Чому існує домашнє насилля?
«Часто родина, замість ставати притулком від стресів, напруження і роздратування, здається, переймає, а навіть посилює їх» («Інтимне середовище: дослідження подружжя і родини», англ.).
ТЕМУ насилля в родині вчені почали досліджувати зовсім недавно. Широкі опитування почали проводитися лише протягом минулих десятиліть. Хоча результати таких досліджень не завжди були послідовними, проте стали відомими деякі основні фактори, що сприяють домашньому насиллю. Звернімо свою увагу на деякі з них.
Яку роль відіграє родинне виховання?
Багато дослідників підсумувало свої дослідження так: «Чим войовничіші подружні пари, у яких ми брали інтерв’ю, тим войовничіші їхні діти одне до одного і до своїх батьків».
На дітей дуже впливає насилля у родині, за яким вони спостерігають. «Бити матір на очах дитини — це те саме, що бити саму дитину»,— зазначає терапевт Джон Бредшау. Один юнак на ім’я Ед ненавидів сцени, коли його батько бив матір. Все-таки підсвідомо в нього формувалась переконаність у тому, що чоловіки повинні контролювати жінок, а щоб контроль був успішним, чоловікам слід залякувати, ображати і принижувати їх. Коли Ед став дорослим, він застосовував жорстокість та насилля до своєї дружини.
Деякі батьки обачливо забороняють своїм дітям дивитись насилля по телевізору — і це добре. Але батьки повинні бути ще обачнішими, коли йдеться про приклад поведінки, який вони подають своїм вразливим дітям.
Яку роль відіграють стреси?
Вагітність, безробіття, смерть одного з батьків, переселення, хвороба і фінансові труднощі, а також інші проблеми викликають стрес. Більшість людей справляється зі стресами, не застосовуючи насилля. Проте для деяких стрес може ставати передумовою до насилля, особливо коли зі стресом поєднуються інші фактори. Наприклад, піклування про одного з пристарілих батьків, особливо коли він хворий, часто призводить до жорстокості з боку опікуна, якщо той переобтяжений іншими родинними обов’язками.
Виховання дітей призводить до стресу. Унаслідок цього із збільшенням кількості членів сім’ї зростає ймовірність прояву жорстокості до дитини. Діти також можуть стати причиною жорстокого поводження подружніх партнерів одне з одним, бо «конфлікт з причини дітей найшвидше може розпочати бійку між батьками», як говориться в книжці «За зачиненими дверима».
Неправильний погляд на роль партнерів
Ден Байорек, керівник однієї групи радників у Канаді, говорить, що жорстокі чоловіки мають спотворений погляд на жінок: «Незважаючи на їхнє походження, їх виховували, що чоловіки є вищими». Хаміш Сінклер, який очолює лікувальний курс для жорстоких чоловіків, говорить, що їм вселяли почуття вищості над жінками і саме тому вони вважають, що мають право «карати, дисциплінувати і залякувати їх».
У багатьох країнах чоловік вважає, що має право поводитися з дружиною, як із звичайним предметом, який належить йому. Контроль і домінування над своєю дружиною вважається мірилом мужності і поваги з боку інших. Часто дружина зносить важкі побої та інші види насилля, а правові органи нічого не роблять щодо цього, бо в цих країнах так прийнято. Чоловік вищий, жінка нижча — вона мусить проявляти до нього цілковиту покору, незважаючи на його нікчемність, насильницьку поведінку, зіпсованість чи егоїзм.
Кореспондент телекомпанії Сі-Бі-Ес Морлі Сафер повідомив про одну південноамериканську країну: «Ніде у Латинській Америці культ диктаторства так не виражений, як там... Ним просякло усе суспільство і навіть зал судових засідань, де, захищаючи честь чоловіка, суд може оправдати навіть вбивство, особливо коли жертвою є жінка, що належить цьому чоловікові». Він заявляє, що «на землі немає жодного такого місця, де так принижують жінок», як у цій країні. Але панування чоловіків і приниження жінок є загальнопоширеним явищем. Воно не обмежується лише однією країною, хоч там воно досить відчутне.
