Чи Бог втручається у спорт?

БІГУН-ПЕРЕМОЖЕЦЬ припав на коліна, і з жестів можна було бачити, що він промовляє молитву вдячності за досягнене. Але ми мусимо припустити, що дехто з інших бігунів теж молився до Бога про перемогу, але не здобув її.

Два боксери припали на коліна у протилежних кутках боксерського рингу перед першим раундом. Вони обоє перехрестилися і мовчки помолилися до Бога про успіх. Тоді один нокаутував іншого. На інших двобоях лише один боксер звертається до Бога з проханням про перемогу, проте він виграє з такою самою частотою, як і програє.

У командному спорті спортивні команди моляться перед грою, під час неї або після гри. Приміром, під час фінальної гри сезону американського футболу гравець забив вирішальний гол, від якого залежала перемога чи поразка його команди. Цей гравець пізніше сказав: «Я молився про цю перемогу». Але дехто з суперницької команди також молився якраз про протилежний результат.

Хоча й обидві команди моляться, але виграти мусить лише одна. Навіть та команда, що молилася і здобула перемогу, наступного разу може не мати першості. Фактично зрештою, в кінці грального сезону, всі команди, крім одної, повинні програти, бо у вищій лізі повинен бути лише один чемпіон. А втім, більшість з тих команд, що зазнали поразки, теж молилися про перемогу.

В одній статті під заголовком «Будь ласка, бережіть свої молитви» спортивний оглядач писав: «Лише те, що хтось похваляється дуже близькими зв’язками з Богом, зовсім не означає, що це правда. ...Під час другої світової війни німецькі солдати на пряжці мали напис: Ґотт міт унс, що перекладається «З нами Бог». Інший спортивний оглядач зазначив: «Бог не втручається у футбольні ігри. Такі світські справи вирішуються людьми, а не Всемогутнім».

Апостол Петро сказав: «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду». Бра́ти участь у насильницькому спорті — це не ‘чинення правди’ (Дії 10:34, 35; Римлян 14:19). Якщо Бог дійсно вислуховує молитви тих, хто просить перемоги і ранить, а навіть вбиває суперників, то хіба можна було б не оскаржити Бога?

У Божому Слові говориться: «Коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас» (1 Івана 5:14). Щоб молитва була вислуханою, той, хто молиться, повинен знати Божу волю та мету, і його вчинки повинні бути в гармонії з цим. (Порівняйте Матвія 6:9, 10).

Ні, Божа воля і мета не пов’язані зі спортом. Отже, коли молитви про перемогу лунають на спортивних змаганням, то чи Бог їх слухає? Можна з абсолютною впевненістю сказати, що ні.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 31]

UPI/Bettmann