Фламінго збираються у зграї
Від нашого кореспондента в Іспанії
ЗНАЙОМИЙ, проте загадковий, незграбний, але граціозний, з палким бажанням до ізоляції, однак безнадійно компанійський — все це екзотичний птах фламінго.
Його унікальний силует, що знайомий майже кожному, появлявся серед єгипетських ієрогліфів (цей силует символізував червоний колір), у стародавніх печерних малюнках, а також у сучасному мистецтві. Але фламінго все ще таять у собі якусь загадковість. Їхні колонії незвично віддалені від людей, і декілька найбільших з них були відкриті лише в останні 50 років. А самець і самка настільки подібні, що орнітологи можуть розрізнити їх лише за допомогою оптично-механічного аналізу.
Їхні подібні до ходуль ноги і витягнута, наче зроблена з ґуми шия, що коливається і може заховатися під крило, створюють враження незграбності цього птаха. Проте коли він поважно ходить по мілководді чи шукає у воді маленьких ракоподібних, якими живиться, то набирає вигляду надзвичайної граціозності — граціозності, яка переходить у невимовну чарівність, коли він піднімається в повітря.
Мало що в природі можна порівняти до зграї фламінго, що летить у повітрі. Червоні і чорні кольори їхніх крил чітко вирізняються на тлі рожевих чи білих тулубівa. Вони виглядають, наче сила-силенна різнокольорових віял, котрими махають в унісон, коли зграя повільно піднімається в повітря. А коли вони в повітрі, то їхні граціозні силуети і ритмічні рухи перетворюють їх у птахів-балерин.
На жаль, не завжди вдається побачити такий спектакль. Фламінго — дуже товариські птахи, але вони віддають перевагу птахам свого роду. Вони завжди уникають заселених територій і, як правило, збираються у великих кількостях лише на віддалених солених озерах та болотистих рівнинах.
Чудові звички
Для того щоб більше дізнатися про цих чудових птахів, кореспондент журналу «Пробудись!» взяв інтерв’ю у Манвела Рендона, директора заповідника «Фуенте де п’єдра» в Малазі (Іспанія).
— Чи насправді фламінго такі тендітні, як виглядають?
— Не зовсім. Вони чудово себе почувають у негостинних солених озерах високо в Андах, куди не наважується летіти жодний інший птах. В африканських озерах, до яких вони часто прилітають, вода настільки гаряча і їдка, що можна отримати опіки, але товстий шкіряний покрив на ногах фламінго захищає їх від пошкоджень.
— У чому полягає їхня головна проблема?
— Безумовно, у пошуках відповідного місця для висиджування пташенят. Їм потрібні відлюдні мілководні солончаки з малими острівками, де б вони могли вити собі гнізда. Сьогодні їм дуже важко знайти такі місця. Фактично на цілому західному узбережжі Середземного моря залишилось лише два таких місця: одне в Іспанії, а друге у Франціїb.
Тут, у «Фуенте де п’єдра», в них є інша трудність. Озеро, коло якого вони висиджують пташенят, досить швидко висихає під дією палючого андалузького сонця, ще до того часу, коли виводок почне літати.
— Що стається тоді, коли озеро цілком висихає?
— Останнім часом ми штучно наповнювали озеро водою, так що вони успішно висиджували пташенят. Ми побачили, що для цього достатньо навіть озера площею 6 гектарів, хоча це означає, що дорослі фламінго повинні приносити корм малюкам виключно з лагуни, що знаходиться багато кілометрів звідти. Фламінго більшість свого часу проводять у польотах за кормом, у той час як лише декілька дорослих птахів доглядають цілу колонію, тобто щось подібне до дитячого садка.
— Що ще цікавого ви дізнались про них?
— З допомогою кільцювання цих птахів ми багато чого дізнались про їхню любов до подорожей. Не те щоб вони дійсно мігрували, але вони подорожують з одного місця, де є харч, до другого — як їм заманеться. Таким чином, один птах може провести літо в Іспанії, а перезимувати в Північній Африці, в той час як інший може зробити цілком навпаки. Їх можна назвати туристами, хоча очевидно, що їх більше цікавить їжа, ніж задоволення.
Нам тепер зрозуміло, що коли їм трохи допомогти і надати певного захисту, то вони швидко розмножаться. До 1980 року тут лише поодинокі фламінго висиджували пташенят і у відносно малій кількості. Але якщо не втручатися в їхнє життя й утримувати відповідний рівень води в озері доти, доки виводок навчиться літати, то вони швидко розмножуються. У 1988 році ми вивели близько десяти тисяч пташенят.
Чудо творення
Мало хто, побачивши фламінго в дикій природі, забуде своє враження. І оскільки фламінго люблять безлюдні території та завдяки зусиллям працівників заповідників, все ще існують місця у світі, де можна спостерігати великі зграї цих птахів у природньому середовищі.
Земля не була б такою гарною, якби не існувало таких чудес творення, що тішать око і піднімають настрій. Дійсно, можна сказати, що ці зграї додають свій голос до голосу «птаства небесного», що прославляє ім’я Єгови (Псалом 148:10, 13).
[Примітки]
a Фламінго Phoenicopterus ruber ruber має пір’я яскраво-рожевого кольору, а фламінго Phoenicopterus ruber roseus має менш яскраві кольори в залежності від того, чим він харчується.
b «Фуенте де п’єдра» в Малазі (Іспанія) і Кемарґ (Буш-ду-рон, Франція).
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]
Фото вгорі і внизу: Zoo de la Casa de Campo, Madrid