Молоді люди запитують...

Чи самогубство вихід із становища?

«Я втомився щоранку прокидатися. Я не знаю, що робити. Я злий. У мене серце кров’ю обливається... Тому я думаю про смерть... Я не хочу вмирати, але відчуваю, що мушу... Коли думаю про своє майбутнє, бачу лише морок і відчуваю біль». (Записка самогубця, 21-річного Пітера)a.

ФАХІВЦІ кажуть, що два мільйони молодих людей у Сполучених Штатах Америки пробували заподіяти собі смерть. Трагічно, що кожного року приблизно 5000 з них є успішними. Але самогубство серед молодих людей не притаманне лише Сполученим Штатам Америки. В Індії 1990 року 30 000 молодих людей покінчили зі собою. У таких країнах, як Ізраїль, Іспанія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Таїланд, Фінляндія, Франція і Швейцарія кількість самогубств серед молоді катастрофічно зростає.

А що як хтось огорнений смутком або відчуває, що гострий душевний біль поглинув його усього, і він бачить безвихідь? Самогубство може виглядати виходом із ситуації, але реальність така: це не що інше, як трагічний кінець. Після скоєного не залишається нічого, окрім страждання та душевного болю для друзів і родини. Та хоч би яким темним здавалося майбутнє, якими б непереборними виглядали проблеми, проте убивство самого себе не є виходом зі становища.

Чому у декого розвиваються саме такі почуття

Праведний чоловік Йов добре розумів такий розпач. Втративши родину, свій маєток та здоров’я, він висловився: «Душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості» (Йова 7:15). Деякі молоді люди нині відчувають щось подібне. Один письменник написав про це: «Стрес... призводить до болю (відчуття душевного болю та страху), [котрий] викликає бажання захиститися (спроба уникнути болю)». Отже самогубство — це неправильна спроба уникнути нестерпного на перший погляд болю.

Що спричиняє такий біль? Він може виникнути, скажімо, через люту суперечку з батьками, хлопцем чи дівчиною, з котрою дружить особа. Після розриву стосунків із своєю дівчиною 16-річний Бред впав у розпач. Він ніколи не говорив про свої почуття. Він просто закінчив усе це, повісившись.

Дев’ятнадцятирічна Сюніта впала в депресію, коли її батьки виявили, що вона має аморальні стосунки зі своїм хлопцем. «Я знала, що більше не можу так жити,— пригадує вона.— Отже, одного вечора я прийшла додому і наковталась аспірину. Наступного ранку я почала блювати кров’ю. Але насправді я хотіла припинити не життя, а спосіб життя».

Джерелом перевантажень також може стати і школа. В юнака Ашіша, який зносив тиск від своїх батьків (лікарів за фахом), що вимагали від нього також стати лікарем, розвинулось безсоння, і він став замкнутим. Не в змозі задовольнити вимоги своїх батьків щодо навчання, Ашіш вжив надмірну дозу снотворних таблеток. Це нагадує нам одну з біблійних притч, що у Приповістей 15:13: «При смутку сердечному дух приголомшений».

Родинне страждання

Родинні безладдя, як, наприклад, розлучення або роз’їзд батьків, смерть одного з членів родини чи переїзд у нову місцевість, є ще одною спонукою до самогубства деяких молодих людей. Наприклад, Бред, вищезгаданий юнак, втратив двох своїх найліпших друзів і одного родича в автомобільній катастрофі. Потім у його родині почалась фінансова криза. Бред просто не витримав усіх цих перевантажень. Він, мабуть, почувався, як псалмоспівець, що ридав: «Душа бо моя наситилась нещастями... Вони оточають мене, як вода, увесь день» (Псалом 88:4, 18).

Велика кількість молоді впадає у відчай через інші фактори — через моральну і статеву наругу. В Індії в штаті Керала найвища кількість випадків самогубств серед молоді. Багато дівчат-підлітків у тому штаті намагаються накласти на себе руки через статеву наругу над ними їхніх батьків. По цілому світі різна наруга над дітьми сягнула епідемічних розмірів і страждання цих невинних жертв дійсно велике.

Інші чинники страждання

Але не всі спонуки до самогубства спричинені зовнішніми факторами. В одному дослідницькому повідомленні про неодружених підлітків говориться: «Хлопці та дівчата, що мають статеві зносини і вживають алкоголь, підлягають більшому ризику [самогубства], ніж ті, що стримуються». Безладне статеве життя Сюніти призвело до небажаної вагітності, котру вона перервала абортом. (Порівняй 1 Коринтян 6:18). Пригнічена почуттям провинності, вона жадала собі смерті. Подібно Бред забавлявся алкоголем ще з 14-річного віку і досить таки регулярно брав участь у пиятиці. Авжеж, якщо зловживати алкоголем, то він «буде кусати, як гад» (Приповістей 23:32).

