Дар життя чи поцілунок смерті?

«Скільки людей ще мусять умерти? Скільки смертних випадків вам потрібно? Дайте нам передсмертні судороги, які вам потрібні, щоб ви повірили, що так дійсно стається».

ДОН ФРАНСІС, службовець у ЦКХ (США Центрі для контролю хвороб), бив кулаком по столу, як викрикував вищецитовані слова на зібранні головних представників індустрії зберігання крові. ЦКХ старався переконати адміністраторів сховищ крові, що хвороба СНІД (AIDS) шаленно поширювалася по країні переливанням крові.

Адміністратори не переконалися. Вони казали, що це незначний доказ, тобто тільки кілька випадків, і вирішили не поскорити перевіряння крові. Це було 4 січня 1983 року. Шість місяців пізніше, президент Американскького товариства сховищ крові твердив: «Кров мало або зовсім не загрожує здоров’ю загальній публіці».

Для багатьох фахівців уже було доволі доказу, щоб покласти початок судовому процесові. Відтоді, ті оригінальні «кілька випадків» страшенно поширилися. Перед 1985 роком, мабуть 24 000 пацієнтам переливали кров зараженою вірусом HIV (ГІВ; вірус імунодефіциту), збудником хвороби СНІД.

Забруднена кров дуже ефективно збуджує вірус хвороби СНІД. Згідно з The New England Journal of Medicine (Нова Англія журнал медицини, 14 грудня 1989), одиниця крові може містити в собі досить вірусу, щоб заразити 1,75 мільйонів людей! ЦКХ сказав кореспондентові Пробудись!, що до червня 1990 року, тільки в Сполучених Штатах заразяться 3506 людей хворобою СНІД з переливання крові, кров’яних компонентів, і пересадок тканини.

Але це тільки цифри. Вони ніяк не можуть передати глибину особистої трагедії. Наприклад, розгляньте трагедію, яка трапилася Франсесі Борчелті, 71 років життя. Вона твердо наказувала лікарям, що не погоджувалася на переливання крові. Все ж таки її перелили кров. Вона померла болісною смертю від хвороби СНІД, тоді як родина безпорадно дивилася.

Зверніть також увагу на трагедію одної 17 літньої дівчини, якій, через тяжку кровотечу під час місячних регул, дали дві одиниці крові, щоб поправити недокрів’я. Пізніше, в 19 році свого життя, вона завагітніла й взнала, що тим переливанням крові її заразили вірусом СНІД. У 22 році життя вона захворіла на хворобу. Крім журби, що сама незабаром помре через хворобу СНІД, вона журилася, що передала заразу своєму немовляткові. Кінця таким трагедіям немає. По цілому світі люди всякого віку страждають через переливання крові, від немовлят до постарілих.

У книжці Autologous and Directed Blood Programs (Автологічні й спрямовані кров’яні програми) оплакує: «Майже на самому початку визначення груп великого риску, відбулося неуявленне: доказ, що смертельну хворобу [СНІД] можливо, і дійсно передавалося кров’ю донорів. З усіх медичних іроній це була найтрудніша збагнути; що дорогоцінний життєзберігаючий дар крові показався бути знаряддям смерті».

Навіть ліки, які здобуваються з плазми, допомагають поширювати цю хворобу по цілому світі. Хворі на гемофілію, більшість з яких застосовують плазмові чинники зсідання виліковувати їхню хворобу, дуже постраждали. У Сполучених Штатах від 60 до 90 процентів заразилися хворобою СНІД, перш ніж розвинули процес виготовляти лік під нагріванням високою температурою, щоб знищувати в ньому вірус ГІВ.

Однак, до цих пір, кров не є зовсім безпечна від хвороби СНІД, і не тільки хвороба СНІД передається переливанням крові. Передаються багато інших хвороб.

Риск, який робить хворобу СНІД дуже малим риском

«Це найнебезпечніша речовина в нашій медицині»,— сказав лікар Чарлз Гуггенс про кров. Він повинен знати, будучи директором служби переливання крові в лікарні в Массачусетсі. Багато людей думають, що переливання крові є безпечне, коли тільки знайдете особу якої кров є тієї самої групи як ваша. Крім ABO груп і Rh (резус-фактор) за якими кров звичайно групують, то можуть бути так багато як 400 а навіть більше інших різниць у крові. Хірург кровоносних судин Дентон Кулей каже: «Переливання крові — це пересадка органа... На мою думку майже в усіх переливаннях крові буває деяка несумісність».

Не дивно, що переливання такої шкідливої речовини доводить до того, що один хірург сказав «стає перешкодою» імунній системі. Дійсно, переливання крові може придушити діяльність імунної системи так довго, як рік. Для декотрих людей, це є найбільша небезпека від переливання крові.

