Чи людям похилого віку корисно займатися фізичними вправами?
«Чи можуть фізичні вправи змінити процес старіння?» Таким був один заголовок у газеті «Нью-Йорк таймс» майже п’ять років тому. У тій статті говорилось: «Вчені у галузі медицини з Тафтського університету [в Бостоні] виявили, що люди віком навіть поза 90 років можуть стати міцнішими і, окрім того, навіть збільшити розміри своїх м’язів, якщо вони пройдуть інтенсивне тренування з гирями».
Постійно зростає кількість доказів того, що людям похилого віку дійсно корисно займатися фізичними вправами. У «Гарвардському бюлетені здоров’я» (англ.) за лютий 1991 року говорилося про одне дослідження, проведене в 1990 році: «Дев’ять [мешканців приватної лікарні] віком від 87 до 96 років закінчили двомісячне інтенсивне тренування з гирями для зміцнення організму». Згідно з цими вивченнями, у «Бюлетені з харчування клініки в Мейо» (англ.) пояснюється: «В учасників майже подвоїлась міцність м’язів ніг, збільшились розміри м’язів стегон на 9 відсотків і поліпшились показники фізичної дієздатності».
Ці дослідники повідомили: «Якщо зважити на похилий вік цих людей, на їх до неможливості сидячий спосіб життя, на їх розмаїття хронічних хвороб і функціональні фізичні вади та недостатнє харчування, то чудовим є те, що вони позитивно відгукнулися на це зміцнювальне тренування». Неодноразово було доказано цінність фізичних вправ.
Приміром, звернімо увагу на 90-річного Джека Сіберта, що мав інсульт у 1979 році, який паралізував його правий бік і тепер він не може ходити без спеціального пристрою. Практично кожного ранку протягом десяти років він, лежачи у ліжку, тримає свою неспаралізовану ногу у повітрі, рухаючи нею близько 20 хвилин, наче б помпував велосипед. Іноді він, підтримуючи паралізовану праву ногу лівою (як ви бачите на малюнку), робить обертові рухи ними двома. Ці регулярні вправи не тільки зміцнили його м’язи на ногах так, що він усе ще може ходити з допомогою спеціального пристрою, але це також допомагає йому утримувати свою серцево-судинну систему у доброму стані й бути розумово активним.
Отже, пам’ятайте, розпочати займатися фізичними вправами ніколи не запізно. Щоправда, ви, мабуть, ніколи не пробіжите Бостонський марафон відстанню у 42 кілометри за п’ять годин і п’ять хвилин, як це зробив 82-літній Джон Келлі в 1990 році. Також мало ймовірно, що ви зможете пройти цю дистанцію за сім годин і дев’ять хвилин, як це зробила 84-літня прабабка Мейвіс Ліндґрен у 1991 році. А втім, у «Серкулейшн», журналі Американської асоціації охорони здоров’я, заохочувалось минулого року: «Важливо, щоб бажання бути активним стало вашою звичкою».
У цьому журналі пояснювалось: «Навіть помірно інтенсивна діяльність, але щодня, може мати довготривалий позитивний вплив на здоров’я і знизити ризик серцево-судинного захворювання. До такої діяльності може входити приємна ходьба, садівництво, праця на подвір’ї, хатня праця, танцювання та рекомендовані лікарем домашні фізичні вправи».
[Ілюстрація на сторінці 23]
Інвалід похилого віку може мати пожиток з фізичних вправ, як ця 90-літня жертва інсульту.