариство єврейських видань, у перекладі Тори, перших п’ять кних Святого єврейського Письма, каже: «У Біблії не каже що ми маємо душу. Нефеш — це сама особа, маюча потребу харчів, кров у її кровоносних судинах, її буття» (курсив наш). Логічно виходить, що це стосується всякого життя як душа. У них душі немає. Усі вони є душі.

Платон і душа

Звідкіля ж взялась думка, що душа залишає тіло в часі смерті? Вищезгадана Єврейська енциклопедія, каже так: «Тільки через контакт євреїв з філософією Персії й Греції ідея що душа залишає тіло, маючи свою власну особистість, вкорінилась у іудаїзмі».

Ще раніше в людській історії, єгиптяни вірили в безсмертя людської душі й що вона могла відвідувати своє мертве тіло. З цієї причини єгиптяни дуже старанно бальзамували або муміфікували своїх померлих.

Цікаво, новий німецький лютеранський твір Євангельський катехізис для дорослих відверто признає, що джерело догмата про безсмертя душі не є Біблія, але «грецький філософ Платон (427—347 р. до н. е.) [який] рішуче доводив, що між тілом а душею є різниця». Катехізис продовжує й каже: «Сучасні євангельські теологи не погоджуються із з’єднанням грецьких понять з біблійними... Вони відкидають розділення людини на тіло й душу».

Що ж стається з людською душею в часі смерті? Видатним авторитетом на цю темо є Біблія, Боже натхненне Слово. Вона виразно каже: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіястова 9:5). І говорячи про «воскресіння», Ісус сказав: «Усі що в пам’ятних могилах почують Його [Ісусів] голос і повиходять» (Івана 5:28, 29, НС).

Де ж перебувають померлі? У могилі, «у пам’ятних могилах», тобто, у Божій пам’яті чекаючи воскресінняb. Воскресіння? Що це таке? Яка ж дійсна є та надія? Остання стаття про недавну трагедію в Англії виявляє, яка дійсна ця надія може бути.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 8]

Чи ви знали?

Ніде в Біблії не читається про «безсмертну душу». Цих двоє слів ніколи не вживаються разом. Слово «безсмертний» й «безсмертя» вживаються тільки шість разів, і тільки в посланнях апостола Павла. Коли стосується людей, то Біблія каже, що безсмертя є нагородою дана тільки 144 000, відкупленим від землі, щоб царювати з Ісусом Христом на небі (1 Коринтян 15:50-54; Об’явлення 5:9, 10; 14:1-4; 20:6).

[Рамка на сторінці 9]

Котрий авторитет?

«Короткий Оксфордський словник» пояснює «душу» так: «Духовна або нематеріальна частина людини, яка гадають переживає смерть». Це пояснення підкреслює факт, що поняття посмертного життя з допомогою «душі», зостається справою релігійного твердження. Жоден теолог не може доказати цього. У протилежності цьому, найвищий авторитет, Біблія, каже: «Душа, шо грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4).

[Ілюстрація на сторінці 9]

«Душа» єгипетського писаря, у виді яструба з людською головою, здогадно «відвідує його тіло в могилі».

[Відомості про джерело]

З ласки British Museum, London