Зволікання. Злодій часу

«Зволікання — це злодій часу» (Едвард Янґ, 1742 рік)

ХВИЛИНКУ, почекайте! Не відкладайте цю статтю! Адже знаєте, що може статись. Ви можете відкласти її, подумавши: «Заголовок дійсно цікавий, але в мене немає часу прочитати це. Потім». Але те «потім» може ніколи не настати.

Не зволікайте з читанням статті про зволікання! Визначте необхідний час на неї. Мабуть, ви в стані прочитати цю статтю приблизно за п’ять хвилин. Якщо так, то ви прочитаєте близько 10 відсотків цілого журналу! Подивіться на свій годинник і засічіть час. (Ви вже прочитали 5 відсотків статті!)

Чи це дійсно зволікання?

Якщо ви відкладаєте, відтягуєте те, чого не повинні б,— ви зволікаєте. Інакше кажучи, ви відкладаєте на завтра те, що можете зробити нині. Той, хто зволікає, бариться з тим, з чим не слід баритися.

Начальник просить підлеглого скласти звіт, батьки просять дітей прибрати кімнату, дружина просить чоловіка відремонтувати кран. «Я був зайнятий» або «я забув» чи «я не мав часу» — такі відмовки даються тоді, коли людина не докладала жодних зусиль, щоб зробити справу. Насправді мало хто з нас любить писати звіти, прибирати кімнату чи ремонтувати водопровід, якщо є якесь інше приємніше заняття. Отже, ми відкладаємо на потім, ми зволікаємо.

А втім, чи знаєте ви, що не завжди відкладання роботи можна назвати зволіканням? Одна комерсантка інколи отримує заявки і, не знаючи, що з ними діяти, кладе їх у шухлядку столу з наклейкою «тимчасово відкладено». Через декілька тижнів вона переглядає їх і виявляє, що половина з них зовсім не потрібна. Проблеми були розв’язані іншими чином або ці заявки вже недійсні. Якщо ви невпевнені в тому, чи варто відкладати справу, то постарайтесь визначити, що буде, коли ви ніколи не зробите її. Як буде ліпше: коли ви зробите справу чи, навпаки, залишите її без уваги?

Якщо ви можете і вам слід виконати справу вже і якщо через таку затримку пізніше буде більше проблем, то така затримка є зволіканням. Приміром, після деякого часу посуд важче відмивати, бо залишки їжі твердіють. Зволікання з профілактичним оглядом автомобіля пізніше може обернутися його дорогим ремонтом. Невчасна сплата рахунків може призвести до підвищення процентів за них чи до втрати комунальних послуг. Одна жінка підрахувала, що запізніла сплата штрафу за порушення правил дорожнього руху, невчасне повернення відеокасети в прокатний пункт та бібліотечної книжки додатково обійшлись їй у 46 доларів! Це лише за місяць!

Злапати злодія

Зрозумійте, чому ви зволікаєте. Проаналізуйте наступні причини і постарайтесь визначити, котра з них відповідає останній справі, яку ви ще не почали чи не закінчили.

Звичка

Коли я роблю справу в останню хвилину, то в мене більше спонук закінчити її.

Мені подобається збудження від роблення справи в останню хвилину.

Я чекаю доти, доки бос декілька разів нагадає мені, тоді я знаю, що робота дійсно невідкладна.

У мене стільки різних справ, що лише критичні справи привертають мою увагу.

Ставлення

Я не маю бажання чи спонуки робити це.

Я роблю лишень тоді, коли в настрої.

Мені подобається інше заняття.

Мені бракує самодисципліни.

Побоювання

Я невпевнений, що зможу виконати це.

У мене не вистачає часу на це.

Це завелике завдання. Мені потрібно допомоги.

А що, коли я не зможу виконати чи закінчити це?

Аби закінчити завдання, мені потрібно відповідні матеріали.

Я боюсь, що мене критикуватимуть або мені перешкоджатимуть.

Різні люди зволікають на різних етапах. Дехто зволікає з початком справи, вважаючи, що завдання завелике. Інші беруться за діло, але на половині дороги вони втрачають ентузіазм і відкладають його. Ще інші майже закінчують своє завдання, але беруться за щось інше, залишаючи перше. (О, до речі, дуже добре. Ви вже прочитали половину статті).

Причини того, чому вам важко взятися за справу або завершити її, можна поділити на три категорії. У книжці «Поточні звички» (англ.) Нейл Фіоре пише: «Три головні причини, що є підвалинами більшості проблем із зволіканням: відчуття, що людина стала, наче жертва, пригнобленість і страх перед невдачею». Хоч би які були причини, якщо ви можете їх розпізнати, то ви наближаєтеся до розв’язки проблеми.

