Нирковокам’ яна хвороба. Лікування стародавньої недуги

ВИ, МАБУТЬ, знаєте когось, хто має нирковокам’яну хворобу. Щороку у Сполучених Штатах Америки близько 300 000 чоловік, хворих на нирковокам’яну хворобу, попадають у лікарню. Біль при цій хворобі може бути нестерпним, подібним до того, що при пологах.

Дехто вважає, що нирковокам’яна хвороба відносно недавня проблема, можливо, пов’язана із сучасною їжею або сучасним способом життя. Однак насправді каміння у сечоводах мали люди ще у сиву давнину. Їх навіть знайшли у єгипетських муміях давності декількох тисячоліть.

Каміння утворюється тоді, коли мінерали у сечі, замість розчинятись і виводитися з організму, з’єднуються і збільшуються у розмірах. Вони бувають різної форми і різного хімічного складу. У книжці «Клінікал симпосіа» говориться: «У жителів Сполучених Штатів Америки приблизно 75% усіх [ниркових] каменів складаються, головним чином, з оксалату кальцію і ще з 5% чистого фосфату кальцію».

Поширеність і випадки захворювання

За одним повідомленням, близько 10 відсотків чоловіків і 5 відсотків жінок у Північній Америці протягом свого життя матимуть нирковокам’яну хворобу. Імовірність рецидиву також висока. Одна особа з 5-ти, що мають камінь у нирках, протягом наступних п’яти років матиме ще один камінь.

Чому одні люди мають нирковокам’яну хворобу, а інші не турбують лікарів багато років. Каміння може утворитися з багатьох причин. Серед них можуть бути розлади обміну речовин організму, інфекційні захворювання, спадкові хвороби, хронічне обезводнення та їжа.

Близько 80 відсотків ниркового каміння спонтанно виводиться під час сечовипускання. Щоб допомогти їм вийти з організму, пацієнтові рекомендується пити багато води. Хоч таке каміння відносно маленьке, часто ледве помітне, але воно спричиняє сильний біль. Якщо сечовід заблоковується або камінь занадто великий, щоб пройти крізь нього (інколи каміння можуть бути величиною з кульку для гри в гольф), то потрібне медичне лікування, щоб врятувати пацієнту здоров’я.

Нові методи лікування

До 80-х років нашого сторіччя, щоб вийняти каміння, яке не виходило само по собі, потрібно було хірургічного втручання. Щоб дістати камінь, що застрягнув у нирці чи у сечоводі, збоку робився болючий надріз — інколи до 30 сантиметрів завдовжки. Після такої операції людині переважно було потрібно для одужання провести два тижні у лікарні і близько двох місяців реабілітації вдома. Але «завдяки недавньому технологічному поступові,— зазначається у медичному підручнику «Поточна терапія Конна» (за 1989 рік, англ.),— потреби у хірургічному втручанні майже не існує».

Нині важке каміння можна вийняти за допомогою технічних приладів, коли потрібно лише трохи надрізати тканину. Інше технічне нововведення, котре широко застосовують сьогодні і завдяки якому хворому взагалі не потрібно робити операцію, називається екстракорпоральна літотріпсія ударною хвилею (ЕЛУХ). З приводу цих нових медичних винаходів у підручнику «Поточна терапія Конна» говориться, що серйозна операція «нині, мабуть, необхідна лише в 1 відсотку всіх випадків захворювання [нирковокам’яною хворобою]».

Метод мінімальної хірургії

Метод, що вимагає лише мінімальної хірургії, інколи називається підшкірною ультразвуковою літотріпсією. «Літотріпсія» означає «через шкіру» і буквально означає «дроблення». При такій процедурі вимагається лише сантиметрового надрізу на боці пацієнта. Через цей надріз просувається інструмент, що нагадує цистоскоп і називається нефроскопом. Середину нирки і камінь можна побачити через нефроскоп.

Якщо камінь завеликий, щоб його можна було вийняти через нефроскоп, то через трубку нефроскопа у нирку просувається ультразвуковий зонд. Тоді, щоб роздробити камінь чи каміння, порожнистий зонд під’єднується до ультразвукового генератора, що заставляє цей зонд вібрувати з частотою близько 23 000—25 000 коливань за секунду. Ультразвукові хвилі змушують зонд працювати, як відбивний молоток, котрий при дотику руйнує усі каміння, за винятком найтвердіших.

Безперервно всмоктуючи малі кусочки каміння, зонд буквально «пилососить» нирки із середини. Процес дроблення і всмоктування продовжується поти, поки після ретельної перевірки не виявиться, що усі кам’яні осколки вийшли через зонд.

Однак іноді в нирці все ще зостаються фрагменти каміння, що не виводяться назовні. У такому випадку лікар може просунути через нефроскоп тоненьку трубку, що має малесенькі хірургічні щипці, якими він дотикається до каменя. Тоді лікар відкриває їх, захоплює камінь і витягує його з нирки.