Також передаються інфекційні хвороби — під екзотичними назвами — хвороба Шагаса і цитомегаловірус (один з кількох вірусів спричиняючі розширення клітковини). З цих хвороб люди страждають на гарячку, холод, а навіть умирають. Лікар Джозеф Фелдшуг з Корнельського університету Медицини каже, що можливість заразитися якоюсь інфекцією з переливання крові є 1 з десятьох. Це таке саме, як російська азартна гра з десятибарабанним револьвером. Недавні дослідження також відкрили, що переливання крові під час хірургії на рак, може дійсно збільшити риск поворотного зараження (рецидив).

Не дивно, що на телевізійних передачах заявляли, що переливання крові може бути найбільшою перешкодою до видужання від хірургії. Гепатитом заражаються сотні тисяч людей і вмирає багато більше реципієнтів крові, ніж від хвороби СНІД, але це мало або зовсім не розголошують. Ніхто не знає скільки людей вмирає від переливання крові, але економіст Рос Екерт каже, що це таке саме, як би розбивався великий літак (DC-10) кожного місяця в якому всі люди згинули.

Риск і сховища крові

Як реагували сховища крові на викриття такого риску в їхніх продуктах? Не дуже добре, обвинувачують критики. У 1988 році Report of the Presidential Commission on the Human Immunodeficiency Virus Epidemic (Рапорт Президентської комісії імунодефіциту в людині вірусної епідемії) каже, що індустрія «необов’язково повільно діє» відносно загрози хворобою СНІД. Наполягають на сховища крові знеохочувати людей високого риску давати кров. Їх заохочують перевіряти кров, чи вона походить від донорів високого риску. Сховища крові барилися. Вони ставилися зневажливо до цього наполягання кажучи, що це тільки істерія. Чому?

У своїй книжці Розважаються під час лиха (англ.), Ренді Шілтс каже, що декотрі сховища крові не хотіли перевіряти кров «майже зовсім на фінансовій підставі. Незважаючи на те, що ними управляють бездоходні організації, як наприклад, Червоний Хрест, то все ж таки з кров’яної індустрії, здобувають великі прибутки, мільярд (тисяча мільйонів) доларів щороку. Це загрожувало їхній індустрії яка постачає кров на майже 3, 5 мільйони трансфузій щороку».

Крім того, тому що бездоходні сховища крові є залежні від крові добровольчих донорів, то не хочуть образити їх, коли б приймали крові від декотрих донорів високого риску, а головно гомосексуалістів. Оборонці прав гомосексуалістів перестерігають, що цим чином порушать їхнє громадянське право а це матиме схожість на еру концтаборів.

Загубляти донорів і витрачати гроші на перевіряння крові підвищить кошти. Весною 1983 року, сховище крові Станфордського університету перше сурогатно перевіряло кров, яким то аналізом узнають, чи в крові донора буде риск зараження хворобою СНІД. Інші сховища критикували таке перевіряння кажучи, що це тільки хитрість, щоб приваблювати більше пацієнтів. Аналізування крові збільшує кошти. Але, так як сказала одна пара, якій немовляткові перелили кров потаємно: «Ми були б раді заплатити 5 доларів за пінту більше» за такий аналіз. Немовлятко померло від хвороби СНІД.

Фактор самозбереження

Декотрі фахівці кажуть, що сховища крові мляво реагують на небезпеки, тому що не мають відповідей за результати своїх власних невдач. Наприклад так як було сказано в Філадельфійському інкваєрер (англ.), АХЛ (Адміністрація харчів і ліків у США) є відповідальна за те, щоб сховища крові дотримували призначені норми, але довіряє сховищам крові, що вони будуть наставляти ці норми. Службовцями АХЛ служать декотрі колишні провідники кров’яної індустрії. Тому менше перевіряють сховища крові, тоді як криза через хворобу СНІД збільшується!

Сховища крові також намагалися вплинути на членів конгресу, щоб впровадити закон охороняти їх від позову. Майже в кожному штаті, закон тепер пояснює кров бути службою, а не продуктом. Тепер, коли хтось подає сховища крові до суду, то мусить доказати, що те сховище недбало поводилося — перепона, яку трудно перебороти судовим процесом. Такими законами охороняють сховища крові від позову, але не роблять кров безпечнішою для пацієнтів.

Економіст Росс Екерт доходить до висновку, що коли б притягти сховища крові до відповідальності за результати від переливання зараженої крові, то цим забезпечили б її якість. Відсталий працівник одного сховища крові, Аарон Келлнер, погоджується з цим висновком: «У свій час юридична алхімія зробила кров службою. Усі є вільні робити що їм захочеться без страху покарання, усі, крім пацієнта,— і додає — Ми принаймні звернули б їм увагу на несправедливість, але не зробили цього. Ми побоювалися про нашу ситуацію; хто ж турбувався пацієнтом?»

Висновок неминучий. Індустрія зберігання крові в сховищах більше цікавиться охороняти себе фінансово, ніж охороняти людей від небезпек їхнього продукту. «Але, чи цей риск дійсно має якесь значення,— дехто можливо питає,— коли тільки лікуванням кров’ю можна врятувати комусь життя? Чи ж користі не перевищують риск?» Це добре запитання. Які ж потрібні є всі ті трансфузії?