Міна Шулмен, директор нью-йоркського поліцейського комітету з питань домашнього насилля, стверджує, що насилля — це засіб, яким користуються чоловіки, щоб утримувати контроль над жінками і виявляти свою силу і владу. Вона додає: «Ми дивимось на домашнє насилля як на неправильне користування силою і правом контролювати».
Деякі чоловіки, що б’ють своїх дружин, страждають від комплексу неповноцінності, така сама проблема спостерігається і в їхніх жертв. Коли вони так поводяться, то їхній егоїзм вдоволений, і вони у певній мірі відчувають вищість над іншими людьми і право контролювати їх. Вони вважають, що таким чином підкреслюють свої чоловічі риси. Проте, чи так воно насправді? Чи те, що вони завдають шкоди фізично слабшим — жінкам, справді підкреслює їхні чоловічі риси, чи їхню нерозсудливість? Чи справжня мужність сильніших — чоловіків — проявляється в тому, що вони б’ють слабших — беззахисних жінок? Чоловік, у котрого є сила волі, проявлятиме уважність і співчуття до слабших і беззахисних осіб, а не експлуатуватиме їх.
Іншим проявом нерозсудливого мислення жорстокого чоловіка є те, що він часто звинувачує свою дружину в провокуванні такої поведінки. Він може думати або говорити їй наступне: «Я б’ю тебе тому, що ти зробила це не так, як треба». Або: «Ти не подала вчасно вечері, ось і отримуєш те, що заслужила». У розумі жорстокого чоловіка завжди винувата вона. Проте жодна помилка одного шлюбного партнера не може виправдати побоїв з боку іншого.
Чи алкоголь впливає на людину?
Оскільки алкоголь зменшує контроль людини над собою і збільшує ймовірність імпульсивності її поведінки, то не дивно, що, на думку деяких спеціалістів, він може спонукувати до жорстокої поведінки. Часто, коли людина твереза, вона може контролювати свої емоції, що доводять до жорстокості, але після декількох чарок контроль втрачається. Алкоголь затьмарює її розум, притупляє здатність контролювати себе.
Проте інші спеціалісти заявляють, що проблема полягає не так в алкоголі, як у стресі. Вони говорять, що особа, котра вживає алкоголь, щоб зняти стрес, належить до того самого типу людей, які можуть з цією метою застосовувати насилля. Це значить, що п’яниця може бути жорстоким в однаковій мірі навіть у тверезому стані. А втім, яка б не була причина цього, одне відомо, що алкоголь не сприяє контролю над власними емоціями, але переважно навпаки послаблює його.
Засоби масової інформації і їхній вплив
Деякі фахівці твердять, що телебачення і кіно проповідують образ чоловічої зверхності і вчать, що насилля — це правильний спосіб розв’язання конфліктних ситуацій. «Я був дуже здивований своєю реакцією на фільм «Рембо»,— зауважив один радник з питань сім’ї.— У той час як моя лояльна доросла особистість жахнулась масових убивств, учинених Рембо, мої [внутрішні] дитячі почуття підбивали його до цього».
Оскільки багато дітей тисячі годин дивляться телевізор, де безперестанку показують акти насилля, ґвалтування і приниження інших людей, особливо жінок, то не дивно, що вони виростають, застосовуючи на інших цю нелюдяну поведінку. Такий вплив справляється не лише на дітей, але й також на дорослих.
Особливо в минулі роки в телепередачах і кінофільмах помітно зросла кількість сцен з насиллям, неморальністю і приниженням жінок. Такий зріст насилля не тільки може, але обов’язково збільшує кількість випадків насильства у родині. Згідно з дослідженнями однієї групи спеціалістів, існує «прямий... зв’язок між спостеріганням насилля й агресивною поведінкою».
