Лазурит — синій самоцвіт Анд

Від нашого кореспондента в Чілі.

ДІАМАНТИ, ізумруди, рубіни, сапфіри — ці ефектні самоцвіти добре нам відомі. Але чи ви колись чули про лазурит? Хоча назва може здаватися дивною, вона просто означає синій (від арабського лазулі) камінь. Оскільки він має насичений темно-синій колір, часто поцяткований блискучими плямками золотого колчедану, його порівнюють із нічним небом, усіяним мерехтливими зорями.

Довга історія

Марко Поло в 1271 році перший раз повідомив Західному світові про красу лазуриту. Але ще задовго до нього цей самоцвіт використовували в стародавній Месопотамії та Єгипті. Наприклад, було розкопане серед руїн Уру шумерське намисто, виготовлене з цього каменю. На золотій поховальній масці фараона Тутанхамона очі і брови були зроблені з лазуриту. Стародавні єгиптяни також розтирали цей синій камінь у порошок і використовували як пігмент для фарби, а також як тіні для очей. У Китаї царська печать та різні різьбярські вироби виготовлялися з цього каменю.

Лазурит у минулому видобували здебільшого в Афганістані і в Сибіру коло озера Байкал. Однак недавно основним джерелом цього чудового каменю стала Чілі. Якщо ви відвідуватимете Чілі, то побачите на вивісках багатьох сувенірних крамничок та елегантних ювелірних магазинів назву цього каменю. Але чому не поїхати та не подивитися, звідки береться більшість цього каміння?

За покладами в Анди

До головних рудників можна дістатися тільки мулами, йдучи по вузенькій і ненадійній стежині, що піднімає на висоту 3600 метрів над рівнем моря до неродючого і безлюдного притулку кондорів.

При такому підйомі у новачків можуть виникнути головна біль і запаморочення. Тут ґрунт покритий снігом майже сім місяців у році. Отже, таке коротке літо підганяє, щоб вибрати з відкритого рудника якомога більшу кількість сирого матеріалу. Робочий день довгий, а умови праці суворі. За сучасними стандартами знаряддя праці примітивні — кирка, лопата, тачка і дриль, щоб висвердлювати отвори для динаміту. Ця виснажлива праця вимагає фізичної сили і витривалості.

Коли день закінчується, завмирають звуки від вибухів і брязкання кирок та лопат. Ніч поринула в цілковиту тишу. Можна чути тільки завивання вітру в каньйоні і далеке гуркотіння від обвалів. Але виснаженим робітникам не до цього. Вони швидко засинають під зоряним небом.

Погоничі мулів відіграють чималу роль, коли немає жодної сучасної техніки. Вони зі своїм знанням цих суворих гір і звивистих стежин поганяють своїх витривалих тварин, навантажених мішками відбірного каміння, в низовину. Звідти це каміння відсилають до Сантьяго або на експорт. Таким способом кожного року добувається близько 20 тонн каміння, і воно стає досяжним ремісникам та ювелірам по цілому світі.

Візит до ремісника

Від 30 до 40 відсотків лазуриту, отриманого на цих рудниках, чілійські ремісники перетворюють у чудові сережки, намиста, браслети і персні. Каміння найвищої якості оздоблюють золотом і відсилають на експорт. Кусочки середньої якості використовують для прикрас із срібла, а низькоякісний камінь перетворюють у наділені багатою уявою статуетки, які зображають слонів, левів або черепах, у лопатки для відкривання листів і навіть у покриття для маленьких столиків.

Дон Хосе є талановитим ремісником. Хоч ми, коли заскочили до нього, перервали його відпочинок, усе ж він нас ласкаво запросив і показав свій тайер (майстерню) у патіо.

 — Дон Хосе, чи могли б ви показати нам, як ви працюєте? — питаємо ми.

 — Так, безумовно!

Насамперед великий камінь, що важить від 2 до 3 кілограмів, повинен бути розрізаний циркулярною або звичайною алмазною пилою. Він пояснив, що ель артасано [ремісник] мусить знати свій камінь і мати добрий окомір для того, щоб точно різати, усуваючи білі жили й одночасно стараючись зберегти максимальну кількість доброякісного каменя.

 — Чому ви зволожуєте цей камінь? — хтось із нас запитав.

 — Щоб забезпечити більший контраст між білими жилами і лазуритом, якого я хочу зберегти, — відповів наш приязний артасано, розрізаючи камінь на менші брусочки.

Потім він показав наступний етап. За допомогою маленької циркулярної пили він надає такої форми каменеві, якої бажає. Зі спритністю спеціаліста він швидко робить з брусочків намистинки — півмісяці для сережок і кабошони (опуклі або вгнуті кусочки).

Потім за допомогою синтетичної циркулярної щіточки він чистив і полірував ці кусочки. Після того він полірував їх пастою до високоякісного глянцю. Тепер вони готові, щоб оздобити ними перстень або зробити з них намисто. Останній штрих — помити їх шампунем і прополоскати в теплій воді, чистячи їх зубною щіточкою. Фактично Дон Хосе радить користуватися цим останнім процесом, щоб підтримувати красу ювелірних прикрас із лазуриту.

Так, у руках таких кваліфікованих і талановитих ремісників, як Дон Хосе, багатства землі можна перетворити в мистецькі вироби, що приноситимуть задоволення і радість тим, які їх бачать або користуються ними. Лазурит, чудовий синій камінь, знайдений високо в Андах, є одним із багатьох таких багатств, яких постачив нам для втіхи і насолоди наш люблячий Творець.