Мільйони людей страждають. Чи можна їм якось допомогти?

Від нашого кореспондента в Африці

ЯКЩО б ви могли, то чи не позбавили б людей страждання? Звичайно, що так, якщо б ви могли! Сумним є факт, що жодна людина не може припинити біль та фізичне страждання у світі.

Але ви можете зменшити деякі страждання людей і навіть запобігти їм. Наприклад, підраховано, що у різних країнах десятки мільйонів жінок зносять сильні болі і фізичні страждання внаслідок старої, укоріненої традиції. Згідно з цією традицією, батьки без жодних злих намірів домовляються, щоб вирізати у своєї дочки деякі, якщо не більшість частин зовнішніх жіночих статевих органів. Ця процедура називається жіноче обрізанняa. Проте більшість медиків сьогодні починають називати це ФДжМ (каліцтво зовнішніх статевих органів жінки) — термін, що точніше описує цю процедуру.

У книжці «Рапорт Хоскена» (англ.) про ФДжМ говориться, що каліцтво зовнішніх статевих органів загальноприйняте на великій території від Східної Африки до Західної та в деяких прилеглих до неї місцевостях. Це болюче каліцтво жінок може зіпсувати їм здоров’я, а навіть загрожувати життю.

Громадськість висловлює несхвалення

Не так вже й легко виступати проти цього явища. Кенійська газета «Стандард» зауважує, що ФДжМ «здебільшого оповите таємничістю. І не так вже й легко жінкам або чоловікам висловлюватись за припинення цих операцій. Часто їх звинувачують у тому, що вони йдуть проти традиції, релігії, нації, або у тому, що вони цураються свого народу та своєї культури».

У цій самій африканській газеті пояснюється, що ФДжМ «не є «нешкідливим культурним насліддям», а навпаки, головним чинником фізичного каліцтва та смертей серед жінок і дівчаток... Воно порушує права кожної дівчинки на нормальний та здоровий фізичний розвиток».

В Африці та по цілому світі багато людей починають висловлюватись про необхідність освічення людей щодо цього звичаю. Ця процедура завдає фізичного болю та калічить дівчаток, навіть коли вони ще немовлятка, і все це без жодної медичної підстави.

Масштаби болісного каліцтва дівчаток та смертей, спричинених цим, починають тривожити медиків та державних діячів багатьох країн. Навіть існує гіпотеза, що ФДжМ відіграє певну роль у поширенні СНІДу в Африці. Каліцтво зовнішніх статевих органів жінок у зв’язку з напливом іммігрантів з Африки та Близького Сходу до Австралії, Канади, Європи і Сполучених Штатів Америки стало темою обговорення деяких західних установ з питань охорони здоров’я. Не слід також применшувати вартість лікування фізичних ускладнень та, у багатьох випадках, психічних розладів, спричинених цим.

Видаються закони, щоб загнуздати ці звичаї. У таких країнах Європи, як Англія, Італія, Франція та Швеція, ФДжМ офіційно заборонено. Канадська газета «Ґлоб енд мейл» повідомила, що ФДжМ «заборонено керівним органом, якому підпорядковані лікарі з провінції Онтаріо». Далі там говориться: «Хоча канадське законодавство прямо не згадує про жіноче обрізання чи про зшивання великих статевих губ, то федеральна влада заявила, що такі процедури розглядатимуться як ґвалтування дітей або насилля над ними».

Багато таких міжнародних організацій, як Всесвітня Організація Охорони Здоров’я, намагаються знеохотити людей до ФДжМ. У вересні 1990 року відбувся переломний момент, коли світові лідери, в тому числі президенти таких африканських країн, як Сенегал, Уганда та Зімбабве, зустрілись у Нью-Йорку, щоб підписати Конвенцію з прав дитини. У цьому документі жіноче обрізання засуджувалося і розглядалось як фізичні муки та ґвалтування.

Лондонський журнал «Економіст» (англ.) повідомив: «Жіноче обрізання, що називається більш влучно каліцтвом зовнішніх статевих органів, все ще залишається найогиднішим африканським страхіттям, що не згадується публічно. Згідно з повідомленням Групи контролю за правами людини, яка має свою штаб-квартиру в Лондоні,.. кожного року десятки мільйонів дівчаток зазнають такого каліцтва».

У цій публікації говорилось: «Така процедура може спричинити незначний біль, а може бути жахливо болючою; під час цієї операції можуть відрізати клітор та інші статеві органи ножем, куском розбитого скла або бритвою і майже у всіх випадках без анестезії. Наслідками цього можуть бути сильні розлади менструального циклу, статевих зносин та пологів, а також психічні розлади та смерть... Таке явище все ще загальноприйняте через забобонний страх перед жіночою сексуальністю, традиції та помилкову думку, що це гігієнічно».

