Чому чоловіки б’ють жінок?
НА ДУМКУ декотрих фахівців, жінка швидше загине від рук свого партнера, ніж від усіх злочинців разом узятих. З метою протидії насиллю над подружнім партнером проводяться численні дослідження. До якої категорії людей належить чоловік, який знущається над своєю дружиною? Яке у нього було дитинство? Чи перед одруженням він поводився брутально? Як насильник реагує на лікування?
Фахівці зрозуміли, що не всі насильники однакові. Бувають чоловіки, котрі застосовують свою силу випадково. Вони не погрожують зброєю і в минулому не дозволяли собі жорстоко поводитися зі своїм подружнім партнером. У їхньому випадку приступ шаленості — це щось на них не схоже і, здається, спричинене зовнішніми факторами. Інші чоловіки розвинули постійну звичку сильно бити дружину. Їхня жорстокість дедалі зростає, вони майже ніколи не розкаюються.
Проте той факт, що існують різні типи насильників, зовсім не означає, що певні форми насилля є менш небезпечні, ніж інші. Будь-який вид фізичної наруги може призвести до тілесних ушкоджень, а навіть смерті. Отже, якщо якийсь чоловік вдається до насилля рідше або не так брутально, як інший,— це не виправдання. Просто не існує такого поняття, як «прийнятне» биття. А втім, що спонукує чоловіка піднімати руку на жінку, яку він присягав «ніжно любити до кінця життя»?
Родинні зв’язки
Не дивно, що чимало чоловіків, які б’ють своїх дружин, виростали у сім’ях, де зчинялися бійки. «Більшість з них виховувалась у так званих родинних «зонах бойових дій»,— пише Майкл Греч, котрий понад двадцять років вивчав проблему насилля над подружнім партнером.— Ще немовлятами та малими дітьми вони опинились у непривітному оточенні, де емоційне та фізичне насилля вважалося «нормою». За словами однієї дослідниці, чоловік, який виростає у такому оточенні, «ще в ранньому дитинстві може перейняти батькову зневагу до жінок. Хлопець бачить, що чоловік завжди повинен мати владу над жінками і, аби здобути цю владу, необхідно залякувати, принижувати та завдавати болю. Водночас він розуміє, що єдиний надійний спосіб отримати схвалення батька — поводитись так, як він».
Біблія чітко показує, що поведінка когось із батьків може сильно позначитися на дітях — чи позитивно, чи негативно (Приповістей 22:6; Колосян 3:21). Звісно, атмосфера у сім’ї не служить виправданням насиллю, але може допомогти зрозуміти, де було посіяно зерна насильницького темпераменту.
Вплив культури
У декотрих країнах бити жінку вважається прийнятним, навіть нормальним. «У багатьох суспільствах поширений погляд, що чоловік має право бити свою дружину або ж залякувати її фізичною розправою»,— зазначається у звіті ООН.
Навіть у державах, де таке знущання не вважається прийнятним, багато людей переймають насильницький характер поведінки. Безглузде мислення декотрих чоловіків щодо цього просто шокує. Згідно з південноафриканською газетою «Віклі мейл енд ґардіан», вивчення, яке проводилось у Південній Африці, виявило: більшість чоловіків, котрі заявляють, що не знущаються над своїми дружинами, допускають, що жінку можна вдарити і це не буде насиллям.
Зрозуміло, такий спотворений погляд часто формується ще у дитинстві. Приміром, у Великобританії одне вивчення показало, що 75 відсотків хлопців віком 11—12 років вважають, що чоловік може вдарити жінку, якщо вона його провокує.
Жодного виправдання насиллю
Вищезгадані фактори можуть допомогти зрозуміти причину насилля у сім’ї, але вони не служать виправданням такої поведінки. Власне кажучи, бити свого подружнього партнера — великий гріх в очах Бога. У його Слові, Біблії, ми читаємо: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву» (Ефесян 5:28, 29).
