Чи світ може бути об’єднаним?

Досить часто складається таке враження, що гасло 1992 року звучало: «Ненавидь ближнього свого».

ТАКУ думку висловив «Ньюсуїк». «Такий розбрат — сусід проти сусіда, одна раса проти іншої, одна національність проти іншої — є чимось, до чого ми завжди були схильні, і цьогорічні події викликають сумніви щодо того, чи ми зможемо це подолати»,— писав далі цей журнал.

У центрі уваги світової преси недавно опинилися облоги, різанина і ґвалтування в колишній Югославії. Тільки у Боснії та Герцеговині загинуло або пропало 150 000 чоловік. А близько 1 500 000 чоловік були змушені покинути свої домівки. Ви кажете, що такі трагічні події ніколи не трапляться там, де ви живете?

Службова особа ООН Хосе-Марія Менделусі застерігає: «Без особливих труднощів можна перетворити людей у роботів, які ненавидять і вбивають. (...) На Заході існує думка, що за три години їзди від Венеції війна бушує тільки тому, що балканські люди докорінно відрізняються від інших європейців. Це дуже небезпечна помилка».

Коли 1991 року розпався Радянський Союз, незабаром там спалахнуло етнічне насилля. У Грузії, колишній радянській республіці, близько 1500 чоловік загинуло, а приблизно 80 000 були змушені покинути країну. Сотні чоловік загинули, тисячі покинули рідні місця внаслідок кривавих сутичок у Молдові. Були людські жертви і під час конфлікту між Вірменією та Азербайджаном, а також в інших колишніх радянських республіках.

Найбільшою з колишніх республік СРСР є Росія. Навіть там багато етнічних груп намагаються утворити свої незалежні держави. Так, газета «Юропієн» писала цього літа: «Перед Російською Федерацією стоїть загроза дезінтеграції». І далі: «Протягом декількох останніх тижнів три регіони проголосували за те, щоб проголосити себе республіками... Ще три минулого тижня заявили, що підуть таким самим шляхом».

Якщо окремі країни сформуються, вам, напевно, доведеться ознайомитися з невідомими вам назвами, такими, як Калінінград, Татарстан, Ставропілля, Чечня, Вологда, Свердловськ, Башкортостан, Якутія та Примор’я. Хіба це не нагадує того, що трапилось у колишній Югославії, на території якої сформувалися Сербія, Хорватія та Словенія і не виключене утворення інших країн?

Державний секретар США Варрен Крістофер сказав, що «на поверхню випливли довго приховувані етнічні, релігійні та локальні конфлікти», і поставив запитання: «Якщо ми не знайдемо якогось способу уможливити проживання різних етнічних груп в одній країні, то скільки ж країн ми будемо мати?» За його словами, їх буде тисячі.

Усюди поділення

Скільки, на вашу думку, було етнічних, релігійних та локальних конфліктів на початку цього року? Ви кажете 4, 7, 9, 13, а можливо, навіть 15? У лютому газета «Нью-Йорк таймс» нарахувала аж 48! По телевізору, може, і не показували закривавлених трупів і охоплених жахом дітей у всіх 48 випадках, але чи це робить трагедію хоч скільки-небудь менш реальною для її жертв?

У Південно-Африканській Республіці білі та чорні ведуть між собою боротьбу за політичну владу. Але сутички відбуваються не тільки між чорними і білими. Тільки за минулий рік близько 3000 чоловік загинуло в сутичках між ворожими групами чорних.

У Сомалі приблизно 300 000 чоловік загинуло і мільйон людей втратили дах над головою, коли боротьба між кланами перейшла у громадянську війну. У Бурунді та Руанді в останні роки міжетнічні сутички між хуту і тутсі призвели до загибелі багатьох тисяч людей.

Схоже, досить-таки запеклі сутички точаться між євреями та арабами в Ізраїлі, між індусами та мусульманами в Індії і між протестантами та католиками в Ірландії. Расове насилля минулого року в Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія) забрало більш ніж 40 життів. Де тільки є люди різних рас, національностей або віросповідань, там часто виникають гострі конфлікти.

Чи можуть люди розв’язати цю проблему етнічного розбрату?

