Грецька православна церква. Розділена релігія
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ
ДЛЯ щирих людей, які люблять Бога й правду і які з глибокою пошаною ставляться до поклоніння йому, ситуація, що склалася сьогодні у Грецькій православній церкві, є жахливою без будь-яких перебільшень. Сумна відсутність єдності, запекле протиборство церковних фракцій, лавина скандалів через ганебні дії церкви і неспроможність релігії, яка називає себе «єдиною правдивою Божою церквою», забезпечити духовне керівництво — все це викликає в багатьох греків розчарування і відразу.
Громадськість прикро вражена і навіть роздратована цим станом справ. Професор університету з сумом пише до передової грецької газети: «Церкву Греції роздирає криза небачено напружена і довготривала, яка ставить під сумнів авторитет [церкви] та руйнує глибинну цінність її установ. На жаль, стан справ погіршується».
Як виникла ця ситуація? Чи тісний зв’язок, який Грецька православна церква мала з державою, виявився дійсно благотворним? Яка майбутність цих стосунків між церквою і державою? Яка є альтернатива для людей, що шукають правдивий об’єднаний збір Христа? Дослідім факти і подивімось, що про це каже Біблія.
Боротьба за владу
Воєнна диктатура, що панувала в Греції у 1967—1974 роках, активно втручалась у справи Грецької православної церкви для того, щоб зміцнити свою владу. Намагаючись повністю перейняти на себе все керування, воєнна хунта розпустила вибраний колись Священний Синод — найвищий адміністративний орган Грецької православної церкви — і призначила свій синод, «відповідно до заслуг», як це було названо. Коли в 1974 році демократія була відновлена, керівний орган церкви переобрали за канонічним правом. Отже, єпископи, які входили у призначений хунтою синод, були усунені з посад і замінені іншими.
Проте прийнятий у 1990 році державний законопроект давав звільненим єпископам право повернути собі посаду шляхом звернення до світських судів і так аж до найвищого адміністративного суду, тобто Державної ради. Троє представників духівництва так і зробили і врешті-решт виграли свої судові справи. Внаслідок цього зараз у трьох різних єпархіях є по два єпископи: один формально схвалений тільки Грецькою православною церквою і другий, офіційно визнаний Державною радою.
«Войовничі християни»
Колись усунені єпископи відновили свої посади, і тепер вони категорично відмовляються визнати існування інших єпископів, призначених офіційною церквою. До того ж кожен з них має багато прихильників, «релігійних фанатиків», як їх зображує одна газета, котрі завзято підтримують справу своїх єпископів. Це становище розпалило роздратованість та напругу, в той час як на телеекранах по цілій країні з’являлися сцени насилля, що зображали натовпи таких «войовничих християн», які силою вривалися у церкви, трощили ікони і нападали на представників духівництва та мирян інших фракцій. В більшості випадків, щоб відновити спокій, потрібно було втручання спецзагонів поліції. Події досягли апогею у жовтні та листопаді 1993 року в церквах багатого афінського передмістя Кіфісья, а потім, у липні та грудні 1994 року, у місті Ла́ріса, коли брутальні випадки сліпого релігійного фанатизму шокували громадськість Греції.
Найбільш запеклі сутички сталися 28 липня 1994 року під час помазання Ігнатія, єпископа Ларіси, призначеного Священним Синодом. У газеті «Етнос» на першій сторінці під заголовком «Ларіса стає полем бою для нового єпископа. Повернення похмурого середньовіччя» говорилося: «Сюди підходить тільки одне визначення — похмуре середньовіччя. Як ще можна описати всі ті події, що сталися учора в Ларісі... вуличні бійки, ярі сутички, тілесні пошкодження?»
Через декілька тижнів противники єпископа Ігнатія напали на його машину «після шаленого переслідування із залізними прутами та киями». Один журналіст дивувався: «Чи можна допустити, що порушники були натхнені християнськими ідеями, якщо разом з тим фанатизм спонукує їх до вчинків, звичайних для гангстерів, до насильницьких дій, які могли спричинити смерть? ...І видатні церковні провідники оправдують такі вчинки та заохочують до них».
Під час різдвяних свят ситуація навіть погіршилася. Газета «Елефтеротіпіа» пише про трагічні події 23—26 грудня 1994 року у Ларісі: «Це було ганебне Різдво для Ларіси, де [свято] знову потьмарив нескінченний тривалий конфлікт. ...Коли церковні дзвони оголошували народження Христа, поліцейські киї обрушувались на голови «праведних і неправедних». Заколоти, сутички, тиради прокльонів та арешти зайняли місце різдв’яного обміну привітаннями і благословеннями на подвір’ї церкви св. Константина в Ларісі. Демонстрації [проти Ігнатія] незабаром перетворилися на словесні обра́зи і врешті на сутички з поліцією. ...Вони обернули церковний двір на поле битви».
Як відреагували на це люди? Один православний чоловік говорить: «Я не можу зрозуміти, як люди, що називають себе християнами, можуть чинити таке насилля під час релігійних свят. Як мені йти до церкви, коли мене там можуть побити?» А одна віддана православна християнка сказала: «Я тепер боюся йти до церкви після усіх тих подій».
