Від наших читачів
Допомога помираючим Я працюю медсестрою в кардіологічному відділі лікарні, тому стаття «Допомога помираючим» у вашому журналі «Пробудись!» (22 жовтня 1991, англ.) зацікавила мене. Проте я вважаю, що в ньому є мала помилка, яку слід виправити, коли ви сказали: «Багато лікарів дійшли до висновку, що було б морально припинити годування й гідрацію (рідиною) вмираючих, безнадійно хворих або пацієнтів, що знаходяться в постійному стані несвідомості». Я запевняю вас, що було б жорстоко й вкрай болісно припинити годування хворих та гідрацію. Завдяки моїм особистим спостереженням я можу сказати, що це спричинятиме навіть більші страждання.
М. С. (Франція).
Цю заяву процитовано із часопису «Новий англійський медичний журнал» (англ.). Він відбиває думку багатьох лікарів. Лікарі вважають, що багато пацієнтів з тяжкими пошкодженнями мозку нездатні відчувати біль і страждання. Окрім того, застосовування годування медичним шляхом і гідрації вимагає кваліфікації та високої медичної вправності, спричиняє дискомфорт та містить у собі риск. Отже, деякі лікарі вважають, що в окремих випадках такий риск переважає користь. Все ж таки щодо таких болісних та неприємних справ, християни повинні робити своє власне рішення, основане на сумлінні. (Ред.)
Двадцять років тому я зробив рішення припинити підтримку життя своєму синові, якому було один день. Він народився передчасно та з мертвим мозком. Я власноручно вдома приймав дитину при пологах, тому що ми не змогли вчасно прибути до лікарні. Я не можу описати своє емоційне страждання та відчуття провини, яких ніс роками. Але, читаючи ці статті, я зміг справитись зі своїм 20-річним тягарем.
С. М. (Сполучені Штати Америки).
Конгреси в Східній Європі Я була глибоко зворушена серією статтей «Люблячі Божу свободу люди радіють у Східній Європі» (22 грудня 1991, англ.). Будучи вихованою з дитинства Свідком Єгови, я мала схильність до недооцінки духовної їжі. Але коли дізналась про те, що Свідки у Східній Європі отримали перший раз на своїй рідній мові публікації, котрі ми маємо вже декілька років, це допомогло мені більше оцінювати той привілей, який я маю, належачи до такої чудової організації.
Т. О. (Японія).
Читання Мені 13 років. Стаття «Читай для того, щоб розширити свій кругозір» (22 липня 1991, англ.) — якраз те, що мені потрібно. Я колись читала одне слово за один раз. Я часто літала думками, внаслідок чого мені потрібно перечитувати матеріал для того, щоб зрозуміти його. Ваші чудові поради для покращення сильно допомогли.
А. К. (Польша).
Реабілітація злочинців Мій син сидить у тюрмі й одержує передплату на журнал «Пробудись!»; я сильно молилася про те, щоб вийшли друком статті, які змогли б зворушити його серце. Я настільки оцінила статті «Спроможність правди перевиховувати» (22 липня 1991, англ.) та «Я був професіональним злодієм-зломщиком» (8 вересня 1991, англ.), що читала їх зі сльозами глибокої вдячності Богові, Котрий бажає «щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Надіюсь, що колись мій син зробить це.
А. Ф. (Сполучені Штати Америки).
Крикет Крикет — це одна з улюблених розваг тут, на Карібських островах. Я, дійсно, здивувалася, коли побачила статтю «Крикет чи бейсбол, яка між ними різниця?» (8 листопада 1991, англ.). Я ніколи не думала, що побачу таку статтю в цьому журналі! Вона була дуже інформативною, використовуючи тільки цю статтю, я змогла розповсюдити багато примірників журналу «Пробудись!»
Д. Д. (Ямайка).