Погоджені зусилля людей

Візьмімо для прикладу результати людських зусиль у колишніх Югославії та Радянському Союзі. У 1929 році було утворено Югославію з метою об’єднати в межах однієї країни різноманітні етнічні групи південно-східної Європи. Подібно — шляхом об’єднання несхожих людей різних рас, національностей і віросповідань — був сформований і Радянський Союз. Упродовж багатьох десятиріч обидві країни мали могутню централізовану владу, яка регулювала національні відносини, і зрештою здавалося, що громадяни цих країн навчилися жити разом.

«Етнічна карта довоєнних Боснії та й цілої Югославії була схожа на шкіру ягуара,— розповідає один з лідерів сербів.— Люди різних національностей утворювали заплутану мішанину». Фактично близько 15 відсотків шлюбів у Югославії укладено між представниками різних етнічних груп. Схожа ситуація уявної єдності склалася з переплетенням етнічних груп і в Радянському Союзі.

Отже, багатьох дуже приголомшило те, що після численних десятиріч видимості миру вибухнуло етнічне насилля. Нині, за словами одного журналіста, люди «наносять на карту те, що колись було Югославією, ділячи її за расовою, релігійною і національною ознаками». Але чому ж після падіння своїх могутніх урядів ці країни розпалися?

Чинники, які відіграли основну роль

За своєю природою люди не схильні ненавидіти представників іншої етнічної групи. Як співалось в одній популярній пісні, людину треба «вчити ненавидіти тих, кого ненавидять її родичі, старанно, ще поки не запізно, поки їй не стукне шість, сім чи вісім років». У цій пісні йдеться про молоду пару з очевидними расовими відмінностями. А втім, за словами фахівця у галузі психічного здоров’я Зарка Ковача, люди в колишній Югославії «навряд щоб мали будь-які фізичні відмінності». Незважаючи на це, насилля сягає розмірів, що переступають межі людського розуміння. «Ти спотворюєш вбиту тобою людину, щоб не впізнавати в ній свого брата»,— каже Ковач.

Ясно, що така расова та етнічна ненависть не властива людській природі. Людей дбайливо вчили пропагандисти та родичі, розповідаючи про звірства, здійснювані в минулому. Хто може стояти за цим усім? Пробуючи збагнути, навіщо всі ці жахи війни, один бізнесмен із Сараєво дійшов такого висновку: «Після того як ось уже рік іде війна у Боснії, мені здається, що на хід подій впливає Сатана. Це повне безумство».

Хоча і багато людей не вірить в існування Сатани Диявола, Біблія вказує на існування невидимої, надлюдської особи, яка має вкрай негативний вплив на поведінку людей (Матвія 4:1—11; Івана 12:31). Задумавшись над усією цією нерозумною упередженістю, ненавистю і насиллям, ви, мабуть, погодитеся з тим, що Біблія не перебільшує, коли говорить: «названий дияволом і сатаною... зводить вселенну» (Об’явлення 12:9, Деркач; 1 Івана 5:19).

Проблиск надії

Якщо зважити на теперішнє безладдя у світі, мрія про об’єднане людство здається такою далекою, як ніколи. Націоналістичні та етнічні суперечності несуть у собі загрозу людському існуванню, чого не можна було сказати раніше. Однак на тлі цієї глобальної темряви яскраво сяє промінь надії. Влітку 1993 року велика група людей з різноманітних етнічних груп продемонструвала ті узи, які з’єднують їх і які дали їм змогу подолати бар’єри етнічного розбрату і трудитися разом у любові та єдності.

Як не парадоксально, але виявляється, ті узи — це той самий фактор, який часто роз’єднує людство,— релігія. Журнал «Тайм» пише: «Під оболонкою усякої племінної ворожості або націоналізму звичайно криється релігійна серцевина... Релігійна ненависть має тенденцію бути безпощадною і безмежною». Журнал «Індія тудей» пише в такому ж дусі: «Релігія була прапором, під яким чинилися найстрашніші злочини. ...Вона дає волю жахливому насиллю і є дуже згубною силою».

Так, справді релігія звичайно являє собою складову частину проблеми, а не її розв’язання. Але вищезгадана релігійна група, до речі, досить значна кількісно, показала, що релігія може об’єднувати, а не ділити. З кого складається ця група? І чому ці люди досягли надзвичайних успіхів там, де інші зазнали невдачі? У відповідь ми запрошуємо вас прочитати наступні статті. Вони можуть допомогти вам побачити майбутнє людства в новому світлі.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

Кладовище в Боснії. Haley/Sipa Press