Багато років тому Біблія передрекла, що «останніми днями» цієї системи речей люди будуть «зухвалими» (СМ), «без природної любові» (Бачинський) і «жорстокі» (2 Тимофія 3:1—3). Те, що насилля в сім’ї стало таким поширеним, ще раз підтверджує: ми живемо саме у той період, який описує це пророцтво. Але як можна допомогти жертвам фізичної наруги? Чи існує хоч якась надія, що насильник зміниться?
[Вставка на сторінці 5]
«Чоловік, який знущається над своєю дружиною, не менший злочинець, ніж людина, що побила незнайомця». («Коли чоловіки б’ють жінок», англ.)
[Рамка на сторінці 6]
Насилля в сім’ї Всесвітня проблема
Нижчеподані звіти свідчать, що горді чоловіки, які ганебно ставляться до жінок,— це всесвітня проблема.
Єгипет. Тримісячне дослідження в Александрії виявило, що насилля у сім’ї — головна причина тілесних пошкоджень у жінок. З усіх жінок, що приходять до травмпунктів, 27,9 відсотка звертається саме з цієї причини («П’яте резюме четвертої Міжнародної жіночої конференції»).
Таїланд. У найбільшому передмісті Бангкока 50 відсотків одружених жінок регулярно зазнають побоїв («Тихоокеанський інститут здоров’я жінки»).
Гонконг. «Кількість жінок, які твердять, що їх побили подружні партнери, за минулий рік зросла на понад 40 відсотків» («Саут чайна морнінґ пост» за 21 липня 2000 року).
Японія. За період 1995—1998 років кількість жінок, що шукають притулку, збільшилась від 4843 до 6340. «Майже одна третя з них сказали, що шукали притулок через жорстоку поведінку своїх чоловіків» («Джапан таймс», 10 вересня 2000 року).
Великобританія. «По цілій країні кожних шість секунд у якійсь родині відбуваються зґвалтування, хтось отримує тілесні ушкодження чи удари холодною зброєю». Згідно зі звітом Скотленд-Ярда, «щоденно поліція отримує 1300 телефонних дзвінків від жертв насилля у сім’ї, а це понад 570 000 дзвінків на рік. У 81 випадку зі ста жертвами є жінки, що потерпають від своїх чоловіків» («Таймс», 25 жовтня 2000 року).
Перу. Сімдесят відсотків усіх злочинів, про які було повідомлено поліцію,— це насилля над жінками у подружжі («Тихоокеанський інститут здоров’я жінки»).
Росія. «Лише за один рік у цій країні 14 500 жінок було вбито їхніми подружніми партнерами, ще 56 400 стали каліками або ж отримали серйозні травми в результаті насилля у сім’ї» («Ґардіан»).
Китай. «Це нова проблема. Вона зростає неймовірно швидко, причому особливо в містах,— каже професор Чен Їюн, керівник Цзінлунського центру сім’ї.— Насильники вже не соромляться сусідів» («Ґардіан»).
Нікарагуа. «Насилля над жінками в Нікарагуа постійно збільшується. Згідно з даними одного опитування, лише за минулий рік 52 відсотки нікарагуанських жінок потерпали від певного виду насилля у сім’ї з боку своїх чоловіків» («Бі-Бі-Сі ньюс»).
[Рамка на сторінці 7]
Фактори ризику
Згідно з вивченням, яке проводив Річард Дж. Джелс з Род-Айлендського університету (США), про можливість фізичної та емоційної наруги у сім’ї можуть свідчити такі фактори.
1. Чоловік якимось чином уже був причетний до насилля у сім’ї.
2. Він безробітний.
3. Він принаймні раз на рік вживає наркотики.
4. Коли він жив з батьками, то бачив, як батько бив матір.
5. Пара не одружена; партнери живуть разом.
6. Якщо він і має роботу, то мало заробляє.
7. Він не закінчив середньої школи.
8. Йому від 18 до 30 років.
9. Один або обидвоє б’ють дітей.
10. Дохід менший прожиткового мінімуму.
11. Чоловік і жінка мають різне суспільне походження та освіту.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Насилля у сім’ї може сильно позначитися на дітях.