Розмова — це мистецтво
ЇСТИ, спати, працювати — це елементарні людські потреби. І все-таки існує ще одна потреба. Яка?
Зважте на слова людини, що провела п’ять років в одиночному ув’язненні і була обділена в одній з найважливіших потреб. «Я прагнув спілкування, тобто прагнув мати когось, щоб поговорити, порозмовляти,— каже він.— Згодом я почав усвідомлювати, що повинен щось робити, аби протистояти самотності. Якщо б я і далі був на самоті і в тиші, це негативно вплинуло б на мій розум».
Авжеж, ми маємо вроджену потребу в спілкуванні. Розмова допомагає задовольнити цю потребу. Дослідники Деніс Р. Сміт і Л. Кейт Вільямсон пояснюють: «Нам потрібні люди, з котрими ми можемо бути відвертими, з котрими ми можемо ділитися своєю найбільшою радістю і своїми найдошкульнішими побоюваннями, з котрими ми можемо розмовляти».
Нам потрібно говорити!
Люди наділені чудовим даром мовлення. Нас запроектовано розмовляти. Один чоловік підмітив наступне: «Бог створив нас жити вкупі. Якщо ви не маєте нагоди говорити чи хтось позбавляє вас можливості спілкуватися, то це наче покарання. Коли ви спілкуєтесь, відбувається важливий процес. Ви ліпше почуваєтесь і вдосконалюєтесь, дізнаючись про думки й почуття інших».
Елейн, дружина одного роз’їзного служителя, говорить: «Почуття виражаються словами. Ми не можемо думати, що наш подружній партнер знає, наскільки він нам дорогий. Ми мусимо говорити про це, вухо потребує чути ці слова. Нам потрібно розмовляти».
Дейвід, син християнського старійшини, висловився: «Подеколи я розстроєний і справді не знаю, що робити. Моя перша реакція — замовкнути, але від цього в мені одразу зростає емоційна напруга. Я помітив, що коли говорю з кимось, то знімаю цю напругу. Коли я розмовляю з кимось, то маю нагоду зрозуміти своє справжнє самопочуття й упорядкувати емоції».
Перешкоди до розмови
І справді, розмова задовольняє людську потребу. Однак існують перешкоди до розмови. Для декого розмова може ставати справжньою важкою працею — працею, якої уникається.
«Більшу частину свого життя,— говорить Ґері,— мені було легше уникати розмови з іншими людьми». Він пояснює: «Головною причиною було те, що я не мав упевненості в собі. Мене і далі мучить страх, що коли я розмовляю з людьми, то виглядаю нерозсудливим, або ж мені здається, що хтось принижуватиме мене за те, що́ я говорю».
Елейн каже, що її трудність полягає в сором’язливості. Вона пояснює: «Я виховувалась у родині, де не дуже говорили між собою. Мій батько був надзвичайно відлюдкуватий. Отже, коли я виросла, то вважала, що не маю нічого доброго сказати». Авжеж, сором’язливість може створювати непереборні перешкоди до розмови. Ба навіть замкнути у чотирьох стінах мовчання!
«Це наче бич,— говорить Джон, християнський старійшина, котрий визнає, що має проблему з комплексом неповноцінності.— Якщо людина піддалась сором’язливості, то вона ізолює себе від інших. Навіть якщо в приміщенні є сто чоловік, їй важко розмовляти. І через це вона сильно страждає!»
З другого боку, Деніел, старійшина, говорить наступне: «Що стосується розмови, то я почуваю себе вільно. Але цікаво, що часто я перебиваю когось, починаю говорити сам і лише потім бачу свою помилку. Я усвідомлю це вже тоді, коли подивлюсь на вираз обличчя дружини і подумаю: «Невже я знову зробив так». Я знаю, що в той момент вона вже втратила радість від подальшої розмови».
Як подолати ці та інші перешкоди до розмови? Які потрібно мати якості, щоб володіти цим мистецтвом? Як їх можна застосовувати?
«Що мені сказати?»
«Про що мені говорити?» «Я нічого не знаю». «Мене ніхто не хоче слухати». Хоча й у вас, либонь, є ці думки, вони таки, напевно, є хибними. Ви знаєте значно більше, ніж вам здається, і комусь звичайно буде цікаво послухати те, що ви говоритимете. Приміром, недавно ви кудись їздили. Слухачам, мабуть, цікаво знати, як різниться життя там від тутешнього.
Окрім того, ви можете і вам потрібно збагачувати свої знання в різних галузях завдяки читанню. Дуже добре щодня відкладати трохи часу на читання. Література Свідків Єгови містить інформацію про Біблію та різне. Чим більше ви дізнаватиметеся, тим більше ви бажатимете розмовляти. Добрим прикладом цьому служить щоденний вірш з брошурки «Щоденне досліджування Святого Письма», якою користуються Свідки Єгови. Кожного дня ви знаходите якусь думку для роздумів, котру можете використовувати у розмові.
