Бар’єри, що перешкоджають спілкуванню

РОБЕРТ є місіонером Товариства Вартової башти й мешкає в Сьєрра-Леоне (Західна Африка). Одного разу невдовзі після прибуття в цю країну, ідучи дорогою, він почув, як місцеві діти протяжно вигукували: «Біла людина! Біла людина!» Роберт, котрий є чорним американцем, озирнувся, сподіваючись побачити білу людину, однак поблизу нікого не було. Тоді він зрозумів, що діти кричали про нього!

У цих вигуках не було злості. Діти лише вголос висловлювали те, що Роберт походив з інакшої культури. Назвати Роберта білою людиною — це найкраще, що вони могли придумати, аби висловити цю відмінність.

Як культура впливає на те, ким ми є

Широке визначення слова «культура» є наступним: «Сукупність спільних ідей... звичаїв, вірувань, та знань, що характеризують спосіб життя». Ми дізнаємося про культурні цінності безпосередньо через навчання, а також багато що вбираємо навіть несвідомо. Один дослідник сказав: «Від миті народження [дитини] звичаї її батьків формують її досвід і поведінку. Коли дитина починає розмовляти, вона вже є маленьким продуктом своєї культури, а коли виросте й зможе брати участь у діяльностях своєї культури, то звичаї, вірування та заборони в культурі стануть звичаями віруваннями та заборонами дитини».

Багато в чому культура полегшує нам життя. Дітьми ми швидко вчимося, як задовольнити своїх батьків. Знаття, що є прийнятним у нашому суспільстві, а що ні, допомагає нам робити рішення стосовно того, як поводитися, як одягатися і як підтримувати стосунки з іншими.

Авжеж, наша особистість не залежить лише від нашого культурного походження. У кожній культурі існують різні люди. Нашу особистість також визначають наші гени, досвід життя та сила-силенна інших факторів. А втім, культура є окулярами, через які ми бачимо світ.

Приміром, наша культура визначає не лише якою мовою ми розмовляємо, але й те, як ми розмовляємо нею. У деяких частинах Близького Сходу людей цінують за вміння витіювато висловлюватися, вживаючи багато слів, повторень та порівнянь. Натомість люди з країн Далекого Сходу обмежують словесне спілкування до мінімуму. Японська приказка відображає такий погляд: «Через свої уста ти помреш».

Наша культура визначає, як ми дивимося на час. У Швейцарії ви мусите вибачитися, якщо спізнилися на десять хвилин на домовлену зустріч. В інших країнах ніхто не сподіватиметься вибачень, якщо ви спізнилися на годину-дві.

Наша культура також формує наш погляд на цінності. Подумайте, що б ви відчували, якби хтось сказав вам: «Ви так поправилися. Ви стали справді товстою!» Якщо ви виросли в африканській культурі, де цінується повнота, то, мабуть, будете тішитися таким зауваженням. Але коли ви виросли в культурі Заходу, де вельми цінується худорлявість, то такий відвертий коментар вірогідно засмутить вас.

«Найкраще так, як робимо ми!»

Часто спілкуванню між людьми різних культур заважає те, що люди завжди схильні вважати свою культуру кращою. Більшість з нас думає, що наші вірування, цінності, традиції, стиль одягу, поняття про красу є правильними, доречними й ліпшими за будь-яку альтернативу. Ми теж схильні судити інші культури згідно з цінностями своєї верстви. Таке мислення називається етноцентризмом. У «Новій британській енциклопедії» (англ.) зауважується: «Етноцентризм... можна сказати, є всесвітнім. Члени майже усіх світових культур вважають свій спосіб життя вищим, ніж навіть у близькоспоріднених сусідів».

Двісті років тому англійський сквайр прямо сказав: «[З того, що] я бачу, іноземці є дурнями». Редактор книги цитат, де були вміщені ці слова, написав: «[Це] відображає ставлення, властиве всьому світові».

Прикладів нетерпимості до людей з інших культур дуже багато. Хоча наступні слова написав німецький романіст 1930-х років, їх часто приписують нацистському керівникові Герману Ґерінґу: «Коли я чую слово «культура», то хапаюсь за свій револьвер».

Сильні етноцентричні погляди можуть довести до дискримінації, яка у свою чергу призводить до ворожнечі та конфліктів. Річард Ґолдстоун є обвинувачем з Міжнародного кримінального трибуналу, що займається розслідуванням воєнних злочинів у Руанді та колишній Югославії. Він сказав про варварські вчинки в обох конфліктах: «Це щось на зразок того, що може відбуватися будь-де. Є дві окремі країни з різними культурами та історією, однак з подібними звірствами, які сусід чинить сусідові. Така етнічна і релігійна боротьба є просто дискримінацією, яка досягла насильницької фази. Нападників переконують, що жертви є нелюдами або керовані демонами. Коли цього досягнено, звичайні люди звільняються від моральних обмежень, які звичайно втримали б їх від таких страхітливих вчинків».

Розширення світогляду

Зазвичай люди, яких ми вибираємо собі за друзів, досить подібні до нас, а також поділяють наші погляди та мають подібні цінності. Ми довіряємо їм та розуміємо їх. Ми почуваємо себе невимушено у їхньому товаристві. Якщо ми вважаємо поведінку іншої людини чудернацькою й ненормальною, то наші друзі, мабуть, погодяться з нами, оскільки поділяють і наші упередження.

Для чого тоді спілкуватися з людьми, котрі відрізняються од нас своїм культурним походженням? По-перше, ефективне спілкування допоможе нам зрозуміти, чому інші думають і діють по-своєму. Кунле, жінка із Західної Африки, каже: «Багатьом африканським дітям суворо забороняється розмовляти під час їди. Однак у деяких європейських країнах прийнято розмовляти під час приймання їжі. Що стається, коли європеєць їсть з африканцем? Європеєць дивується, чому це африканець мовчки схилився над своєю тарілкою. Тимчасом африканця дивує, чому європеєць цокотить, як сорока!» У таких ситуаціях обопільне розуміння культурного походження іншої людини вочевидь може допомогти усунути соціальне упередження.

Знайомлячись з людьми інших культур, ми не лише покращимо своє розуміння інших людей, а й зрозуміємо краще себе. Один антрополог написав: «Створіння, яке живе в глибині моря, ніколи не помітить води навколо себе. Воно усвідомить існування води тільки тоді, коли випадок витягне його на поверхю й воно відчує повітря... Здатність побачити культуру власного суспільства в цілому... вимагає певного ступеня об’єктивності, якого досягти вдається рідко, майже ніколи». Все ж, знайомлячись з іншими культурами, ми, ніби морське створіння, котре відчуло повітря, усвідомлюємо культурні «води», в яких живемо. Письменник Томас Еберкромбі вдало висловився про це: «Той, кого ніколи не приваблювала іноземна культура, ніколи не усвідомить кайданів власної».

Коротко кажучи, визнання інших культур може збагатити наше життя, розширивши наш світогляд так, що ми краще розумітимемо як себе, так і інших. Хоча культурні традиції та етноцентричне мислення можуть стати бар’єрами у спілкуванні, так не мусить бути. Ці бар’єри можна зламати.

[Вставка на сторінці 6]

«Члени майже усіх світових культур вважають свій спосіб життя вищим, ніж навіть у близькоспоріднених сусідів» («Нова британська енциклопедія»).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ми можемо навчитися любити те добре, що є в інших культурах.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 6]

Globe: Mountain High Maps® Copyright © 1995 Digital Wisdom, Inc.