Звідки беруться падаючі зірки?

«ДИВИСЬ, ДИВИСЬ! Ось летить ще одна!» — «Де? Де ти бачиш?» Чи ви говорили щось подібне, вдивляючись у зоряне небо в пошуках падаючих зірок? Мабуть, коли ви перший раз побачили смужку світла, що швидко пересувалась над вами на фоні зоряного неба, вам здавалось, наче одна з зірок раптом почала падати. Звичайно, що назва «падаюча зірка» є хибною. Хоча вони «падають», проте далеко не є зірками.

Астрономи називають їх метеорами. Тоді як зірка середньої величини може поглинути мільйони планет величиною з нашу, наша планета поглинає мільйони цих метеорів. Що собою являють метеори і звідки вони беруться?

У них багато спільного з кометами. Комета Галлея, яка пролетіла повз Землю в 1986 році і проходить по еліптичній орбіті довкола Сонця за 76 років, є чудовим прикладом цього. Оскільки, здається, комети головним чином складаються з льоду та пилових часток, то їх інколи називають «брудними сніжками». Коли комета наближається до Сонця, її поверхня нагрівається і починають виділятись гази, які захоплюють із собою пилову компоненту. Тиск радіації сонячного світла відштовхує частки комети у бік, протилежний Сонцю, що утворює розжарений хвіст пилу. Таким чином, комета у своєму хвості несе пил і уламки речовини; такі космічні уламки називаються метеорними тілами. У більшості комет часточки пилу є занадто дрібними, щоб стати видимими метеорами. Маленькі частки бувають розмірами з піщинку, а інші — з невеликий камінчик.

У декількох випадках орбіти комет перетинаються з орбітою Землі. Це означає, що Земля кожного разу, коли проходить через таку орбіту, перетинає слід з космічного пилу. Коли так стається, дрібненькі метеорні тіла входять в атмосферу з великою швидкістю — до 71 кілометра за секунду. Під час падіння більші метеори нагріваються та згорають в атмосфері, утворюючи на небі смужки світла, що рухаються.

Коли Земля перетинає шлях комети, то здається, що метеори починають розлітатись у різних напрямках з однієї точки неба, що називається радіантом. З таких радіантів у певні пори року відбуваються випадання метеорних тіл. Один такий відомий потік має радіант у сузір’ї Персея; ці метеори називаються персеїдами. Коли потік персеїдів досягає свого піку близько 12 або 13 серпня, він зачаровує зір. Кожної години падає понад 60 метеорів.

Десь коло 21 жовтня ви можете спостерігати оріоніди, що, як і аквариди, падіння яких відбувається раніше, спричинені кометою Галлея. Згідно з журналом «Астрономі», вчені підраховують, що комета Галлея «може 100 000 разів пройти по орбіті, поки цілком не втратить свій матеріал». Якщо ця гіпотеза є правильною, то комета Галлея регулярно відвідуватиме нас протягом наступних 7 600 000 років! А навіть після того як вона цілком зникне, без сумніву, її хвіст пилу продовжуватиме постачати мешканців Землі падаючими зірками. Багато метеорів, що їх можна регулярно спостерігати, відкололись від комет, які вже давно не існують.

Вчені підраховують, що в атмосферу Землі кожної доби потрапляє коло 200 мільйонів видимих метеорів. А найчарівніший метеорний потік... ну, як завжди, в наступному році, а мільйони метеорів ще падатимуть!