З винаходом підшкірної операції було випробувано багато методів. Декілька років тому у медичному журналі «Урологічні клініки Північної Америки» (англ.) говорилось: «Нові методи підшкірного виймання каміння описуються мало не щомісяця у кожному виданні медичних журналів». Ймовірність успішного проведення цієї процедури, зазначається у журналі, залежить «від величини і місцезнаходження каменя». Але найважливішим фактором, пояснюється у журналі, є «вміння та досвід того, хто оперує».

Хоча і генерується відповідна сила, щоб роздробити каміння, але ця процедура відносно безпечна. «Кровотеча не створює значної проблеми»,— говориться у журналі «Клінікал симпосіа». Проте в одному повідомленні говорилося, що серйозний крововилив мають 4 відсотки пацієнтів.

Переваги такої процедури в тому, що пацієнт майже не відчуває дискомфорту і йому потрібен короткий період на одужання. У більшості випадків пацієнтові потрібно бути у лікарні лише п’ять-шість днів, а деякі пацієнти повертаються додому навіть через три дні. Ця перевага особливо важлива для тих, хто працює, заробляючи собі на життя, і кому потрібно повернутися на роботу відразу після лікарні.

Лікування без операції

Чудовий новий метод лікування було винайдено в Мюнхені (Німеччина) у 1980 році, він називається екстракорпоральна літотріпсія ударною хвилею. Застосовуються ударні хвилі високої енергії, щоб розкришити каміння взагалі без жодного надрізу.

Пацієнта садять у ванну з нержавіючої сталі, до половини наповнену теплою водою. Лікар ретельно вибирає правильну позу для пацієнта, щоб його нирки були у фокальній точці ударних хвиль, котрі утворюються від підводного іскрового розряду. Хвилі легко проходять через м’яку тканину тіла і без жодної втрати енергії доходять до каменя. Вони продовжують бомбардувати каміння, аж поки воно не розкришується цілком. У більшості пацієнтів відламки каміння легко виводяться з організму природним шляхом.

До 1990 року ЕЛУХом користувалися близько у 80 відсотках усіх випадків виведення каміння з нирок. У журналі «Австралійський сімейний лікар» (англ.) минулого року писалось, що із впровадженням того методу «по цілому світі понад 3 мільйони пацієнтів лікувались більше ніж на 1100 апаратах з різними генераторами ударних хвиль для роздроблення ниркового каміння».

Хоч ЕЛУХ до деякої міри травмує нирки, то в журналі «Австралійський сімейний лікар» пояснювалось: «Дуже рідко він ушкоджує такі сусідні органи, як селезінку, печінку, підшлункову залозу та кишки. Знести короткочасну травму, яка майже не спричиняє шкоди, пацієнтові легко, і більшість пацієнтів скаржилися лише на слабкий біль [м’язів і скелета] черевних стінок та незначну кількість [крові у сечі] протягом 24—48 годин після терапії». Таким способом успішно лікувалися навіть діти. Цей австралійський журнал робить висновок: «Після 10-річного випробовування виявилося, що ЕЛУХ надзвичайно безпечний спосіб лікування».

Дійсно, цей метод лікування настільки ефективний, що торішній підручник «Поточна терапія Конна» пояснював: «(ЕЛУХ) дозволяє виводити симптоматичне каміння з такою легкістю і з таким мінімальним ослабленням після процедури, що як пацієнти, так і лікарі менше звертають увагу на ретельність профілактики та лікування сечокам’яної хвороби».

Так, нирковокам’яна хвороба є дуже болючою недугою, якої ви, звичайно, не бажаєте. Що вам робити для її профілактики?

Профілактика

Оскільки нирковокам’яна хвороба часто повторюється, то, якщо ви вже її мали, вам було б мудро прислухатися до поради лікаря пити багато води. Рекомендується, щоб щодня виділялося понад два літри сечі, а це значить, що потрібно пити дуже багато води!

Окрім того, мудро було б переглянути, що ви їсте. Лікарі радять зменшити споживання червоного м’яса, солі і їжі, багатої на оксалати, які, на загальну думку, сприяють формуванню каміння. До такої їжі входять горіхи, шоколад, чорний перець та зелені листові рослини, як, наприклад, шпинат. Колись лікарі також рекомендували зменшити споживання кальцію, але недавні дослідження показали, що збільшення вмісту дієтичного кальцію в організмі людини знижує ймовірність утворення каміння.

А втім, навіть якщо, незважаючи на всі запобіжні заходи, у вас знову з’явиться нирковокам’яна хвороба, то, може, до деякої міри буде втішним те, що існує поліпшений метод її лікування.

[Ілюстрація на сторінці 21]

При нехірургічному методі лікування нирковокам’яної хвороби треба користуватися апаратом, що називається літотріптором.

[Відомості про джерело]

S.I.U./Science Source/PR

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

Leonardo On The Human Body/Dover Publications, Inc.