Пошуки прийнятного вирішення проблеми

АВТОТРАНСПОРТ не єдиний чинник забруднення довкілля. Приватні будинки, промислові підприємства й електростанції теж несуть за це відповідальність. І все ж таки автотранспорт відіграє вагому роль у забрудненні землі.

По суті книжка «5000 днів на збереження планети» (англ.) насмілюється сказати: «Якби людина врахувала все це, особливо те, як впливає на зміну нашого клімату вуглекислий газ, то, мабуть, ніколи б не створила автомобіля». Та зрештою вона погоджується: «Але таку альтернативу не підготовлені розглядати ні виробники автомобілів, ні дорожньо-будівна промисловість, ні урядові агенції, ні навіть широкий загал, чиє життя дедалі більше залежить від приватного транспорту».

Невже технологія, завдяки якій людина ступила на Місяць, не в стані допомогти створити екологічно чисту машину? Але творити не так вже й легко, як казати, отже до моменту винайдення екологічно чистої машини людина дошукується інших прийнятних вирішень проблеми.

Зменшення вмісту забруднювачів

У 1960-х Сполучені Штати Америки ввели закон про обов’язкову установку на автомобілі очищувальних пристроїв, що обмежують вихлопи забруднювачів. З того часу подібні заходи були вжиті в інших країнах.

Нині для відфільтровування шкідливих забруднювачів широко застосовуються каталітичні конвертери, що вимагають використовування очищеного від свинцю бензину. У період від 1976 до 1980 року, після того як велика кількість автомобілістів перейшла на очищений від свинцю бензин, рівень свинцю в крові американців зменшився на одну третю. І це добре, бо надмір свинцю негативно впливає на нервову систему й гальмує розумовий розвиток. На жаль, рівень свинцю в крові зменшився у людей розвинених країн, але не тих, що розвиваються.

Застосовування каталітичних конвертерів дає позитивні результати, але щодо їхнього використовування все ще точаться дебати. Зниження ефективності палива, зумовлене втратою свинцю, вчені надолужили завдяки зміні хімічних сполук вуглеводнів у бензині. А це призвело до зросту рівня інших канцероґенних речовин у вихлопах, скажімо бензолу й толуолу, рівень яких каталітичні конвертери не знижують.

Опріч того, каталітичні конвертери вимагають застосовування платини. За словами професора Ієна Торнтона з Імперського коледжу (Великобританія), одним з побічних наслідків їхньої дії є зріст вмісту платини у придорожній пилюці. Він застерігає про можливість «потраплення платинових сполук до ланцюга живлення».

Попри всякі поступи, досягнуті завдяки «каталітичним конвертерам у Північній Америці, Японії, Південній Кореї та в низці європейських країн», у книжці «5000 днів на збереження планети» реалістично визнається, що «масовий зріст кількості машин по цілому світі повністю звів нанівець користь від каталітичних конвертерів».

Обмеження швидкості

Ще один спосіб зменшити кількість вихлопів автомобіля — повільніше їхати. Але у Сполучених Штатах Америки у деяких штатах недавно було дозволено вищий ліміт швидкостей. У Німеччині ставити обмеження не популярно. Автомобільна індустрія, котра спеціалізується на випуску потужних двигунів, що з легкістю уможливлюють їзду зі швидкістю понад 150 кілометрів за годину, звичайно ж проти якихось обмежень, та й проти цього велика кількість водіїв. А втім, здається, тепер дедалі більше німців погоджуються на обмеження швидкості не просто з огляду на довкілля, а заради безпеки.

У деяких країнах від водіїв вимагається зменшити швидкість, коли забруднення переходить допустимий рівень, або ж навіть припинити їзду. Опит 1995 року виявив, що 80 відсотків німців погоджуються на введення обмеження швидкості, якщо рівень озону стає небезпечно високим. У багатьох містах цілого світу, в тому числі Афінах та Римі, люди вже вдаються до обмеження швидкості водіння за певних обставин. В інших містах влади намагаються іти цим шляхом.

Велосипеди

Аби зменшити вуличний рух, у декотрих містах впроваджено спеціальні занижені ціни на проїзд в автобусах. В інших до послуг водіїв, що заплатили номінальну вартість за стоянку автомобіля, є безкоштовні маршрутні автобуси. У ще інших містах є спеціальні смуги лише для автобусів і таксі, щоб пришвидшити рух цього виду транспорту.