Відчуття, що самогубство неминуче, може бути викликане навіть власними «болючими думками» (Псалом 94:19). Лікарі кажуть, що гнітюче мислення часом може спричинятися різними біологічними факторами. Приміром, експертиза виявила, що у Пітера, про якого ми згадували напочатку, перед самогубством був хімічний дисбаланс у мозку. Почуття пригніченості, що залишається непоміченим, дужчає, і самогубство може здаватися виходом із критичної ситуації.

Допомога

А втім, на самогубство не слід дивитися, як на вихід із критичної ситуації. Чи ми усвідомлюємо це, чи ні, але кожен з нас має те, що фахівці у галузі психічного здоров’я Елан Л. Берман та Дейвід А. Джобс називають «внутрішні та зовнішні ресурси для успішної боротьби проти стресів та конфліктів». Один з ресурсів — родина та друзі. У Приповістей 12:25 говориться: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить». Саме так, добре слово, промовлене особою, що розуміє тебе, може повністю змінити ситуацію!

Отже, якщо хтось відчуває себе пригніченим чи є заклопотаний чимось, то йому було б добре не страждати на самоті (Приповістей 18:1). Страждалець може вилити все наболіле людині, котрій довіряє. Розмова допомагає послабити інтенсивність негативних почуттів і розвинути новий погляд на проблему. Якщо хтось убитий горем через смерть друга або дорогої особи, то повинен вилити свої почуття людині, котрій можна довіритись. Якщо та людина зрозуміла душевний біль від такої втрати і відчула цю жалобу, то особі стає легше на душі (Екклезіяста 7:1—3). Допомогою для такої особи може стати обіцянка зв’язатися з людиною, котрій довіряється, в разі рецидиву спонук до самогубства.

Щоправда, не так легко довіритись комусь. Але позаяк саме наше життя стоїть під загрозою, хіба не варто ризикувати? Дуже ймовірно, що коли виговоритися, то спонука заподіяти собі шкоду перейде. «Але кому?» — хтось може запитати. Якщо батьки такої особи богобоязливі, то чому б не спробувати ‘дати своє серце’ таким батькам? (Приповістей 23:26). Вони розуміють ліпше, ніж може здаватися, і, либонь, у стані допомогти. Якщо виявиться, що потрібно додаткової допомоги, як, наприклад, допомоги лікаря, то вони можуть організувати її.

Іншим джерелом допомоги є члени християнського збору. Духовно старші чоловіки можуть підтримувати пригнічених та допомагати їм (Ісаї 32:1, 2; Якова 5:14, 15). Сюніта після спроби самогубства отримала допомогу від повночасної проповідниці (піонерки). Сюніта говорить: «Вона завжди була зі мною. Якщо б не вона, то я буквально збожеволіла б».

Давай собі раду

У людей є внутрішні ресурси, які можна використовувати. Наприклад, чи муки сумління спричинені якимось гріхом? (Порівняй Псалом 31:11). Замість плекати такі почуття, людина мусить залагодити справу. (Ісаї 1:18; порівняй 2 Коринтян 7:11). Позитивний крок — признатися своїм батькам. Безумовно, спочатку вони будуть розгубленими. Але вони, звичайно, зосередяться на тому, щоб надати допомогу. Також нас запевняється, що Єгова «пробачає багато» тим, хто щиро розкаявся (Ісаї 55:7). Ісусова викупна жертва скасовує гріхи розкаяної людини (Римлян 3:23, 24).

А ще у християн є віра, знання та Біблія, і завдяки цьому вони розвивають добрі взаємини з Богом Єговою. З різних причин псалмоспівець Давид був таким пригніченим, що висловився: «Неприятель... душу мою, топче живую мою до землі». Але він не піддався, щоб розпач пожер його. Він написав: «Мій голос до Господа,— я кличу, мій голос до Господа,— я благаю», «Над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук» (Псалом 142:2; 143:3—5).

Якщо бажання заподіяти собі шкоду посилюється, то потрібно звернутися до Єгови у молитві. Він розуміє душевний біль і бажає життя страждальцеві! (Псалом 56:9). Він може дати «велич сили», щоб успішно справлятися з душевним болем (2 Коринтян 4:7). Також слід подумати про наслідки самогубства — якого душевного болю це завдасть членам родини, друзям та самому Єгові. Якщо така особа роздумуватиме про все це, то досить таки ймовірно, що це допоможе їй залишатися живою.

Хоча спочатку людині може здаватися, що смуток ніколи не промине, але можна з упевненістю сказати, що є люди, які перенесли такий біль. Вони можуть з перших уст розповісти, що ситуація в житті може змінитися і змінюється. Інші люди можуть допомогти тобі справитися з таким горем. Пригнічені мусять шукати необхідної допомоги, якої вони заслуговують, і продовжувати жити!

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 24]

Краще вилити комусь всі свої болісні почуття.