Якщо ви не впевнені в причині свого зволікання, складіть список занять протягом тижня з інтервалом у півгодини. Проаналізуйте, як ви проводите свій час. Це розкриє вам очі, й ви побачите, скільки часу ви витрачаєте на порівняно неважливі речі у проміжках між важливими завданнями. Але що далі?

Зважте наслідки

Сподівання, що можна зробити справу, не докладаючи жодних зусиль, формує хворобливі почуття. Чим ближче до крайнього строку, тим сильніше ви відчуваєте тягар незробленої справи і непокоїтесь. З посиленням цих почуттів у вас пригнічуються творчі здібності. У такій ситуації ви не схильні оцінювати чи зважувати різні способи, як виконати завдання, а лише хочете закінчити його.

Наприклад, вас призначили виступити з презентацією. За день до неї ви сідаєте, щоб трохи підготуватись. Ви не мали достатньо часу, аби ретельно дослідити тему, тому робите її на швидку руку. Можливо, якби трошки більше зусиль, то ви могли б згадати в ній якийсь приклад з життя, навести якусь додаткову інформацію чи намалювати якусь діаграму, аби присутні змогли уявити собі певні деталі.

Інший наслідок зволікання — неспроможність розслабитися у вільний час. А це тому, що нас мучить думка чи той, хто постійно нагадує нам, що справа не закінчена.

Що я можу зробити?

Складіть список. Зробіть це за день наперед. Напишіть на аркуші паперу все, що ви бажаєте виконати наступного дня. Таким чином ви нічого не забудете і щоразу, ставлячи галочку в списку над виконаною справою, ви бачитимете, наскільки ви просуваєтесь донизу списку. Ліворуч кожного завдання напишіть, скільки, на вашу думку, вам потрібно часу, аби довести його до кінця. Якщо ви складаєте список малих завдань на день, записуйте, скільки хвилин вам потрібно на кожне з них. Якщо ви складаєте список великих завдань — скільки годин. Складіть цей список за день наперед. Відкладіть кілька хвилин, щоб підготувати такий список на наступний день. Тримайте напохваті календар, розграфлений на місяці. Занотовуйте в нього всі свої призначення і завдання.

Якщо наступного дня ви переглядатимете зроблене, то посортуйте завдання у своєму календарі за пріоритетом, ставлячи коло кожного завдання А, Б, В тощо. Декому робота ліпше дається зранку, іншим — пополудні чи ввечері. Відведіть своє найбільше завдання на час, коли ви працюєте найефективніше. Виконуйте менш приємну роботу перед приємною.

Вміло користуйтесь часом. Якщо ви завжди запізнюєтесь, буквально бігаючи, то навчіться вміло користуватися часом. Тобто точно визначте час, який вам потрібно затратити на своє завдання. Розрахуйте з запасом у часі для непередбаченого випадку. Не забудьте залишити трохи часу між призначеннями. Вам слід додати час на добирання до місця призначення. Ви не можете закінчити зустріч о 10⁰⁰ ранку і бути присутніми на іншій, що починається о 10⁰⁰, навіть якщо вона проводиться в сусідньому приміщенні, не говорячи вже про ту, що розпочнеться в іншому кінці міста. Відводьте достатньо часу на проміжки між завданнями.

Користуйтесь послугами інших. Часто ми намагаємось все робити самотужки, але не завжди це потрібно. Коли ми знаємо, що хтось іде на пошту, ми можемо попросити, аби він кинув бандерольку за нас.

Діліть завдання на етапи. Інколи ми не беремося до нового завдання, бо воно велике. Але чому б не розділити його? Розбийте велике завдання на етапи. Закінчуючи частину завдання, ми бачимо, що таки просунулись уперед, і це заохочує нас братися за наступний етап.

Враховуйте різні відволікання. На робочому місці завжди є якісь відволікання: телефонні дзвінки, відвідувачі, проблеми, пошта. Нам слід працювати ефективно, в тому числі з іншими людьми, у котрих також є крайній термін виконання завдання. Якщо ми зібрались працювати ефективно, то будемо розстроєні, коли інші перериватимуть нашу працю. Отже враховуйте різні відволікання. Відкладайте час на щоденні неплановані обставини. Коли вони постають, то ви можете справлятися з ними, знаючи, що у вас є трохи додаткового часу.

Винагороджуйте себе. Складаючи графік, вам слід запланувати інтенсивну чи сконцентровану працю десь у межах 90 хвилин. Не забудьте врахувати час на підготовку до роботи. Після півторагодинної праці вам потрібен перепочинок. Якщо ви працюєте в кабінеті, робіть паузу, потягуйтесь і думками відходьте від роботи. У разі, якщо ви працюєте надворі,— зробіть перекуску. Винагороджуйте самі себе за свою працю (Екклезіяста 3:13).

Лишень подумайте, ви закінчили статтю за п’ять хвилин після того, як прочитали її заголовок. Так що ваші справи поліпшуються!