Спостерігаємо світ

«Втрачені» жінки

«У суспільствах, де про здоров’я жінки дбають належним чином, на кожних 100 чоловіків припадає 106 жінок. Це біологічний факт»,— говориться у журналі «Кур’єр» (англ.), виданні Європейського Союзу. Але дослідження ООН виявили ще один факт: у таких азіатських країнах, як Індія, Китай, Республіка Корея та Пакистан, на кожних 100 чоловіків припадає в середньому 94 жінки. Чому? «Завдяки науковим досягненням стало можливим визначати стать дитини на ранніх етапах вагітності», і тому збільшилося «відхилення у співвідношенні народжених хлопчиків і дівчаток»,— пояснює «Кур’єр». Наприклад, 1982 року в Республіці Корея народилося 94 дівчинки на кожних 100 хлопчиків, але у 1989 році це співвідношення становило 88 на 100. Видання ООН «Наша планета» (англ.) додає: «Статистика приголомшує — через аборти та вбивство немовлят жіночої статі «втрачено» 100 мільйонів азіатських жінок».

Зброя чи розвиток?

За сто доларів США можна купити або одну гвинтівку АК-47, або достатню кількість капсул з вітаміном А, щоб запобігти сліпоті в 3000 однорічних малюків. За сотню мільйонів доларів можна купити або десять мільйонів протипіхотних мін, або достатньо вакцини, щоб захистити 7,7 мільйона дітей від шести смертельних дитячих хвороб. За вісімсот мільйонів доларів можна купити або 23 винищувачі Ф-16, або так багато йодованої солі, що її може вистачити на 10 років, аби захистити 1,6 мільярда чоловік від спричинених дефіцитом йоду розладів, таких, як розумова відсталість. За приблизно 2,4 мільярда доларів можна купити або один атомний підводний човен, або води та санітарного обладнання для 48 мільйонів людей. Чому ж світ надає перевагу? Згідно з повідомленням «Становище дітей у світі за 1996 рік» (англ.), країни, що розвиваються, тільки в 1994 році закупили зброї в цілому на 25,4 мільярда доларів США, хоч ці гроші можна було б натомість використати для потреб розвитку.

Американські лосі та дорожньо-транспортні пригоди

Навіщо американському лосю переходити дорогу? Це зовсім не жартівливе питання для ньюфаундлендських біологів, які вивчають живу природу, а також для місцевих водіїв і тисяч туристів, що користуються провінційними автострадами. «На автострадах Ньюфаундленду через американських лосів щорічно стається приблизно 300 дорожньо-транспортних пригод, деякі з них закінчуються смертю водіїв,— говорить газета «Ґлоб енд мейл.— Американський лось вагою до 450 кілограмів може, як валун, проламати дах автомашини, вбиваючи та спричиняючи каліцтва». Шейн Маоні з Відділу природних багатств вважає, що просто скоротити 150 000 популяцію лосів на острові нічого не змінить, бо існують деякі території, де лосів мало, а дорожньо-транспортних пригод багато. Науковці сподіваються вивчити пересування лосиних черід і дізнатися, чому лосі, які звичайно бояться дорожнього руху, вирішують перейти дорогу.

Жалюгідне становище Науру

Республіка Науру розташована на найменшому та найбільш ізольованому острові у світі, що колись був відомий за свою тропічну красу. Європейські мореплавці, які у XVIII сторіччі вперше побачили цей острів площею 20 квадратних кілометрів, назвали його Приємним островом. Проте тепер там можна жити лише на вузькій стрічці узбережжя, і, за словами «Нью-Йорк таймс», Науру став «найбільш спустошеним місцем на землі». Чому? Через відкриту розробку копалин. Вже 90 років на острові відкритим методом добувають фосфати, які протягом тисячоліть утворювались з пташиного посліду та морських мікроорганізмів. Після розробок «лишається перекопаний примарний місячний ландшафт, утворений сірими вапняними башточками, які подекуди сягають 22 метрів у висоту». Вже розроблено чотири п’ятих загальної площі острова, а через те що над розробками піднімається гаряче повітря, змінилась навіть погода. Це повітря відігнало дощові хмари, й земля страждає від посухи. Очікують, що протягом п’яти років будуть вибрані останні відкладення фосфатів. Багато наурійців гадають, що єдиним виходом є кинути Науру і на зібрані заощадження купити новий острів, де можна жити.

Дракункульоз зникає

«Здається, що після віспи дракункульоз стане наступною хворобою, яку вдасться повністю знищити,— говориться в журналі «Економіст» (англ.).— Кількість повідомлених випадків, яка в 1989 році становила близько 900 000, у минулому році зменшилась до 163 000, а в більшості країн щорічно зменшується наполовину». Винятком є Судан, «котрий доводить, що війна та хвороби йдуть рука в руку». Ришта, паразит, який зароджується у воді й починає розвиток з маленької личинки, вже знищений у Центральній Азії, Пакистані та в деяких країнах Африки. Організаціям по охороні здоров’я вдалося впоратися з ним за допомогою хімічних засобів очищення води, крім того, людей навчили фільтрувати воду для пиття через тканину та стали запобігати тому, щоб хворі купалися або переходили вбрід джерела питної води. Якщо проковтнути паразита, то самці помирають після того, як відбувається парування, а самки ще довго ростуть, досягають довжини до одного метра і тоді повільно, протягом тижнів, виходять через болючі язви на ногах жертви, деколи спотворюючи та пошкоджуючи м’язи.