Наслідки ізольованості
Багато людей не мають тісних зв’язків з іншими і відчувають самотність. Супермаркети і великі магазини з товарами за зниженими цінами витіснили маленькі крамниці, де власники знали всіх своїх покупців. Населення міст зростає, економічні проблеми і безробіття змушують родини переїжджати з одного місця на друге. Високий рівень домашнього насилля існує серед тих, хто не вміє підтримувати стосунки з людьми.
Джеймс С. Колмен у своїй книжці «Близькі взаємини в подружжі і родині» (англ.) пояснює, чому, на його думку, це стається. Він уважає, що самотня особа припиняє обмін думками і, таким чином, жорстокій людині важко бути об’єктивною у своїй ситуації і шукати допомоги в когось, перед ким можна вилити душу. Брак друзів і близьких родичів, які можуть виступати в ролі стримувальної сили, дає можливість такій особі швидше проявляти свій егоїзм, бо близькі люди не кожного дня коригують її спотворене мислення. У книзі Приповістей 18:1 читаємо: «Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного».
Допомога родинам, де є насилля
Ми обговорили лише деякі пояснення домашнього насилля. Є ще й інші. Виявивши деякі причини, нам тепер слід дослідити можливі рішення проблеми. Якщо хтось живе в родині, де застосовується насилля, то як можна припинити його? Що про це говорить Біблія? Чи колись взагалі припиниться домашнє насилля? Ці питання будуть розглядатися у статті на 10 сторінці.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]
Моральне насилля Важкі удари словами
ПРИ фізичному насиллі застосовуються кулаки, при моральному — слова. Різниця лише у зброї. У книзі Приповістей 12:18 сказано: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки».
Наскільки небезпечне моральне насилля, зокрема «колення мечем»? Доктор Сузан Форверд пише: «Результати подібні [як у випадку з фізичним насиллям]. Особа в однаковій мірі перелякана, в однаковій мірі відчуває безпорадність та біль» морального характеру.
Моральне насилля над шлюбним партнером: «Насилля в шлюбі буває не лише фізичним. Переважно, якщо не завжди, воно є словесним і моральним»,— сказала одна жінка, яка є жертвою довготривалого насилля. Обзивання, крики, постійне критикування, принизливі образи і погрози застосувати фізичну силу — все це входить до насилля.
Злісні зауваження, принижування чи залякування можуть серйозно пошкодити людині. Наче вода, що капає на камінь, обмовляння спочатку може здаватися нешкідливим. Але незабаром воно починає руйнувати почуття власної гідності. «Якщо б мені дали можливість вибрати між фізичною і моральною жорстокістю, я завжди б вибирала побої»,— сказала одна жінка. «Сліди насилля очевидні,— пояснює вона,— принаймні, люди будуть співчувати тобі. Словесні образи просто виводять людину зі себе. Рани невидимі. Ніхто тобі не співчуває».
Моральне насилля над дітьми: До нього входить постійне критикування, принижування дитини, її розумових здібностей, умілості або цінності як особистості. Особливо шкідливими є сарказми. Діти часто сприймають саркастичні зауваження буквально, не розрізняючи між тим, що було сказано серйозно, а що «жартома». Сімейний терапевт Шон Гоґан-Доуні зауважує: «Дитина відчуває образу, але всі навкруги сміються, отже, вона вчиться недовіряти своїм почуттям».
Таким чином, у більшості випадків є частка правди в тім, що сказав колись шотландський історик і есеїст Томас Карлейль: «Тепер я вважаю, що в загальному сарказми є диявольською мовою; з цієї причини я фактично вже давно відмовився від них».
Джой Баєрс, експерт з питань насилля над дітьми, говорить: «Фізичною жорстокістю можна вбити дитину, проте можна також вбити і дух дитини, саме такий вплив можуть мати постійні прикрі зауваження з боку батьків». Журнал «ФЛЕдукейтор» говорить: «Синці можна бачити, і вони з часом зникають, але на противагу цьому, моральне насилля спричиняє невидимі зміни в розумі та особистості дитини, що назавжди порушує її сприйняття реальності і здатність спілкуватися».
[Ілюстрація на сторінці 7]
Спостерігання дитини за насиллям дуже впливає на її майбутню поведінку.