Каміння, що літає

ЧИ ВАМ доводилось бачити падаючу зірку, полум’я якої прорізало чисте нічне небо? Якщо ні, то ще побачите, це справа часу. За дослідженнями вчених, ці феєрверки природи оживляють небовид 200 000 000 разів на добу!

І що вони собою являють? Вони є простими уламками кам’яного чи металічного матеріалу, відомими як метеороїди, котрі, потрапляючи до земної атмосфери, розпікаються до білого розжарення. Яскраві смуги світла, які глядач із землі бачить на чорному тлі неба, є метеорами.

Більшість метеороїдів повністю згорають, не досягнувши землі, але деякі, витримавши високу температуру, падають на земну поверхню. Вони називаються метеоритами. Дехто з вчених підраховує, що кожного дня на землю випадає 1000 тонн такого камінняa.

Але це каміння не несе суттєвої небезпеки для людини, зокрема тому, що його розміри порівняно невеликі. По суті, майже всі метеори, що утворилися з метеоритів, не більші, ніж піщана зернинка. (Дивіться інформацію в рамці «Брили з позаземних просторів»). Але що сказати про тисячі більших каменів, які здійснюють космічні мандри? Візьмімо для прикладу Цереру, діаметр якої сягає 1000 кілометрів! А людям відомі 30 інших таких брил, діаметром понад 190 кілометрів. Ці небесні тіла фактично є малими планетами. Вчені називають їх астероїдами.

А що, коли один з таких астероїдів впаде на Землю? Власне через цю реальну загрозу вчені вивчають астероїди. І хоча більшість астероїдів обертаються у поясі поміж орбітами Марса і Юпітера, астрономи побачили, що шляхи декотрих таких малих планет перетинають орбіту Землі. Реальність небезпеки їхнього падіння підтверджується існуванням велетенських кратерів, як, скажімо, Арізонського метеоритного кратера поблизу Флаґстаффа (штат Арізона, США). Одна з теорій вимирання динозаврів твердить, що колись через падіння великого астероїда сталося довге й сильне похолодання, якого динозаври не змогли витримати.

Такий катаклізм сьогодні теж закінчився б фатально для людства. А втім, Біблія каже, що «успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 23]

Яскравий метеор на відеоплівці

Деякі метеори навдивовижу яскраві й великі. Дев’ятого жовтня 1992 року яскравий метеор, що зображений на цій фотографії, пронісся у небі Сполучених Штатів Америки над декількома штатами. Спочатку його спостерігали над Західною Віргінією, відтак в інших місцях на території протяжністю 700 кілометрів. Один його фрагмент вагою 12 кілограмів упав на запарковану машину в Пікскіллі (штат Нью-Йорк).

Унікальним було те, що його падіння відбувалося по дотичній до Землі, тому метеор яскраво світився понад 40 секунд. Це дало золоту нагоду зняти його падіння на відео щонайменше під 14 різними кутами зору. За журналом «Природа» (англ.), «це перші кадри, на котрих знято падіння яскравого метеорита, який потрапив до рук людини».

Метеор розколовся у вигляді палаючих бризків принаймні на 70 частинок, як це видно на декотрих відео. Хоча від нього було знайдено лишень один метеорит, та, на думку вчених, в атмосферу міг потрапити й дійти до земної поверхні ще один чи більше його фрагментів. Це все, що залишилось від метеороїда-велета, вага котрого могла сягати 20 тонн.

[Рамка на сторінці 24]

Брили з позаземних просторів

Астероїд. Також відомий як планетоїд і мала планета. Ці планети-малюки рухаються по своїх орбітах довкола Сонця. Більшість з них неправильної форми, що наводить на думку, ніби вони є уламками масивніших небесних тіл.

Метеороїд. Це порівняно невеликі брили металічного чи кам’яного матеріалу, що літають у космосі чи проникають в атмосферу Землі. Дехто з вчених гадає, що більшість метеороїдів є фрагментами астероїдів, які відкололися в результаті зіткнення з іншим небесним тілом, чи кам’яними уламками згаслих комет.

Метеор. Коли метеороїд потрапляє в атмосферу Землі, він розжарюється через тертя з повітрям і починає зоріти власним світлом. Ці сліди розжареного газу деякий час видно у вигляді яскравих смуг на тлі темного неба. Такі смуги світла називаються метеорами. У народі метеори називають «падаючими зорями». Більшість метеорів починають світитися на відстані 100 кілометрів від земної поверхні.

Метеорит. Коли-не-коли метеороїд буває настільки великий, що не згорає повністю в атмосфері й падає на землю. Такий метеороїд називається метеоритом. Деякі з них бувають дуже великими й важкими. Один метеорит у Намібії (Африка) важить понад 60 тонн. Інші метеорити, що були знайдені в Ґренландії, Мексиці та Сполучених Штатах Америки, важили 15 тонн і більше.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 24]

Іда і її малятко місяць

На своєму шляху до Юпітера космічний апарат «Ґалілео», фотографуючи астероїд Іда, виявив несподіванку — перший підтверджений факт наявності місяця, що обертався довкола астероїда. Як повідомляється в журналі «Небо й телескоп» (англ.), вчені вирахували, що цей яйцеподібний місяць, якого названо Дактил, має розміри 1,6 кілометра на 1,2 кілометра. Його орбіта віддалена на 100 кілометрів від центру астероїда Іди, розміри якого 56 кілометрів на 21 кілометр. Аналіз їхнього інфрачервоного випромінювання свідчить про те, що Іда і її крихітний місяць належать до групи малих планет Короніс, котрі, на думку вчених, є фрагментами одної велетенської брили, що розлетілася на друзки.

[Відомості про джерело]

NASA photo /JPL

[Ілюстрація на сторінці 25]

Арізонський метеоритний кратер поблизу Флаґстаффа (штат Арізона, США), діаметром 1200 метрів і глибиною 200 метрів.

[Відомості про джерело]

Photo by D. J. Roddy and K. Zeller, U.S. Geological Survey

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]

Sara Eichmiller Ruck