Зміни на «годиннику судного дня»

Нещодавно хвилинна стрілка славнозвісного «годинника судного дня» на титульній сторінці «Бюлетеня вчених-атомників» (англ.) просунулася на три хвилини ближче до півночі, тобто до кінця світу. Годинник символічно показує те, скільки часу лишилося до початку атомної війни. Відтоді, як цей годинник ввели у 1947 році, його переводили 16 разів, згідно зі змінами на світовій арені. Найближче до атомної півночі, за дві хвилини, стрілка підійшла в 1953 році, після того як Сполучені Штати Америки здійснили вибух першої водневої бомби. Остання зміна відбулася у 1991 році, коли через оптимізм, викликаний закінченням холодної війни, стрілку перевели назад і годинник показував 17 хвилин до півночі. Те, що зараз вона просунулася на три хвилини вперед, відображає ріст побоювань щодо політичного напруження у світі, ненадійності сховищ атомної зброї та загрози атомного тероризму. «Світ все ще є дуже небезпечним місцем»,— сказав Леонард Різер, голова періодичного видання «Бюлетень вчених-атомників».

Покинуті немовлята

В Італії мати може за законом відмовитися від свого новонародженого, залишивши за органами влади, які піклуються про неповнолітніх, відповідальність підшукати для немовляти названих батьків. Проте в 1995 році аж 600 дітей були покинуті відразу після народження, «деякі в контейнерах для сміття, інші недалеко від церков або лікувальних центрів»,— говорить італійська газета «Репуббліка». Це явище трапляється як у найбільш індустріалізованих та заможних регіонах країни, так і в найбідніших та найменш розвинутих. За словами Вєри Слєпої, президента Італійського товариства психології, це є «попереджувальний сигнал відчуття смерті», яке охоплює суспільство.

Спраги недостатньо

«Якщо людина покладається лише на відчуття спраги, вона не буде пити достатньо»,— говорить д-р Марк Девіс, професор фізіології тренувань. Багато людей перебувають у стані легкої обезводненості, бо відчуття спраги з’являється тільки тоді, коли кількість рідини в організмі є вже недостатньою. А з віком механізм спраги в людини ще більш притуплюється. Як повідомляється в «Нью-Йорк таймс», нам потрібно більше води, коли погода спекотна або ж холодна й суха, коли ми робимо вправи або сидимо на дієті та тоді, коли ми хворіємо на якусь хворобу, що супроводжується діареєю, температурою та блюванням, котрі викликають втрату рідини. При дієті, багатій на рослинні волокна, також потрібно багато пити, щоб їжа добре просувалась по кишечнику. Хоч овочі й фрукти містять багато води, ми переважно задовольняємо наші потреби через пиття. Найкраще пити воду, бо вона швидко засвоюється організмом. Чим солодший напій, тим повільніше він засвоюється. Солодкі напої можуть насправді збільшити вашу спрагу, бо, щоб перетравити цукор, необхідна рідина. Кофеїн і алкоголь є сечогінними, тому не розраховуйте на напої, які містять ці речовини, вони можуть призвести до втрати води. «Дорослим треба щодня випивати принаймні вісім склянок води»,— говорить «Таймс».

Відкрито знамениту єгипетську гробницю

Нещодавно відкрили для публіки гробницю Нефертіті в Луксорській долині королев, яка до цього часу довго була зачиненою. «Ця гробниця є найбільш захопливою на західному березі Луксору, а, може, навіть і в усьому Єгипті,— сказав Мухаммед ель-Соґіер, голова луксорського філіалу Верховної ради старожитностей.— Очевидно, що її створили найталановитіші майстри часів фараона Рамсеса II, який наказав збудувати цей монумент у знак своєї любові до Нефертіті. Він хотів, аби вона мала найкращу гробницю, яку тільки можливо збудувати». Проте 430 квадратних метрів цінних витончених розписів були майже знищені повенями, тванню та кристалами солі, які проникли вглиб. У 1986 році, після років нарад, інтернаціональна група фахівців почала ретельну роботу по складанню докупи фрагментів фресок, використовуючи знімки, зроблені італійським єгиптологом Ернесто Чіапареллі, який знайшов цю гробницю. Проте кількість відвідувачів зараз обмежена з огляду на необхідність пітримувати потрібну вологість повітря. Рамсес II також виявив Нефертіті шану, присвятивши їй один з храмів у Абу-Сімбелі.