Молоді люди запитують...
Подвійне життя. Що кому до того?
«Мама і тато брали мене на християнські зібрання, і я знав, що добре, а що погане,— зізнається Роберт.— Але мені хотілось подобатися іншим дітям у школі і мати друзів. Тому, щоб бути сучасним і популярним, в шостому класі я почав палити. У сьомому класі я став уживати ЛСД і курити травку. У восьмому класі я почав колотися наркотиком, який називається «спід». Я одурив усіх, але був нещасною людиною».
СЬОГОДНІ багато молодих людей, у тому числі й тих, кого виховали батьки-християни, ведуть подвійне життя. Не всі стають наркоманами, як Роберт. Але за спинами своїх батьків деякі юнаки і дівчата потайки ходять на побачення, п’ють і ексцентрично вдягаються, слухають дику музику, відвідують буйні вечоринки і роблять багато такого, що не схвалюється, а то й забороняється їхніми батьками. Чи ведеш і ти такий спосіб життя?
Якщо так, то ти, мабуть, знаєш, що чиниш неправильно. Так само як і Роберт, ти можеш навіть мати муки сумління (Римлян 2:15). Однак думка про те, щоб зізнатися батькам у своїх неправильних учинках, не з приємних. І коли ти візьмеш до уваги ймовірні наслідки, аргумент: «Те, чого мої батьки не знають, не завдасть їм прикростей» — може здаватися резонним. Але це може завдати прикростей тобі.
Хибні міркування
Наприклад, ти можеш вважати, що твій погляд на спосіб дій твоїх батьків цілком обґрунтований. Можливо, ти так і вважаєш. Але навіть якщо вони часом надміру вимогливі, мовчазні або примхливі, чи можна цим виправдати твою постійну неслухняність? З погляду Божого Слова — ні, адже воно радить: «Діти,— будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Колосян 3:20). А що, коли ти, начебто й по праву, сердишся на своїх батьків? Хіба є зміст у тому, щоб твій гнів знаходив свій вияв у таємному порушенні даних Богом норм? Фактично тоді ти будеш діяти так, наче гніваєшся на самого Бога (Приповістей 19:3). Правильно було б підійти до своїх батьків і спокійно обговорити з ними всі свої скарги та підстави для незадоволення (Приповістей 15:22).
Рівно такою ж хибною є думка, що мовчанкою ти обережеш своїх батьків од душевного болю. Один 16-річний хлопець сказав: «Я не говорю про те, що дратує [моїх батьків]». І знову ж такі масно-гладенькі міркування — не що інше, як самообман. За Біблією, це як у випадку з тим, хто «сам себе... обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх» (Псалом 36:2, Деркач). Коли б тебе дійсно хвилювали почуття твоїх батьків, ти б перш за все уникав непослуху. Крім того, будь-які зусилля тримати своїх батьків у незнанні скоріш усього виявляться марними, бо інші, безперечно, знають про твоє таємне життя.
Нічого не можна втаїти
Стародавні ізраїльтяни упевнилися в цьому, коли намагались уникнути покарання, приховуючи свої лихі діяння. Пророк Ісая застерігав: «Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: «Хто нас бачить, і хто про нас знає?» (Ісаї 29:15). Ізраїльтяни забули, що Бог бачить їхні погані вчинки. У свій час він притягнув їх до відповідальності за їхні проступки.
Так само було і з деякими християнами у зборі першого століття. Прочитай собі в Дії 5:1—11 розповідь про Ананія та його дружину Сапфіру. Коли було організовано збирання грошової допомоги тим, хто жив у нестатках, Ананій продав своє поле і зухвало заявив, що жертвує весь виторг. Але насправді він «присвоїв частину з заплати». Чи обманула Бога така претензія на щедрість? Аж ніяк. «Ти не людям неправду сказав, але Богові!» — повідомив апостол Петро. «Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер». Сапфіра, його спільниця, була уражена невдовзі після цього. Обоє, очевидно, забули, що Бог «знає таємності серця» (Псалом 44:22).
Подібно і сьогодні, навіть якщо ти і з успіхом приховуєш від своїх батьків погану поведінку, ти не можеш утаїти її перед пильним оком Бога Єгови. «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним,— пише Біблія в Євреїв 4:13,— але все наге та відкрите перед очима Його,— Йому дамо звіт!» Чи можуть існувати обставини, за яких ти будеш почувати себе ще беззахиснішим? До того ж з часом твої приховані гріхи стануть відомими також іншим. У Приповістей 20:11 говориться: «Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх,— чи чин його чистий й чи простий». Інша приповідка каже: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний» (Приповістей 28:13).
