Спостерігаємо світ

Занепад шлюбу

«Більшість пар ще до свого одруження жила разом»,— повідомляє манчестерська газета «Ґардіан уїклі» (Англія). У ній зауважується, що дослідження, проведені в Канаді, Англії, Швеції та Сполучених Штатах Америки, виявляють, що найвищий рівень розлучень спостерігається серед пар, які жили разом перед своїм одруженням. Дослідження в Англії виявили, що в загальному серед таких пар імовірність розлучення або роз’єднання вища на 60 відсотків, ніж серед тих, які не жили разом перед своїм одруженням. Крім того, все більше і більше дітей появляється на світ у батьків, що не цінують подружжя. У Англії та Уельсі 31,2 відсотка народжень припадає на неодружених батьків. Недавні підрахунки виявили, що в Скандінавії, Австрії, Швейцарії та Ліхтенштейні близько третини новонароджених були народжені поза шлюбом. У 12-х країнах Європейського товариства ця цифра десь коло 20 відсотків.

Культивування хмар

Маленьке зубожіле рибальське село Чунґунґо (Чілі) роками не мало чистої питної води. Але недавно, завдяки незвичайному способові збору води, були зроблені зміни. У цьому регіоні незначні опади дощу, але часто надходить туман з боку Тихого океану. Особливо густий туман на горі, яка заввишки понад 800 метрів, що неподалік села. У цій місцевості група канадських і чілійських вчених розтягнула 50 великих пластмасових густих сітей з метою збирати воду з цих хмар. Коли на сітці утворюються краплі, вони стають тяжкими і тоненькими цівками стікають додолу в трубу, що при основі сітки; ці труби з’єднуються і по них вниз до села тече вода. Ця система не потребує ніякої енергії і на кожного з 350 мешканців Чунґунґо постачає на день 25 літрів чистої питної води. Дослідники, які працювали над цим проектом, вважають, що в 22-х країнах на шести континентах можуть скористатися такою системою. Але це далеко не нова ідея дерева: вже тисячі років збирають воду з туману.

Річка з сиропу

Таїландська річка Нам Понґ, важливе джерело їжі сотень селян, що живуть уздовж її берегів, недавно раптово згусла та стала клейкою. Згідно з журналом «Ейзіяуїк», на місцевому цукровому заводі прорвалась силосна дамба і 9000 тонн маляси витекло у річку. Оскільки густий солодкий потік витіснив увесь кисень з річки, було знищено, як підрахували, 1000 кілограмів риби на кожний кілометр. Представники влади дали вказівку залити цей сироп 84 мільйонами кубометрів води, випущеної з дамби, що неподалік, і внаслідок сталось те, що журнал «Ейзіяуїк» називає «невдалою спробою припинити катастрофу». Такі дії тільки прискорили поширення маляси на 600 кілометрів вниз по течії і влиття її у дві інші річки. За підрахунками одного спеціаліста з питань охорони навколишнього середовища, потрібно принаймні 12 років, щоб ці три річки очистились.

Тиск на дітей

Багато міських дітей Японії зносять достатні навантаження, щоб стати фізично хворими, як повідомляє токійська газета «Асахі». Говорять, що немає нічого дивного, коли діти по закінченні дня, проведеного в школі, відвідують факультативні заняття увечері. У середній школі і при складанні вступних іспитів до університету існує сильна конкуренція. Як повідомляється в газеті, 37 відсотків хлопців у початкових школах вдаються до «медичних тонізуючих засобів», щоб зігнати зі себе втому, а понад 20 відсотків страждають на закостеніння в плечах, безсоння або запаморочення.

Навчання лікарів чуйності

Деякі лікарні і медінститути Сполучених Штатів Америки впроваджують незвичайні програми тренування лікарів, щоб вони були більш чуйними. Одна лікарня міста Нью-Йорка наймає акторів, щоб вони грали роль пацієнтів. Коли лікар під час такого тренування вислуховує їхні нарікання, його знімають відеокамерою і потім показують, яким чином він це робив. «Вони приголомшені і здивовані тим, що бачать на відеострічці,— говорить директор лікарні, доктор Марк Шварц, у газеті «Нью-Йорк таймс».— Вони питають: «Чи я завжди маю такий вираз обличчя?», «Чи насправді я такий грубий?» В іншій лікарні лікарі проходили медогляд у ролі пацієнтів, щоб відчути себе в їхній шкурі. Ще в іншій лікарні лікарів-студентів навчали ставитися по-дружньому до стареньких пацієнтів; їм тимчасово притупляли чуття мутними контактними лінзами, пробками у вухах і ґумовими рукавичками. Також на тих, кого навчали, накладали шини, щоб зробити суглоби менш гнучкими, і клали тверді предмети в їхнє взуття, щоб імітувати мозолі. Потім вони повинні були виконувати «прості» завдання, як, наприклад, заповнити бланки страхування і відкрити пляшки з запобіжниками від дітей. «Пізніше, під час обговорень,— повідомляється в газеті «Таймс»,— лікарі-студенти часто відчували прикрість за роздратованість на деяких стареньких пацієнтів».

