Світ став великим селом, але лишається роз’єднаним
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В НІГЕРІЇ
ЧИ ВИ колись чули байки про плем’я, люди якого не мають ротів і тому вони не можуть ні їсти, ні пити? Вони живуть тим, що нюхають, здебільшого яблука. Поганий запах може вбити їх.
Також існували казки про західноафриканський народ, який мав золото на продаж. На початку XVI сторіччя капітан португальського корабля повідомляв: «За двісті ліг від царства [Малі] можна знайти країну, мешканці якої мають собачі зуби й голови, а також хвости, як у собак. Це Чорні, котрі відмовляються розмовляти, бо не хочуть бачити інших людей». Такими були деякі дивні уявлення багато років тому, перед добою мандрівок і відкриттів.
Народи сходяться разом
Такі історії сприймалися серйозно протягом сторіч. Однак дослідники, обшукавши планету, не знайшли ні безротих людей, які нюхають яблука, ні людей із собачими головами. Нині майже немає таємниць про людей, котрі живуть по той бік кордонів. Світ став великим селом. Завдяки телебаченню можна у власній кімнаті побачити іноземні країни та іноземців. Подорожі повітрям дають можливість потрапити в такі країни за лічені години, і мільйони людей роблять це щороку. Інші переїжджають через економічні або політичні причини. У повідомленні Фонду Організації Об’єднаних Націй для діяльності в галузі народонаселення говорилося: «У небаченій за всю історію кількості, що, безумовно, зростатиме, люди по цілому світі зриваються із своїх місць і мігрують у пошуках кращого життя». Близько 100 мільйонів людей живуть за межами країни, де народилися.
Дедалі посилюється економічна залежність серед держав. Світова мережа засобів сполучення, ніби гігантська центральна нервова система, з’єднує усі народи Землі. З обміном думок, інформації та технології культури зливаються та припасовуються одна до одної. По цілому світі люди одягаються більш однаково, ніж будь-коли. Міста світу вельми подібні — поліція, розкішні готелі, автомобільний рух, магазини, банки, забруднення. Таким чином, коли народи світу сходяться разом, ми бачимо те, що дехто називає світовою культурою, яка народжується.
Чому люди далі роз’єднані
Тимчасом як народи й культури зливаються, то явно не всі вважають інших своїми братами. «Кожен готовий звинуватити чужинця»,— написав грецький драматург понад 2000 років тому. На жаль, це залишається справедливим і сьогодні. За доказами не потрібно ходити далеко, вони у газетних повідомленнях про нетерпимість, ненависть до іноземців, «етнічну чистку», расистські сутички, релігійні заколоти, масове вбивство цивільних людей, табори зґвалтування, катування та геноцид.
Звичайно, більшість з нас майже ніяк не може вплинути на перебіг етнічних конфліктів. Можливо, вони не торкаються нас безпосередньо. Однак у багатьох з нас виникають труднощі через брак спілкування з іноземцями, з якими зустрічаємося: сусідами, колегами або однокласниками.
Чи ж не видається дивним, що людям різних етнічних груп часто важко довіряти одне одному та цінувати одне одного? Зрештою, наша планета є планетою надзвичайної несхожості, нескінченного розмаїття. Більшості з нас подобається широке різноманіття в їжі, музиці, кольорах, а також велике розмаїття видів рослин, птахів та тварин. Однак наша любов до різноманітності якось не завжди включає людей, котрі думають і діють не так, як ми.
Замість того щоб бачити позитивні риси несхожості людей, багато хто зосереджується на відмінностях і робить їх основою незгод. Чому це так? Для чого намагатися порозумітися з людьми, культура яких відрізняється від нашої? Як ми можемо зруйнувати бар’єри спілкування й замінити їх містками? Наступні статті намагатимуться дати відповідь на ці запитання.