Молода жінка, на ім’я Теммі, переконалася в цьому, будучи ще в юному віці. Вона почала палити, пити та ходити на побачення з невіруючими, хоча і виховувалася батьками-християнами. Теммі усіляко старалася приховати свої пороки, але вона пригадує: «Мої батьки помітили в мені зміни. Я стала неслухняною і незалежною. Якщо людина веде подвійне життя, це рано чи пізно виявиться. У моєму випадку це було пізно. Мій батько побачив, як біля школи я зустрілася зі своїм хлопцем».
Що відчуває Єгова
Отже, те, про що твої батьки не знають, може завдати їм болю і, мабуть, завдасть у свій час. Але ще важливіше, чи запитав ти себе: «А як ставиться Єгова до тих, хто зробив неправду своїм способом життя?» Псалом 5:5, 6 (Дерк.) відповідає: «Ти [Єгово] ненавидиш усіх, хто чинить беззаконня. Ти погубиш тих, що говорять неправду». Не обманюй себе думкою, що ти можеш замирити Бога просто тим, що напускаєш на себе вигляд побожності, коли відвідуєш релігійні зібрання. Він знає, коли люди ‘устами шанують Його, серце ж їхнє далеко від Нього’ (Марка 7:6).
Юнак, на ім’я Рікардо, що був замішаний у нечисту в статевому плані поведінку, визнає: «Людина, яка знає, що засмутила Єгову, почуває себе жахливо». Але чи справді можливо засмутити Єгову, тобто завдати йому болю? Звичайно! Коли стародавня ізраїльська нація відмовилася від Божого Закону, вони «Святому Ізраїля смутку завдавали» (Псалом 78:41, Хоменко). Наскільки засмученим він має бути сьогодні, коли молодь, що виховувалася «в напоминанні й остереженні Божому», таємно чинить неправильне! (Ефесян 6:4).
Завдано прикростей батькам
І потім, усвідом, що ти не зможеш приховувати все це вічно. Ти маєш моральний борг перед Богом, своїми батьками та перед самим собою — борг, який полягає в необхідності признатися і розповісти правду про вчинене таємно. Треба визнати, що це може закінчитися неприємностями і, можливо, мати гіркі наслідки (Євреїв 12:10, 11). Якщо ти тривалий час обманював, то підірвав довір’я батьків до себе. Тому не дивуйся, якщо вони будуть обмежувати тебе більше, ніж раніше. Теммі пригадує: «Коли батько побачив, що я зустрічаюся з хлопцем, він був дуже стривожений. Тепер він зрозумів, що мені не можна довіряти. Це означало, що за мною почали особливо пильно стежити». Але Теммі зрозуміла, що пожинає те, що посіяла (Галатів 6:7).
Ти можеш також сподіватися того, що твої батьки будуть ображені та розгнівані. Адже їхнє ім’я та репутація заплямовані. (Порівняй Буття 34:30). Якщо твій батько є Свідком Єгови, йому, можливо, доведеться залишити деякі привілеї в зборі (Тита 1:5—7). Як сказано в Приповістей 17:25 (Дерк.), неслухняна дитина може бути ‘досадою батькові своєму, і гіркотою для тої, що породила її’.
Письменниця Джой П. Ґейдж дуже яскраво описує, що почувають батьки, коли їхня дитина не слухається. Вона каже: «Дехто плаче тихенько. Дехто плаче істерично. Дехто плаче нишком. Своїм плачем вони прощаються з минулим. Вони плачуть, бо раптом виявилося, що не буде майбутнього. Вони оплакують те, що б могло бути. Вони оплакують те, що неминуче буде. Вони виливають у плачі свій гнів. Вони виливають свій розпач». Зрозуміло, що не буде приємним усвідомлення того, що ти завдав горя двом людям, які люблять тебе, як більше ніхто у світі. Теммі каже: «Згадуючи минуле, я жалкую, що завдала стільки смутку своєму батькові та мамі».
Проте минулого не вернеш. Тепер у тебе є обов’язок старатися владнати справи, хоч би як болісно і важко це було. (Порівняй Ісаї 1:18). Це означає сказати батькам правду, осягнути всю глибину завданого їм болю і визнати їхнє право на гнів, прийняти будь-яке покарання, призначене ними. Те, що ти скажеш правду, може стати першим кроком, який потішить серця твоїх батьків і серце Бога Єгови, а тобі дасть приємне відчуття, котре буває тільки у тих, хто має чисте сумління (Приповістей 27:11; 2 Коринтян 4:2).
Але як тобі признатися своїм батькам? Як уникнути подвійного життя? Ці запитання будуть обговорюватися у наступному номері.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Те, що ти скажеш правду, може принести полегшення як тобі, так і твоїм батькам.