Підтримувати розмову не означає весь час говорити самому. Висловлюватись мусять обоє співрозмовників. Давайте можливість говорити й іншій людині. Якщо вона мовчазна, то її можна заохотити до цього тактовними запитаннями. Припустімо, що ви розмовляєте зі старшою особою. Ви можете запитати її про минуле і про те, наскільки змінився світ чи родинне життя з часу її молодості. Ви залюбки слухатимете її, та й до того ж довідаєтесь багато нового.
Будьте добрим слухачем
Вміння уважно слухати є важливою якістю при розмові. Правильне слухання може підтримати тих, кому потрібно допомоги. Один чоловік, який бачив своє місце на «звалищі людства» і почувався дуже нікчемно, потелефонував до свого друга за допомогою. Хоча й для його друга це був дуже недоречний час, він таки ввічливо вислухав його — це тривало дві години! Тепер цей чоловік дивиться на ту розмову як на перелом у своєму житті. Що зумовило такий успіх? «Будучи уважним слухачем,— зазначає цей люб’язний друг,— я не вимовляв жодних мудрих слів. Я просто ставив навідні запитання: «Чому в тебе такі почуття? Чому це хвилює тебе? Що може допомогти?» Він відповідав на всі свої запитання, даючи відповіді на мої!»
Діти цінують батьків, які виділяють час на розмову з ними. Хлопець, на ім’я Скотт, говорить: «Добре, коли батьки хочуть знати, що діється в голові їхньої дитини. Останнім часом так почав робити мій тато, і це добре, бо є такі ситуації, в котрих я б не зміг дати ради сам».
«Ви мусите створювати атмосферу, в якій ваші діти будуть охочі розмовляти з вами»,— радить один чоловік. Він регулярно приділяє час кожному зі своїх чотирьох дітей, бо переконаний, що уважне, співчутливе слухання з боку батьків дуже важливе для повноцінного розвитку особистості. І що він рекомендує? Коли з’являється слушна нагода і дитина бажає розмовляти, будьте готові слухати. «Хоч би якими втомленими ви були, ніколи не заминайте розмову! Слухайте»,— говорить він.
Щира зацікавленість спонукує до відгуку
Багатьом людям потрібно емоційної підтримки, аби вони могли відкрити свою душу в розмові. Один юнак скаржиться: «Я потребую говорити з кимось, але з ким? Мені нелегко розмовляти. Мені потрібно, щоб хтось цікавився мною!» Щире, непідробне зацікавлення може створювати атмосферу взаємодовір’я й впевненості, в котрій людині легше розмовляти і відкривати свою душу перед іншою.
Один чоловік розповідає: «Багато років тому, коли я мав проблеми в родині, я спробував порозмовляти з приятелем. Але він лише сказав: «Не падай духом, тримайся, і все буде гаразд». Між нами не було діалогу, не було розмови, і це мені зовсім не допомогло. Це лише погіршило справу. На противагу цьому пізніше я порозмовляв зі старійшиною Свідків Єгови. Я знав, що він був сповнений співчуття, бо я це бачив по його очах, по обличчі і по його люб’язних манерах. Унаслідок цього я поступово розкривався перед ним і все більше розповідав йому, бо він щиро цікавився мною. Він сказав: «Ми робитимемо все, аби підтримати тебе у цій ситуації». Відгукуйтесь на чиюсь розмову, як він!»
Чи можемо ми більше розширяти свої серця і заохочувати інших до змістовної розмови? Коли ми бачимо, що хтось мовчить у групі людей, бо надто соромливий, щоб заговорити, то чи докладаємо ми зусиль, аби залучити його до розмови? Джон, котрого вже згадувалось у цій статті, говорить: «Я розумію такі почуття, тому що відчуваю себе на місці тої особи, і поділяю її біль!» Він додає: «Наскільки важливо, щоб ми тягнулися до такої людини і залучали її до розмови. Ми навіть можемо про себе помолитися за неї».
Ден говорить про друга: «Рою бракує впевненості у своїй здатності до розмови, бо коли зберуться люди і починають розмовляти, він завжди тримається збоку. Тому я часто запитую його: «Роє, здається, ти щось говорив про це чи про те?» Тоді він починає розмовляти. У результаті цього інші бачать у ньому те, чого ніколи не бачили доти». Ден заохочує: «Не опускайте рук, якщо з людиною важко розмовляти, тягніть її за язик. Просто подумайте, що в глибині душі ця людина хоче розмовляти. Тому тягніть її за язик».