Звичай все ще поширений

В одній африканській країні, де багато жінок переносить цю процедуру, державний закон, упроваджений у 1947 році, забороняє найжахливіший вид такого каліцтва. Але цей ритуал продовжує жити. Чому? Мільйони батьків без жодних поганих намірів щодо своїх дітей неправильно поінформовані і вважають, що ФДжМ корисне. Наприклад, літні селянки вірять, що це лише на добро дівчаткам. Саме тому, за словами нігерійської газети «Ґардіан», Група контролю за правами людини твердить, що необхідно «змінити мислення літніх жінок, які пропагують такі операції».

У журналі «Нурсінґ таймс» говорилось подібно: «Єдиний спосіб боротьби з жіночим обрізанням — це освіта». А пізніше у цьому самому журналі стверджувалось: «Цю проблему можна цілком вирішити лише тоді, коли люди будуть обізнані з цим; чоловіків потрібно освітити так само, як і жінок». Чому також чоловіків? Тому що більшість батьків платять за операцію, щоб потім віддати дочок за чоловіків, які не бажають взяти необрізану жінку собі за дружину.

Інша причина полягає в тому, що за таке каліцтво потрібно платити. У журналі «Амерікен джорнел ов нурсінґ» говориться: «Обрізання є важливим джерелом прибутку для тих, хто займається ним, такі люди мають користь із цього». За гроші таку операцію можуть зробити не лише старші жінки, але й акушери та перукарі. У деяких поліклініках таке обрізання можуть здійснювати медсестри та лікарі, щоб зменшити дівчаткам ризик смерті чи втрату здоров’я і позбавити їх психічної травми внаслідок операції в антисанітарних умовах. Проте незалежно від того, хто робить її, така процедура все-таки залишається каліцтвом.

У деяких випадках дорослим жінкам повторюють цю операцію кожний раз, коли вони виношують дитину. У журналі «Нью-Йорк таймс інтернешнл» зазначається, що «багато жінок переносять серію болісних «обрізань» і зшивань після кожних пологів. Рубці, що зостались після обрізання, перед пологами розрізають, а після зшивають. Це спричиняє сильну кровотечу, затяжні роди та ризик пошкодження мозку ненародженого немовлятка».

У журналі «Новий вчений» (англ.) говорилось, що «дівчатка стікали кров’ю до смерті через незграбно виконану операцію, їм перерізали артерію зовнішніх статевих органів або дорсальну артерію клітора. Інші вмирали від післяопераційного шоку, оскільки ніхто не знав, як вивести з нього, а лікарня знаходилась дуже далеко, або ті, що виконували операцію, не спішили за допомогою, щоб не засоромитися своїм грубо виконаним обрізанням».

Проте такі операції продовжують жити. Повідомлення про ФДжМ і далі з’являються в газетах Африки та Європи. Недавно один африканський журналіст сказав, що «більшість жертв каліцтва зовнішніх жіночих статевих органів є немовлята та дівчатка. Хоча батьки обрізають своїх дочок, думаючи, що це правильно і необхідно, то сама операція та післяопераційний період подібні до катування». Згідно з лондонською газетою «Індепендент» (за 7 липня 1992 року), недавнє опитування виявило, що «у Великобританії такі операції відбуваються частіше, ніж вважалося». Там понад 10 000 дівчаток, «більшість з них віком не старше восьми років, перенесли жіноче обрізання».

Традиція, вґрунтована на фальші

Дехто переконаний у тому, що зовнішні статеві органи жінки нечисті і жінка мусить очиститися через їхнє відрізання. Вони вважають, що лише чоловіки мають право отримувати насолоду від сексу. Існують також переконання, що ФДжМ поліпшує плідність, знеохочує чинити статеву неморальність і що дівчина матиме більше шансів вийти заміж. «Парадоксально, але це факт,— зауважується в журналі «Тайм»,— що через фригідність або неплідність, спричинену цим каліцтвом, багато чоловіків уникають своїх дружин».

Учасники недавньої конференції Міжнародного африканського комітету, проведеної в Лагосі (Нігерія), заявили, що значно ефективнішим способом є моральне виховання ще з раннього дитинства, а не жіноче обрізання для того, щоб захистити жінок від випадкових статевих зносин. Поганої поведінки можна уникнути через освіту, а не каліцтво. Наприклад: чи повинні ми відрізати дітям руки, щоб вони не виросли злодіями? Або вирізати їм язики, щоб вони не говорили нічого поганого?

Одна нігерійська подружня пара не хотіла обрізати свою дочку. Це довело до безтями матір чоловіка, яка вважала, що дитя в дорослому віці буде розпусним. Але завдяки доброму моральному вихованню ця дівчинка виросла цнотливою. На противагу цьому деякі діти, яких знає ця родина, через те що батьки не приділяли часу, щоб прищеплювати їм добрі моральні принципи, стали досить розпусними, хоча й були обрізані. Тепер ця бабуся переконана, що важливе не обрізання, але прищеплювання дітям добрих моральних принципів.

