Як виглядав би світ без автомобілів?
ЧИ МОЖЕТЕ ви уявити собі світ без автотранспорту? Чи можете ви назвати винахід, який за минуле сторіччя змінив життя й поведінку людей так докорінно, як автотранспорт? Без автомобілів не було б мотелів, автомобільних ресторанів і кінотеатрів. Більш того, як би ви добиралися на роботу чи до школи без автобусів, таксі, машин і ваговозів? Як фермери та промисловці доставляли б свої товари на ринок?
«Кожне шосте підприємство США залежить від виробництва, розповсюдження, обслуговування чи використання автотранспорту,— зазначається у «Новій британській енциклопедії» (англ.) і додається:— Продаж і купівля, здійснювані транспортними компаніями, становлять більше однієї п’ятої всієї гуртової комерційної діяльності країни й більше однієї четвертої роздрібної торгівлі. В інших країнах ця пропорція дещо менша, але Японія й країни Західної Європи швидко наздоганяють США».
А втім, дехто каже, що світ без автотранспорту був би ліпшим. А кажуть вони це з огляду на дві причини.
Всесвітній затор
Якщо ви колись безконечно кружляли автомобілем, шукаючи місце для стоянки, то вас не потрібно переконувати, що навіть коли машина — річ добра, то про завелику їх кількість на запруджених вулицях цього не скажеш. І якщо ви колись потрапляли в полон страшенної пробки, то знаєте, як розстроює непорушне чекання у транспорті, що має вас везти.
У 1950 році лише у Сполучених Штатах Америки на кожних 4 чоловіки припадала 1 машина. До 1974 року цього рівня досягнули Бельгія, Великобританія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Франція й Швеція. Але на той час у США ця цифра підскочила: 1 машина вже припадала майже на кожних 2 чоловіки. Нині Німеччина й Люксембург мають один автомобіль на кожних 2 своїх мешканців. А Бельгії, Великобританії, Італії, Нідерландам і Франції вже не далеко до цієї цифри.
Більшість великих міст світу перетворюються у велетенські стоянки. Приміром, у столиці Індії — Новому Делі на час здобуття незалежності 1947 року налічувалося 11 000 машин та ваговозів. У 1993 році ця цифра перейшла за 2 200 000! Астрономічний зріст, але «до кінця цього сторіччя ця цифра має подвоїтися», твердить журнал «Тайм».
Тим часом у Східній Європі, де на душу населення припадає в чотири рази менше автомобілів, порівняно із Західною Європою, проживає близько 400 мільйонів потенційних покупців. За декілька років ситуація у Китаї, що славиться 400 мільйонами велосипедів, зміниться. За повідомленнями 1994 року, до кінця сторіччя «уряд планує швидко збільшити випуск автомобілів» від 1,3 мільйона автомобілів за рік до 3 мільйонів.
Загроза забруднення
«У Великобританії не стає чистого повітря»,— писала газета «Дейлі телеграф» за 28 жовтня 1994 року. Це, звичайно, трохи перебільшено, однак достатньо правдиво, аби викликати у людей тривогу. Професор Стюард Пенкетт зі Східно-Англійського університету застерігає: «Автомобілі змінюють хімічний склад цілої атмосфери».
Велике забруднення чадним газом, пишеться у книжці «5000 днів на збереження планети» (англ.), «позбавляє організм кисню, притуплює відчуття й мислення, сповільнює рефлекси й викликає млявість». А Всесвітня організація охорони здоров’я твердить, що «майже половина усіх мешканців міст Європи та Північної Америки піддається дії окису вуглецю недопустимо високого рівня».
Підраховано, що у декотрих місцях автомобільні вихлопи стають причиною смерті багатьох людей, не кажучи вже про шкоду довкіллю на мільярди доларів. У липні 1995 року в останніх новинах однієї телепрограми повідомлялося, що від забруднення повітря автомобілями щороку помирають 11 000 британців.
У 1995 році в Берліні було проведено Конференцію Організації Об’єднаних націй з питань клімату. Представники 116 країн погодились, що людям слід вдатися до якихось заходів. Але на розчарування багатьох, свій намір окреслити певну мету, встановити чіткі правила й накреслити конкретні програми вони відклали на майбутнє.
У світлі того, що писала книжка «5000 днів на збереження планети» ще в 1990 році, такої відсутності поступів і слід було сподіватися. «Природа політичної та економічної сили в сучасному промисловому суспільстві,— говориться у ній,— диктує, що заходи, направлені на припинення руйнації довкілля, прийнятні лише тоді, коли вони не перешкоджають економіці».
Отже, газета «Тайм» недавно застерігала про «ймовірність того, що накопичення в атмосфері вуглекислоти та інших газів спричиниться до поступового нагрівання земної кулі. Внаслідок цього, на думку багатьох учених, виникатимуть посухи, льодовикові щити топитимуться, підвищуючи рівень морів, затоплюватимуться узбережні зони, сила штормів зростатиме та з’являтимуться інші кліматичні катаклізми».
Серйозність проблеми забруднення довкілля вимагає дій. Але яких?