Розвиваючи сповнене любов’ю, щире зацікавлення іншими, ви матимете великий пожиток, навіть якщо й у вас є проблема із сором’язливістю. Джон зрозумів, що саме це допомогло йому подолати схильність до усамітнення. Він пояснює, що любов «не шукає тільки свого» (1 Коринтян 13:5). «Щоб виявляти любов, людина повинна розмовляти з іншими і дізнаватися про них. Не випадає поступатися перед своїми недоліками. Добре було б за допомогою молитви піднятися вище свого ґанджу». Він додає: «За це людина отримує велику нагороду. Коли ми бачимо інших і помічаємо, наскільки вони підбадьорились, то й ви зміцняєтесь. І це спонукає вас набратися сміливості підходити до сором’язливих ще раз і ще раз».
Співчуття — це суть розмови
Однією з найцінніших людських рис є співчуття. Яке є точне визначення співчуття? Доктор Бернард Ґерней з Університету штату Пенсильванія говорить, що співчуття — це «спроможність розуміти почуття і погляди іншої людини, без різниці, чи ви згідні з нею, чи ні». Чи важливо мати співчуття під час розмови? «Це суть розмови! Це підмурок, на котрому лежить усе решта».
Доктор Ґерней пояснює, що розмова — це конче потрібна річ для будь-яких добрих стосунків. Звичайно, у людей, як правило, завжди є розбіжності у поглядах. Щоб вирішити їх та зберегти добрі взаємини, ми мусимо хотіти говорити про проблеми. Багато людей уникають цього, бо не знають, що казати, аби не образити чи не розізлити свого співрозмовника. За словами доктора Ґеней, «більшість людей плутають розуміння і поважання позиції іншої особи із згодою з її позицією. Отже, коли вони не погоджуються, вони не виявляють розуміння і поваги. Співчуття допомагає нам побачити різницю між згодою й розумінням».
Стараючись стати на місце іншої особи, ми відчуваємо і думаємо, як та особа. За таких обставин можна побачити, що розуміння і поважання особи зростатиме, навіть якщо ви не згідні з її поглядами.
Зважмо на ситуацію Жанет, матері чотирьох дітей. Був час, коли вона занепала духом і почувалася нікому не потрібною. Тепер вона розуміє, наскільки важливо виявляти співчуття до того, кому людина допомагає. Вона розповідає: «Я пригадую, як мій чоловік розмовляв зі мною, пояснюючи мені, наскільки корисною є моя праця, тоді як я вважала, що вона нічогісінько не вартує. Він з великою любов’ю вислухав те, що я говорила крізь сльози, і після цього підбадьорив мене. Але коли б він спростував моє мислення чи сказав: «Слухай, ти говориш якісь нісенітниці» чи щось подібне, я б замовкла і пішла б собі геть. Натомість того вечора у нас була дуже довга, змістовна розмова».
«Співчуття показує, що вам не байдуже. А це сприяє обміну думок — щось на зразок обміну інформацією, якого хочуть і потребують більшість людей»,— доходить висновку доктор Ґерней.
Ви можете!
Ви можете стати цікавим співрозмовником. Ми розглянули засади мистецтва говорити, але, опріч того, існують багато інших стимулів розмови. До них входять дружелюбність, почуття гумору, тактовність тощо. Але подібно до маляра́, котрий завдяки освіті та досвіду уміло робить мазки на полотні, щоб створити надзвичайний шедевр, нам також потрібно працювати, аби виробити у собі ці необхідні якості.
Приміром, Деніел став чудовим співрозмовником. Чому? Бо здобув контроль над своєю схильність перебивати когось і не давати нікому говорити. Він визнає: «Я мусив докладати свідомих зусиль, аби не говорити лише самому. Для мене це означало тримати язик на прив’язі. Коли я бачив, що хочу додати щось пікантне до розмови, то в розумі натискав на гальма! Якщо я вважав, що такий коментар змінить напрям розмови чи позбавить когось можливості говорити, то просто мовчав!»
А як склалося з Елейн? Набувши точного біблійного знання, вона зрозуміла, що має щось цінне і варте розмови. Вона каже: «Я побачила, що коли перестаю думати про себе і говорю іншим про духовні цінності, то мені легше підтримувати розмову. Також мені дуже допомагає читання біблійної літератури, котру ми регулярно отримуємо. Коли я читаю найновіші видання, то завжди маю щось нове і свіже, про котре можу розповідати, і мені це дається з дедалі більшою легкістю».
Намагайтеся розвивати ці необхідні якості й у своїй розмові. Роблячи так, ви зможете стати для інших відсвіженням і приносити їм задоволення та й самі тішитиметеся, бо оволоділи мистецтвом, котре справді задовольняє одну з людських потреб.