Я така рада, що живу!

«Я ТАКА рада, що живу!»— захоплювалася Берніс, міцна дев’ятилітня дівчинка, що живе в Північній Німеччині. Вона має особливу причину для радощів.

Ще тоді, коли Берніс була в материнській утробі, захворіла її сестра. У неї був німецький кір! Мати злякалася, бо ця інфекційна хвороба могла б передатися під час вагітності ще ненародженій дитині і бути причиною серйозних вад.

Зробивши аналіз крові, лікар швидко відреагував, у категоричній формі рекомендуючи перервати вагітність. Базуючись на аналізах крові, він не сумнівався в тому, що як мати, так і ненароджена дитина мали німецький кір. Проби показували, що існувала велика ймовірність народження дитини із серйозними вадами.

Проте батьки вважали, що здійснення аборту є проти Божих законів. Вони відмовилися зробити це, бо були Свідками Єгови. Все ж таки лікар наполягав, змальовуючи жахливу картину наслідків їхньої відмови. Він описав труднощі, пов’язані з вихованням дуже спотвореної дитини. Але батьки стояли на своєму, пояснюючи біблійну точку зору відносно аборту. Вони були готові зустрітися з будь-якою ситуацією і любити дитину незалежно від того, що могло б трапитись.

Це глибоко вразило лікаря. Він признався, що сам не схвалював аборту, вважаючи це порушенням норм моралі. Але він був зобов’язаний дуже ясно представити факти та наслідки переривання вагітності.

Через дев’ять років Берніс, нормальну та міцну дитину, привели до лікаря. Аналізи крові показали, що в неї ніколи не було німецького кору. Поставлені перед її народженням діагнози явно виявилися помилковими. Як добре, що її батьки залишилися стійкими у вірі! Не дивно, що Берніс може сказати: «Я така рада, що живу!»