Як стати ліпшим співрозмовником

ЧИ ЛЕГКО тобі розмовляти з іншими? Багатьох лякає вже сама думка про розмову, особливо якщо співбесідник — незнайома людина. Особам, котрі бояться розмовляти, зазвичай притаманна сором’язливість. Їх, мабуть, непокоїть: «А про що мені говорити? Як розпочати бесіду? Як підтримувати її?» У розмовах часто домінують упевнені, товариські люди. Їм теж нелегко: потрібно спонукати інших до відвертості і навчитись вислуховувати сказане. А втім, сором’язливі ми чи товариські, мистецтво розмови слід опановувати нам усім.

Починай удома

Чому б не почати поліпшуватись просто у себе вдома? Благотворні розмови можуть неабияк посприяти щастю цілої родини.

Ключем до таких розмов є глибока взаємна зацікавленість (Повт. 6:6, 7; Прип. 4:1—4). Коли ми справді цікавимось іншими, то спілкуємося з ними і прислуха́ємось до їхніх слів. Інший важливий чинник успіху — мати, що сказати. Якщо регулярно читати і вивчати Біблію, у запасі завжди буде вдосталь цікавої інформації. Бесіду, приміром, можна зав’язувати, уміло послуговуючись брошуркою «Щоденне досліджування Святого Письма». Можливо, протягом дня з нами трапилося щось цікаве у проповідуванні. А інколи ми прочитали щось повчальне чи смішне. Візьмімо собі за звичку ділитися такою інформацією під час благотворних розмов у родинному колі. Завдяки цьому ми навчимося розмовляти ще й зі сторонніми.

Розмова з незнайомою людиною

Багато хто не наважується зав’язувати розмову з незнайомцями. Проте з любові до Бога та ближніх Свідки Єгови щиро стараються навчитись вести бесіди, щоб доносити біблійні істини до інших. Як тобі поліпшитись у цій галузі?

Надзвичайно цінний принцип міститься у Филип’ян 2:4 (Хом.). Тут радиться мати на увазі «користь не власну, а радше інших». Поміркуй про це з такого погляду: для вперше побаченого співрозмовника, ти — людина чужа. Як тоді зняти початкову напруженість? Можна приязно всміхнутись і дружньо привітатись. Однак тут потрібно врахувати ще дещо.

Заговоривши з людиною, ти, мабуть, перервав її думки. Чи слід сподіватися прихильного відгуку, якщо нав’язувати людині розмову про те, що цікавить тебе, а не її? А як повівся Ісус, коли зустрів у Самарії біля криниці незнайому жінку? Вона думала про те, як набрати води. Власне на цій основі Ісус і зав’язав з нею розмову, котру незабаром перевів на жваве обговорення духовних справ (Ів. 4:7—26).

Тобі теж під силу розпізнати, що може бути у когось на думці. Для цього потрібна спостережливість. Що, приміром, віддзеркалює обличчя особи: радість чи смуток? Чи це літня, можливо, немічна людина? Чи з чогось видно, що в домі співрозмовника є діти? Чи особа справляє враження матеріально забезпеченої, чи такої, що ледь зводить кінці з кінцями? Чи оздоба помешкання або ювелірні прикраси господаря засвідчують про певний релігійний вплив? Якщо, вітаючись, ти враховуєш вищесказане, співрозмовник може поставитися до тебе як до людини зі спільними інтересами.

А якого висновку можна дійти, коли ти не бачиш свого співрозмовника, а, скажімо, чуєш тільки голос, що долинає крізь зачинені двері? Така людина, либонь, живе в страху. Чи можеш ти скористатися цим припущенням і на його основі почати розмову крізь двері?

Деколи людину вдається залучити до розмови, розповівши їй щось про себе: хто ти й звідки, яка мета твого візиту, чому ти віриш у Бога, з якої причини почав вивчати Біблію і який пожиток це тобі приносить (Дії 26:4—23). Це, звісна річ, треба робити обачно і з чітко визначеною метою. Зрештою, твої слова можуть схилити людину до розповіді про себе та свої погляди.

У деяких місцевостях гостинність до чужинців — це невід’ємна частина культури. Тамтешні люди радо запрошують до хати і пропонують сісти. Якщо після цього ввічливо розпитати господаря про здоров’я домашніх і щиро вислухати його відповідь, він може поставитися з такою самою увагою і до твоїх слів. У інших культурах до відвідувачів виявляють ще більший інтерес, тому початкові вітання бувають досить довготривалими. Протягом такої розмови господарі можуть помітити в тобі щось близьке для себе, і це інколи веде до цікавої бесіди на духовні теми.