На додачу до всього того, один за одним почали викриватися ганебні учинки, до яких була причетна Грецька православна церква. Засоби масової інформації знову і знову викривають випадки морального занепаду певних членів духівництва — гомосексуалізм і педофілію серед священиків, привласнення грошей та нелегальну торгівлю антикварними речами. Останнє стало можливим тому, що багато представників духівництва мають необмежений і неконтрольований доступ до скарбниць дорогоцінних ікон та інших коштовних творів мистецтва.
Як кричуще цей стан справ порушує суворе застереження, яке апостол Павло дав християнам, щоби вони не були послідовниками людей, бо це призводить до «суперечок» та «поділення»! (1 Коринтян 1:10—13; 3:1—4).
Стосунки між церквою і державою. Яка їх майбутність?
Від самого утворення Греції як держави Грецька православна церква мала привілейований статус панівної релігії. У Греції дотепер держава і церква не відокремлені. Сама конституція забезпечує Грецькій православній церкві позицію «панівної релігії» в країні. Це означає, що Грецька православна церква проникає в усі сфери громадського життя, включаючи державну адміністрацію, правову систему, поліцію, народну освіту і практично будь-який інший аспект суспільства. Для членів релігійних меншостей Греції ця всеохоплююча присутність церкви означає пригноблення і труднощі, які важко описати. Незважаючи на те що конституція гарантує свободу віросповідання, як тільки котрась релігійна меншість пробує заявити свої права, справа майже завжди заплутується у непроникному павутинні релігійних упереджень, забобонів та опозиції, яке сплелось із цих взаємин церкви з державою.
Здається, що в недалекому майбутньому цілком можливий перегляд конституції, і вже чути настійні вимоги відокремлення держави і церкви. Впливові грецькі знавці конституції та аналітики звертають увагу на проблеми, викликані тісним союзом церкви і держави. Вони вказують, що єдиним можливим розв’язанням є чітке відокремлення цих двох реалій.
Тим часом церковні лідери висловлюють заперечення щодо такого можливого відокремлення. Торкаючись болючого питання, на яке такий розвиток церковно-державних відносин може вплинути негативно, один православний єпископ написав: «Чи внаслідок цього держава перестане виплачувати духівництву платню? ...Це означатиме, що багато парафій залишаться без священиків». (Порівняйте Матвія 6:33).
Іншим наслідком тісних стосунків між церквою і державою в Греції є те, що закон вимагає від усіх громадян країни мати у своєму посвідченні особи відомості про релігію кожного з них — це прямо суперечить директивам Європейського Союзу та Статтям Європейської конвенції по правах людини, дія яких поширюється на Грецію. Неупереджені люди рішуче протестують проти цього, бо члени релігійних меншостей, як правило, стають жертвами дискримінації. Один журналіст зазначив: «Цілком можливо, що цей факт матиме негативні наслідки, коли йтиметься про права релігійних меншостей на свободу віросповідання». Коментуючи це, газета «Неа» пише: «В таких справах, як обов’язкова реєстрація релігії у посвідченні особи, держава повинна приймати рішення і закони, не звертаючи уваги на домінуючі звичаї та реакцію церкви».
Дімітріс Цацос, професор конституційного права і член Європейського парламенту, з наміром підкреслити настійну потребу такого відокремлення говорить: «Церква [Греції] повинна припинити своє панування в освіті та в соціальному і політичному житті. Грецька церква діє тиранічно. Це деспот, який править над нашою системою освіти і над нашим суспільством». В іншому інтерв’ю професор сказав: «Церква має в Греції жахливий вплив, який, на жаль, не обмежився безжалісним консерватизмом, а зміг просочитися також і в прогресивний сектор грецького суспільства. Я особисто вимагаю відокремлення церкви і держави. Я вимагаю, щоб православні греки були поставлені на один рівень з прихильниками інших релігій у Греції та були рівні з ними».
Правдиві християни об’єднані
У Грецькій православній церкві дійсно важко відшукати ознаку правдивого християнства. Ісус не хотів, щоб серед християнства поширювалися поділення і розколи. В молитві до свого Отця він просив, щоб його учні «були всі одно» (Івана 17:21). Ці учні повинні були «мати любов між собою», і ця любов становить розпізнавальний знак справжніх послідовників Христа (Івана 13:35).
Здається, що єдність уникає Грецької православної церкви. Проте серед організованих релігій сьогодні це зовсім не поодинокий випадок. Скорше це характеризує розділеність, яка завдає мук релігіям загальновизнаного християнства.
Людям, які щиро люблять Бога, важко поєднати такий стан справ зі словами апостола Павла до правдивих християн у 1 Коринтян 1:10: «Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!»
Так, правдиві учні Ісуса мають між собою незламну єдність. Оскільки їх об’єднують узи християнської любові, в них немає жодних політичних, сектантських чи доктринальних розходжень. Ісус ясно показав, що кожен зможе розпізнати його послідовників по «їхніх плодах», або вчинках (Матвія 7:16). Видавці цього журналу запрошують вас дослідити «плоди» Свідків Єгови, котрі мають правдиву християнську єдність у Греції, як і по цілому світі.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Сутичка священиків з поліцією.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]
З книжки The Pictorial History of the World