Недавно у газеті «Юропієн» згадувалось про новий спосіб боротьби з цією проблемою: «Натхнені кампанією в Нідерландах у кінці 1960-х років, винахідливі датчани розробили план зниження забруднення повітря та зменшення вуличного руху — вони заохочують людей користуватися двома колесами замість чотирьох». У різних місцях на вулицях Копенгагена розставлено велосипеди. Можна отримати велосипед, коли у пристрій покласти монету. Потім її можна забрати, повернувши велосипед у підхоже місце для його стоянки. Буде видно, чи цей проект виявиться практичним і чи здобуде популярність серед населення.

Заохочуючи користуватися велосипедами натомість машин, влади у декотрих німецьких містах дозволяють велосипедистам їхати проти руху! Бо близько третини усіх доріг у містах і більше третини — у сільських місцевостях коротші ніж три кілометри і більшість мешканців можуть без труднощів долати їх пішки або ж велосипедом. Це допоможе зменшити забруднення, а велосипедистам принесуть користь вправи.

Переобладнання

Фахівці працюють над розробкою екологічно чистих автомобілів. У продажу з’явилися електромобілі на акумуляторах, але вони мають обмежену швидкість та тривалість пересування. Подібно стоїть справа й з автомобілями на сонячних батареях.

Інша можливість, яку досліджують автомобільні компанії,— використовувати як паливо водень. Водень згорає майже без вихлопів забруднювачів, але його ціна недоступна.

Усвідомивши потребу переобладнати автомобіль, президент США Клінтон оголосив 1993 року, що уряд і автомобільна промисловість США співпрацюватимуть у створенні машини майбутнього. Він висловився: «Ми пробуємо розпочати великомасштабний технологічний переворот, якого наша держава ще не бачила». Чи реально «створити у XXI сторіччі досконало ефективну й екологічно нешкідливу машину», про котру він говорив, ми побачимо. Є плани створити її прототип протягом десятиріччя, але затрати будуть великими.

Деякі автомобільні компанії розробляють моделі, що працюють на бензині й електриці. У Німеччині за велику ціну такі електричні спортивні машини уже доступні, і вони можуть розвивати за дев’ять секунд від позиції нерухомості швидкість до 100 кілометрів за годину, а їхня найвища швидкість 180 кілометрів за годину. Однак, проїхавши 200 кілометрів, акумулятори виснажуються і машина зупиняється, аж поки не зарядити її акумулятори, що займе принаймні три години. Дослідження тривають, і фахівці сподіваються подальших успішних результатів.

Лише один бік проблеми

Проблема усунення отруйних вихлопів — не єдина проблема. Машини також спричиняють шумове забруднення, і це знає кожен, хто живе поблизу шумних доріг. Позаяк безперервний шум автомобілів негативно впливає на здоров’я, то це ще один аспект проблеми, яку слід вирішити.

Природолюби також звернуть увагу на те, що значні обсяги сільських теренів з їх природною красою пописано мережею осоружних автострад та спотворено непривабливими підприємствами і їхніми рекламами. Але з ростом автомобілів росте потреба у розлогішій мережі доріг.

Деякі автомобілі, що роками забруднювали довкілля, коли служили своїм власникам, продовжують забруднювати його навіть «по смерті». Залишені старі автомобілі настільки мозолять очі, що у декотрих місцях було впроваджено закон, аби усувати їх із поля зору. Чи буде колись створено автомобіль з матеріалу, який легко переробляти? Такий транспортний засіб — це справа майбутнього.

«Більшість німців вельми стурбовані довкіллям,— зазначається в одному недавньому випуску газети,— але мало хто діє належно». У ній цитується одного державного діяча: «Ніхто не думає про себе як про винуватця, та й ніхто не бажає бути притягненим до відповідальності». Авжеж, проблеми важко вирішуються у світі, де люди є «самолюбні» й «запеклі» (2 Тимофія 3:1—3).

І все-таки пошуки прийнятного вирішення проблеми тривають. Чи колись буде знайдене ідеальне вирішення проблеми забруднення довкілля автомобілем?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи забруднення можна зменшити, якщо ми користуватимемось публічним транспортом чи велосипедом?