А що, коли у твоїй місцевості мешкає багато чужомовних людей? Як з ними спілкуватись? Якщо навчитися принаймні простого вітання їхньою мовою, люди зрозуміють, що ти ними цікавишся. А це може прокласти шлях до подальшого спілкування.

Як підтримувати розмову

Щоб підтримувати бесіду, цікався думками співрозмовника. Заохочуй його висловлюватись, якщо він має таке бажання. У цьому допомагають старанно продумані запитання. Запитання про погляд людини на ту чи іншу справу — найліпші, бо зазвичай не просто схиляють до відповідей типу «так» чи «ні». Наприклад, можна згадати проблему, яка непокоїть місцевих мешканців, а тоді запитати: «Як ви гадаєте, чим викликані такі обставини?» або «Як ви вважаєте, у чому розв’язання цієї проблеми?».

Уважно вислуховуй відповіді на свої запитання. Виявляй щире зацікавлення сказаним за допомогою слів, кивків, жестів. Не переривай співрозмовника. Слухай щиро і вдумливо. Будь ‘швидкий послухати, забарний говорити’ (Як. 1:19). А коли все-таки починаєш говорити, показуй, що й справді слухав свого співрозмовника.

Варто, однак, бути готовим, що не кожен відповідатиме на твої запитання. Дехто буде лише здивовано підіймати брови або усміхатися. Інші просто казатимуть «так» або «ні». Не засмучуйся. Наберись терпіння. Не нав’язуй розмови силою. Якщо людина охоча послухати, поділись з нею підбадьорливими біблійними думками. З бігом часу вона може почати ставитись до тебе, як до приятеля, і висловлювати свої погляди з більшою відвертістю.

Провадячи розмови, закладай основу на майбутнє. Коли людина ставить багато запитань, дай відповідь на кілька з них, а одне-два прибережи для подальшої розмови. Пообіцяй, що підшукаєш потрібну інформацію і поділишся нею наступного разу. Якщо ж співрозмовник запитань не ставить, бесіду можна завершити запитанням, котре, на твій погляд, зацікавить його. Запропонуй обговорити це запитання під час наступних відвідин. Багато цікавих ідей містить книжка «Обговорення на основі Писань», брошура «Чого Бог вимагає від нас?», а також свіжі номери «Вартової башти» й «Пробудись!».

У колі співвіруючих

Чи виявляєш ти ініціативу у знайомстві зі Свідками Єгови, яких бачиш уперше? Чи, може, тихенько тримаєшся осторонь? Бажання познайомитися з братами мусить випливати з нашої любові до них (Ів. 13:35). З чого ж почати? З простого — наприклад, назвати своє ім’я і запитати, як звати твого співрозмовника. Запитай його, як він пізнав правду — переважно це веде до цікавої розмови й ближчого знайомства. Навіть якщо тобі важко говорити плинно, брат або сестра побачить у твоїх зусиллях щире зацікавлення, а власне це і є найважливішим.

Як зробити, щоби бесіда з членом твого збору була по-справжньому змістовною? Щиро цікався ним і його родиною. Якщо зібрання щойно закінчилось, поділися своїми враженнями про те, що здалось тобі особливо корисним. Це принесе пожиток вам обом. Чому б не згадати якусь цікаву думку з недавнього номера «Вартової башти» або «Пробудись!»? Цього, однак, не слід робити з прагнення похизуватися перед братом чи проекзаменувати його. Розповідай про те, що тобі особливо сподобалося, керуючись бажанням поділитися. Чи отримав хтось із вас завдання у Школі теократичного служіння? Можна обмінятися думками про те, як його скласти. Крім того, ви маєте нагоду розповідати одне одному цікаві випадки з польового служіння.

Безперечно, зацікавленість людьми часто веде до розмов про їхні слова та вчинки. Гумор теж може бути частиною наших розмов. Чи стануть наші слова джерелом підбадьорення? Відповідь буде ствердною, якщо слухатись порад з Божого Слова, а своєю спонукою вчинити побожну любов (Прип. 16:27, 28; Еф. 4:25, 29; 5:3, 4; Як. 1:26).

Перш ніж вирушити в проповідування, ми до нього готуємось. Чому б тоді не підготувати якихось цікавинок для розмови з друзями? Коли читаєш або слухаєш щось цікаве, запам’ятовуй ті думки, котрі хотів би переповісти іншим. З часом у тебе назбирається чимала колекція. Завдяки цьому ти зможеш розширити свій кругозір і не будеш обмежуватись бесідами про буденне. Але перш за все нехай твої розмови яскраво свідчать про те, наскільки дорогим для тебе є Слово Боже! (Пс. 139:17).