Занепад церкви в Ірландії

Згідно з цифрами, опублікованими у газеті «Айріш таймс», кількість людей в Ірландській Республіці, які займають релігійні посади, різко скоротилася. У 1970 році було 750 чоловік, які займали релігійні посади в католицькій церкві. Під кінець 1989 року ця цифра знизилась до 322 чоловік, що є 57-процентним спадом. Між 1977 і 1989 роками відбувся спад кількості священиків від 206 до 139; кількість нових, що вступили до священицьких і релігійних орденів, впала від 261 до 99, а кількість нових монахів скоротилась від 98 до 9.

Відтяти ріг — врятувати носорога

Уряд Зімбабве ужив крайніх заходів, щоб запобігти зникненню популяції чорного носорога через браконьєрство та вимирання. Оскільки браконьєрам потрібні тільки роги, то ветеринари і група лісничих транквілізують носорогів і позбавляють їх рога. Хоча деякі біологи побоюються, що цим тваринам, може, потрібен ріг для якихось ще невідомих нам цілей, та носороги все ще здатні обороняти як себе, так і своїх потомків і без рога. По цілій Африці залишилось 3000 чорних носорогів, і близько 1000 їх живе у Зімбабве. На даному етапі браконьєри в країні винищують кожного року понад сотню цих грізних істот.

Дилема з незаконними квартирантами

Здебільшого через тяжку засуху тисячі людей у Південно-Африканській Республіці залишають свої сільські оселі і переїжджають до міст шукати роботи. Через економічний спад знайти роботу в містах, м’яко кажучи, нелегка справа. Швидко збільшується кількість таборів з тимчасових халупок, що збудовані поселенцями на чужій землі. Домовласники, що живуть в околиці, де знаходяться такі халупки, нарікають на те, що вартість землі спадає і що сильно зросла кількість крадіжок. Деякі вважають, що уряд повинен забезпечити цих поселенців дешевими приміщеннями. Проте газета «Соуетан» зауважує, що здійснення такого проекту не було б «дешевою» чи легкою справою. Одна група дослідників підрахувала, що в таких незаконних таборах по цілій країні живе 7 000 000 осіб.

Кава в ролі допінгу?

Атлети можуть вживати каву й інколи вживають її, щоб поліпшити результати, і це, за словами одного професора у Бразілії, наче вживати допінг. Згідно з газетою «Естаду ді Сан-Паулу», Луїс Освальдо Родріґес, професор Школи фізичного виховання Федерального університету імені Мінаса Ґераїса, говорить: «Я і на краплину не вагаюся, що атлети, за якими я вів спостереження, були під впливом допінгу, хоча вони випили кави в значно меншій кількості, ніж офіційно дозволяється». Міжнародний олімпійський комітет встановив максимальну норму кофеїну — 750 міліграмів, що дорівнює приблизно 11 чашечкам міцної кави. За словами доктора, марафонці поліпшують свої результати на 20 відсотків через вживання кофеїну і кави.

«Корупція в ризниці»

Родольфо Ревільйо, священик високого сану в Туріні (Італія), недавно публічно осудив поширену «корупцію в ризниці». Його прилюдне звинувачення було поміщене в газеті «Репуббліка». Він сказав: «Протягом минулих місяців, здається, траплялися випадки, коли священики приймали подарунки і погоджувались на фаворитизм з боку політичних діячів і кандидатів у заміну на відкриту чи приховану кампанію підтримки цих діячів». Ревільйо осудливо говорить, що така корупція не обмежується тільки виборчим періодом, він твердить, що поширюються «чутки про незаконні угоди між священиками та офіційними діячами при підписанні документів, заяв на дозвіл» та інші вчинки, що їх Ревільйо порівнює до «методів мафії».

«Вдови через несподівану смерть чоловіка»

«Ні «До побачення», ні часу сказати: «Я люблю тебе», ні часу, щоб приготуватись усвідомити реальність смерті». Овдовіла письменниця Джені Кален таким чином описує в південноафриканському журналі «Феміна» удар несподіваної смерті чоловіка. Така смерть може спричинити довший період шоку, ніж у випадку, коли чоловіки вмирають після затяжної хвороби. «Місяцями вдова через несподівану смерть чоловіка просто не вірить, що таке трапилось з нею»,— говорить Кален, додаючи, що може пройти більше ніж рік, аж поки вона цілком усвідомить свою втрату — факт, який часто не помічають друзі і родичі. Звичайно, як вказує Кален, «смерть чоловіка, навіть коли її сподіваються, шокує». Але, виходячи зі свого власного досвіду, вона запевняє вдів, що коли б навіть глибоке відчуття втрати не викоренилось цілком, то «гостра біль втрати, кінець кінцем, поступово вщухає і потім майже не виникає».

Рискована справа

Товариство Червоного Хреста Японії робить великі зусилля, щоб застерегти людей від донорства з метою безплатно перевіритись на вірус СНІДу. Недавно це товариство дало вказівку своїм центрам крові не повідомляти результатів перевірки крові на СНІД донорам. І в рекламі газети «Асахі» Товариство Червоного Хреста просить тих, хто побоюється, що має вірус СНІДу, не здавати свою кров. Ця реклама заявляє: «Навіть з найновішими приладами для перевірки не існує способу виявити заражену кров у період між зараженням СНІДом і формуванням антитіл». Все ще «здається, що кількість людей, які користуються нагодою здати кров як безплатним і легким способом перевіритися на СНІД, зростає», згідно з повідомленням у газеті «Іоміурі». Минулого року така процедура виявила 29 донорів, які були заражені СНІДом.