Якщо батьки люблять свою дочку, то візьмуть до уваги негативні наслідки ФДжМ і не змушуватимуть або не заохочуватимуть до такої операції. Це вимагає неабиякої відваги, оскільки на деяких територіях люди бояться іти проти цієї традиції.

Релігійний зв’язок

Історія жіночого обрізання проливає світло на цей звичай. Такі операції існують здавна, і мумії стародавнього Єгипту свідчать про це. У журналі «Пластичні та омолоджувальні операції» (англ.) зауважується: «Жіноче обрізання відоме ще із стародавнього Єгипту, воно було пов’язане з вірою фараона в двостатевість богів». Навіть сьогодні найжахливіша форма обрізання називається «фараоновим обрізанням».

На деяких територіях ФДжМ пов’язане зі стародавніми релігійними церемоніями. Один африканський вчений пояснив, що певна релігійна церемонія вважається актом спілкування з родовим богом, якого благають захисту, щоб допомогти дівчаткам перенести ритуальну операцію і в цей самий час передати їм мудрість праотців. (Порівняйте 2 Коринтян 6:14—18).

З цього не важко зрозуміти, чому правдиві християни, що живуть у країнах, де ФДжМ загальноприйняте, не дотримуються цієї традиції. Біблія не містить у собі навіть натяку на необхідність здійснювати жінкам операції, які їх калічать. Ясно, що Творець створив жінку з можливістю насолоджуватися сексом у подружжі. Жіноче обрізання не сумісне з принципом любові, співчуття та розсудливості, до якого нас заохочує Святе Письмо (Ефесян 5:28, 29; Филип’ян 4:5).

Найважливіше те, що таким нерозсудливим каліцтвом засмучується Бога любові, Єгова, та спричиняються фізичні страждання мільйонам жінок і дівчаток. Які ж ми щасливі, що він пообіцяв нам новий світ, де вже ніхто не страждатиме! (Об’явлення 21:3, 4).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 21]

А що сказати про чоловіче обрізання?

Дехто може запитати: а хіба чоловіче обрізання не є також каліцтвом? У Біблії говориться, що колись Бог наказував обрізати чоловіків. Пізніше, коли був заснований християнський збір, вже більше не вимагалось обрізання, хоча й не заборонялось його. Кожен може вирішувати, що йому робити: чи обрізати себе і свого сина, чи ні.

Сьогодні чоловіче обрізання поширене на багатьох територіях. Щоправда, під час цієї операції потрібно хірургічно усунути складку шкіри на кінці чоловічого статевого органа. Але таку процедуру неможливо порівняти з ФДжМ. Унаслідок обрізання чоловіки звичайно не відчувають шкідливих побічних ефектів після операції. На противагу цьому у жінок порушуються нормальні функції жіночих органів, як, наприклад, при менструації, статевих зносинах, пологах та виведенні сечі, й унаслідок ФДжМ жінки часто протягом усього свого життя мають жахливі болі. Також надзвичайні ускладнення при пологах призводять до народження дітей з дефектами, а навіть до смерті багатьох новонароджених.

Хіба ж чоловіки піддавали б себе та своїх синів процедурі, яка калічила б їхній статевий член, позбавляла б їх усіх відчуттів під час зносин та спричиняла б їм біль і шкоду для здоров’я протягом усього їхнього життя? Немає сумніву, що не можна порівняти чоловіче обрізання з ФДжМ.

[Рамка на сторінці 23]

Африканська дівчинка висловлюється

«Мені було вісім років, коли я перенесла обрізання. Тепер мені 11, але я все ще добре пам’ятаю ту операцію. Навіть думка про те пригнічує мене, а інколи мені сняться жахливі сни. Взагалі я життєрадісна, але коли починаю думати про це, то в мене всередині все перевертається.

Коли я перший раз почула про це, то була дійсно щасливою. Батьки та рідні обіцяли мені багато подарунків. Тоді я не розуміла, що таке операція обрізання, я навіть не знала, що це буде боляче.

Моє захоплення наче вітром здуло. Я почала кричати та сильно налякалась. Там було чотири жінки, що тримали мене за руки та ноги. Одна жінка затулила мені рот. Я старалась вирватись від них, але вони були сильніші від мене і змусили мене лягти знову. Це було так прикро.

Коли ніж врізався у моє тіло, то кров забризкала все навкруги. Я ніколи не думала, що щось може завдати такого болю. Після всього вони залили рану яйцем, змішаним з цукром. Потім зв’язали мої ноги докупи і занесли мене в машину, якою я приїхала. Я ридала цілу дорогу до села». (Цитата взята з кенійської газети «Стандард»).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

WHO/OXFAM