[Вставка на сторінці 9]

Лікарі дуже охороняють себе від крові їхніх пацієнтів. Але, чи пацієнти є охоронені від перелитої крові?

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Чи сьогодні кров є чиста від вірусу хвороби СНІД?

«ЦЕ кривава добра новина», оголосив заголовок у Нью-Йоркському Дейлі Ньюс з 5 жовтня 1989 року. У статті було сказано, що шанси заразитися хворобою СНІД з переливання крові були 1 у 28 000. Очищення крові з цього вірусу є 99,9 процентів ефективне.

Подібна життєрадісність запанувала над індустрією збереження крові. «Запас крові вже найбезпечніший за всякого часу», вони заявляють. Президент Американського товариства сховищ крові сказав, що риск зараження вірусом хвороби СНІД з переливання крові вже «майже зовсім усунений». Але, якщо кров уже безпечна, то чому лікарі та суди кажуть, що вона є «отруйною» і «неминучо небезпечною»? Чому декотрі лікарі роблять операції одягнені немов у костюмі космонавта, з маскою на обличчі й в чоботах, щоб уникнути контакту з кров’ю? Чому багато лікарень вимагають, щоб пацієнти підписали дозвіл на переливання крові, щоб звільнити лікарню від відповідальності за шкідливі результати переливання крові? Чи кров дійсно чиста від вірусу таких хвороб, як СНІД?

Чистість крові залежна від двох факторів: перевіряння донорів і перевіряння самої крові. Недавні дослідження виявляють, що всупереч будь-яким зусиллям перевіряти кров донорів, які становлять високий риск зараження хворобою СНІД через спосіб їхнього життя, то таки не викривають усіх таких донорів. Донори не відповідають правдиво на запитання в анкетах і віддають кров. Декотрі тільки бажають довідатися, чи вони самі заражені.

У 1985 році сховища крові почали перевіряти кров, чи в ній були антитіла, яких тіло виробляє до боротьби з вірусом хвороби СНІД. Але проблема в тім, що людина може якийсь час бути заражена вірусом СНІД, перш ніж тіло виробляє антитіла, які викриваються перевірянням крові. Цей критичний проміжок часу називають інкубаційний період.

Думка, що одна людина з кожних 28 000 може набратися хвороби СНІД, походить від дослідження надруковане в The New England Journal of Medicine (Нова Англія журнал медицини). Те видання каже, що інкубаційний період триває вісім тижнів. Кілька місяців перед тим, цей самий журнал надрукував результати дослідження в якому було сказано, що інкубаційний період може бути багато довший — три роки, а навіть більше. Це раніше дослідження подає думку, що є більше людей в цьому інкубаційному періоді, ніж колись думали, і ще гірше, багато тих людей ніколи не втворюватимуть антитільця, щоб боротися проти вірусу! Ці відкриття не поміщалися у тому більш надійному дослідженні, бо кажуть, що вони «ще не є добре зрозумілі».

Не дивно, що д-р Корі СерВас з Президентської комісії для дослідження хвороби СНІД сказав: «Сховища крові можуть казати людям, що їхня кров безпечна, але публіка вже не вірить цьому, відчуваючи, що це неправда».

[Відомості про джерело]

CDC, Atlanta, Ga.

[Рамка на сторінці 11]

Переливання крові й рак

Науковці взнали, що перелита кров може придушувати імунну систему, а придушений імунітет дуже пошкодити тим пацієнтам, яким роблять операцію на рак. У журналі Cancer (Рак) з 15 лютого 1987 року помістилося інформаційне дослідження проведене в Нідерландах. «У пацієнтах, яким роблять операцію на рак грубої кишки,— каже журнал,— помітилося, що переливання крові значно перешкоджає їхньому довготривалому видужанню. У цій групі 48 процентів з тих, яким переливали кров, жили 5 років, у порівнянні з 74 процентом з тих, яким крові не переливали».

Лікарі південного Каліфорнійського університету також узнали, що з пацієнтів, яким робили операцію на рак, багато більше з тих яким переливали кров, знову заразилися раком. У Annals of Otology, Rhinology & Laryngology (Аннали оториноларингології) з березня 1989 року помістилося звіт про дослідження сотень пацієнтів, яким робили хірургію на рак: «14 процентів тих пацієнтів, яким не переливали крові, знову захворіли на рак гортані, в порівнянні з 65 процентами, яким переливали кров. Тридцять один процент яким не переливали крові, рак ротової заглибини, горла, носа або синуса знову виник, у порівнянні з 71 процентом пацієнтів, яким переливали кров».

У своїй статті про «Переливання крові й хірургію на рак», д-р Джон С. Спратт дійшов до цього висновку: «Хірург, який робить операції на рак, мабуть мусить стати хірургом, який не переливає крові» (American Journal of Surgery [Американскьий журнал хірургії] з вересня 1986 року).

[Ілюстрації на сторінці 10]

Що кров є лікарство, яке зберігає життя, це дискусійна справа, але що вона вбиває людей — певна.