Аеропорт «Канку». Видно, зате не чути

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ЯПОНІЇ

ПІДЛІТАЮЧИ до міжнародного аеропорту Кансай, пасажир бачить острів із написом назви компанії «Кансай» англійською мовоюa. Цей японський острів лежить за п’ять кілометрів від узбережжя Осакської бухти. На ньому немає нічого, окрім аеропорту та суміжних будівель. Фактично це штучний острів, насипаний для аеропорту. Цей аеропорт, який прозвали «Канку» — скорочена форма японської назви «Кансай кокусай куко», був відкритий у вересні 1994 року.

Міст із швидкісною автострадою завдовжки 3,75 кілометра єднає острів-аеропорт з головним островом, уможливлюючи сполучення за допомогою автомобільного й залізничного транспорту. Острів споряджений портом для кораблів та паромів. Але ж навіщо будувати цілий острів для аеропорту?

Аеропорт, якого не чути

Дедалі більша кількість туристів та відвідувачів району Кансай змусила збільшити кількість авіарейсів над житловим районом біля Осакського міжнародного аеропорту. Аби звільнити мешканців від надокучливого шуму, було запроваджено годину спокою від 21⁰⁰ до 7⁰⁰. З 1974 року не було видано дозволу на збільшення кількості міжнародних рейсів. Отже стояла гостра потреба збудувати аеропорт, котрий зміг би забезпечити перевезення чимраз більшої кількості пасажирів, але якого не було б чути в житловому масиві.

Перед тими, що розробляли такий проект, постало нелегке завдання — збудувати аеропорт, який би функціонував цілодобово й не докучав місцевим жителям. Єдине вирішення — збудувати острів подалі від населених районів та використовувати його як аеропорт. І справді непосильне завдання!

Державні та місцеві органи влади разом з місцевими бізнесовими організаціями фінансували проект у 15 мільярдів доларів, заснувавши приватну компанію, що мала збудувати новий аеропорт і завідувати ним. Пан Кейсуке Кімура, віце-президент виконавчої влади компанії міжнародного аеропорту Кансай, сказав кореспонденту «Пробудись!»: «Будучи приватною компанією, ми не могли затратити багато часу на створення острова. Тому ми наполегливо працювали, щоб завершити проект швидко».

«Створення острова»

Продовжити узбережжя — це одна річ, але створити острів за п’ять кілометрів від берега — цілком інша. Аби створити для аеропорту острів площею у 511 гектарів, було затрачено 180 мільйонів кубометрів піску й землі. «За розмірами це дорівнює десь 73 пірамідам, я маю на увазі найбільшу піраміду фараона Хуфу»,— пояснює пан Кімура.

Морське дно десь у середньому на 18-метровій глибині має відклад м’якої глини, з котрої слід було забрати воду. «Мільйон паль діаметром у 40 сантиметрів було вбуровано в цей відклад, щоб вибрати воду й закласти фундамент. Під тягарем наваленої землі вода була витіснена з 20-метрового шару глини, через що він зменшився до 14 метрів,— пояснює пан Кеніхіро Мінамі, який відповідав за проект створення острова.— Найбільше нас турбувало нерівне осідання підґрунтя. Ми визначили за допомогою комп’ютерів точне місце, де слід створювати острів так, щоб осідання його відбувалось рівномірно».

Загалом підводна частина острова сягає на глибину 33 метрів, що дорівнює висоті десятиповерхового будинку. Однак під вагою острова морське дно опустилося й продовжує опускатися. Підраховано, що за 50 наступних років дно опуститься на 1,5 метра, залишаючи острів лише на 4 метри вище рівня моря.

У 1991 році, ще до того, як був створений цілий острів, розпочалась будова аеровокзалу й командно-диспетчерського пункту. Після семирічної наполегливої праці спорудження острова, аеропорту та суміжних будівель було завершено.

Великий, проте компактний

На пасажирів, що прибувають, чекає приємна несподіванка. «До часу, коли ми прибули за своїм багажем, наші валізи вже чекали на нас»,— каже один мандрівник із Сполучених Штатів Америки. Що зумовлює таке узгодження? «Аеровокзал великий, проте компактний,— каже пан Казугіто Арао, що відповідальний за нього.— Пасажирам не потрібно проходити лабіринтом коридорів, типовим для міжнародних аеропортів».

Будова аеровокзалу є простою, зате унікальною. Головна споруда спроектована так, аби пасажири не бігали зайвий раз. Пасажири внутрішніх авіаліній потрапляють безпосередньо із залізничної станції до пункту реєстрації, а відтак у сектор посадки, і їм зовсім не потрібно ходити вверх і вниз по сходах.

З головної споруди, де розміщені пункти реєстрації, відділи імміграції та митниці, променями відходять два крила по 700 метрів завдовжки на північ і на південь, які ведуть до 33 пунктів посадки. Пасажири, що користуються пунктами реєстрації за межами головного будинку, можуть користуватися автоматичною транзитною системою керованого шляху, що називається «маршрутка крил». Вони потрапляють до потрібного їм пункту реєстрації за п’ять хвилин, в які входить і час чекання на маршрутку.

Аеропорт, який видно

«Оскільки аеропорт повністю на воді, на ньому немає жодних перешкод»,— каже пан Арао. «Авжеж, ми чуємо відгуки від пілотів, які кажуть, що у цьому аеропорті легко приземлятися»,— погоджується пан Кімура.

Іншим також подобається його вигляд. Складна будова аеровокзалу у вигляді крил літака приваблює до Канку багатьох туристів. Їм також подобається спостерігати за літаками, що злітають та приземляються на незвичайний острів-аеропорт. «На даху профілактичної дільниці ми вимушені були збудувати оглядовий майданчик для туристів, що відвідують аеропорт, хоча спочатку це не входило в наші плани»,— каже пан Кімура. Щодня аеропорт відвідує пересічно 30 000 туристів лише з метою подивитися.

Якщо вам колись випаде нагода побувати в Японії в районі Кансай, чому б не скористатися послугами Канку — аеропорту, який бачать місцеві жителі, зате не чують.

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Kansai International Airport Co., Ltd.