Транспортування немовлят: американський та африканський способи
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В НІГЕРІЇ
У СВІТІ є багато способів транспортування немовлят. Північноамериканський та африканський способи досить-таки різняться.
На цих континентах вельми різняться економічні умови. Тому нам слід сподіватися великої різниці в транспортних методах. Але спочатку подивімося, як зараджують собі в цій справі жителі Північної Америки.
Північноамериканський спосіб
У Сполучених Штатах Америки та багатьох частинах світу люди користуються чотириколісними дитячими колясками чи візками. І за останні роки їх почали виготовляти зручнішими у вжитку, елегантнішими й комфортабельнішими для дитини. У багатьох з них є плисові подушечки, підстилки, які можна прати, і підвищені кріселка.
Коляски дають можливість дітям мирно відпочити, змінити діяльність, розслабити ноги на підніжку. Для сонної дитини коляска стає ліжечком на колесах. Часто рух коляски заспокоює й присипає вразливу дитину.
Коляска також може полегшити життя батькам. Одна матір висловилась: «Возити дитину на колясці легше, ніж носити її на руках». Дитину ще легко носити, коли вона мала, але що сказати, коли її вага подвоїлася чи потроїлася? До того ж батьки спокійні, коли їхнє дитя живе й здорове сидить собі в колясці, яка завжди під їхнім контролем.
У Сполучених Штатах Америки коляски виготовляють, дотримуючись усіх приписів техніки безпеки. Їх конструюють з широкою основою й низьким центром тяжіння, аби вони не так легко могли перевернутися. Гальма мусять бути надійними й у місцях, не досяжних дитині. Також на колясках установлені засувки, що не дають їм можливості випадково скластися. А ще в них ліквідовані будь-які місця, де дитина могла б собі затиснути пальчики. Ремені є додатковим заходом безпеки.
Коляски різняться в ціні, бувають по 20 доларів США, а то й у вісім-десять разів дорожчі. Одна розкішна модель, що коштує майже 300 доларів США, має великий багажник, плисовий інтер’єр, захисне в разі непогоди покриття, колеса в неї можуть скеровуватись у різних напрямках, а рама є легкою та зручною у складанні. Особливої конструкції є «коляска для бігунів підтюпцем», що дає можливість мамі чи татові везти коляску, біжучи підтюпцем, вона продається за 380 доларів США.
Африканський спосіб
В Африці та багатьох країнах Азії більшість матерів носять дітей на спині, власне так, як це робили їхні матері й бабці. Мало що може бути дешевшим і зручнішими, ніж носити дитину на спині. Для цього потрібно лише міцного прямокутного кусня тканини, так званої плахти. Сама процедура дуже проста і безпечна: мати нагинається, кладе на спину своє дитинча, огортається плахтою й зафіксовує її на собі.
Чи буває так, що немовля випадає зі свого місця? Цього практично ніколи не трапляється. Коли мати зав’язує тканину на собі, то однією рукою вона підтримує немовля, а іншою упевнюється в міцності вузла. Одна нігерійка на ім’я Блесінґ розповідає про трохи старших немовлят: «Діти не перечать, вони міцно тримаються. Їм дуже подобається перебувати на спині в мами. Подеколи вони навіть плачуть, аби залишитися там. Але якщо вони борсаються, то мати може затиснути плахту однією рукою або двома, а ліктями піднести дитину на потрібне місце».
Щоби підтримати шию малого немовляти, мати користується додатковим куснем тканини, який вона фіксує так само, як і головну плахтину. Додаткова підтримка малої чи сонної дитини уможливлюється тим, що цією плахтиною затискується руки дитини. Старшенькі діти хочуть мати руки вільними.
До якого віку африканські матері носять своїх дітей на спині? Колись у певних етнічних групах, скажімо в йоруба, вони носили дітей до трирічного віку. Нині дитині дозволяється возитись на спині десь до дворічного віку, хіба що за цей час у мами народиться інше дитинча, що займе місце першого.
Комфортабельно закріплена на спині дитина може ходити з мамою практично всюди: по сходах, по нерівностях, заходити в транспортні засоби і виходити з них. На додачу до того, що це практично та дешево, цей спосіб задовольняє дитину в емоційних потребах, наприклад, у спокої. Якщо дитину, що плаче, покласти на спину матері, вона заспокоюється, засинає, й мати може виконувати з нею будь-яку роботу.
Аби зняти сонне дитинча із спини у ліжечко, потрібно ніжності, бо багато немовлят не люблять, коли їх турбують. Для цього мати обережно лягає на бік і легенько розв’язує плахту, що тепер слугуватиме дитині покривалом. Вряди-годи для імітації материнської спини можна прив’язувати подушечку спереду дитини.
Носіння дитини на спині має ще одну зручність. Воно уможливлює матері завжди зважати на потреби дитини. Якщо дитинча сонне, збуджене, неспокійне чи мокре, вона одразу відчуває. Такий метод має ще й довготривалу користь. У книжці «Ріст і розвиток» (англ.) говориться: «Фізична близькість дитини, коли вона є немовлятком, з матір’ю сприяє ніжним зв’язкам між ними й формує в дитини основу для добрих людських стосунків у майбутніх роках. Важливим чинником у таких зв’язках є те, що, коли дитину носити так тісно зі собою, вона відчуватиме биття материнського серця власне так, як вона відчувала, будучи ще в утробі».
Діти люблять таке фізичне зближення з мамою. В Африці вам не потрібно іти далеко, щоб побачити щасливих дітей на спинах своїх матерів. Дехто з них мирно дрімає. Інші бавляться волоссям, вухами чи намистом мами. Тоді як ще інші підспівують ніжній пісеньці мами у ритм її кроків.
Авжеж, африканський спосіб транспортування немовлят вельми відрізняється від північноамериканського. Але кожен із них пристосований до власної культури й виконує своє призначення.