Віконце в утробу

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

ПРОГРЕСИВНІ передродові тести нині дали лікарям змогу з чимраз вищою точністю діагностувати багато фізичних та розумових відхилень, які може мати ненароджена дитина. Найширше вдаються до ультразвукового методу діагностики та амніоцентезу.

Ультразвукове дослідження — це нешкідлива процедура, при якій за допомогою нечутних високочастотних звукових хвиль створюється комп’ютеризоване зображення дитини в утробі. Амніоцентез полягає у тому, що за допомогою шприца береться проба навколоплідних вод, а відтак проводиться тест, щоб виявити вроджену патологію плода, як, наприклад, хворобу Дауна.

Навподіб валуна, з силою кинутого у ставок, ця нова медична технологія у супроводі вибіркових абортів своєю раптовою появою в суспільстві викликала чималий сплеск у водах медичної етикиa. На жаль, система цінностей у цьому світі не є стійкою платформою, на котрій можна було б вирішувати моральні та етичні питання, вона скидається швидше на пліт, який не має заданого напрямку і яким кидають грізні буруни.

В окремих країнах вибіркові аборти, до яких підохочує сучасна технологія, випереджають законодавчі реформи. Дані 13 досліджень, проведених у Сполучених Штатах за останніх 15 років, показали, що незмінно від 75 до 78 відсотків опитаних уважають, ніби вагітна жінка повинна мати законне право позбутися дитини шляхом аборту, якщо та виказує явні ознаки серйозної патології. У деяких країнах вже самі «припущення про відхилення від норми» розглядаються як достатня підстава для аборту.

Нещодавно в Австралії одна мати виграла справу, подавши позов на свого лікаря про відшкодування збитків через те, що на ранній стадії її вагітності він не зумів поставити діагноз краснухи (німецького кору). Якщо жінка хворіє цією недугою в ранні строки вагітності, плід може бути серйозно ушкоджений. Ця мати заявила, що помилка лікаря позбавила її можливості зробити аборт.

Коментуючи юридичні та етичні наслідки цієї справи, Дженіфер Фіцджеральд, фахівець з юридичних питань, у статті «Часопису Квінслендського юридичного товариства» (англ.) за квітень 1995 року написала: «Їй [вагітній жінці] потрібно вирішити не тільки: «Чи хочу я мати дитину?», але ще й: «Якої дитини я хочу?». Та які вади, запитує Фіцджеральд, дають вагому підставу для медичного аборту? «Заяча губа, розколина піднебіння, косоокість, хвороба Дауна, розщеплений хребет?» А в деяких частинах світу це може бути і стать дитини, особливо жіноча!

«Недоторкані» в утробі?

Як буде вестися ненародженим у зв’язку з тим, що вчені підняли завісу над людським ґеномом, а віконце в утробу набуває рис мікроскопа? Чи будуть усуватися і ті, у кого є менш значні дефекти? В останні роки означилася тенденція до збільшення числа абортів, а не до їх зменшення. Опинившись віч-на-віч перед цим височенним валом, услід за яким «піняться» позови на зразок згаданого вище, лікарі занепокоїлись. Зрозуміло, що це може спонукати їх зайняти навіть ще більш оборонну позицію, наприклад, вимагати певних тестів, але не в інтересах матері чи дитини, а щоб захиститися самим. І в результаті, як про це пише Фіцджеральд, «кількість пренатальних тестів зростатиме, а отже, зростатиме й кількість вибіркових абортів». А це, додає вона, впровадить «квазікастову систему, при котрій «недоторкані» стануть «непо́требами».

А що, коли мати народила неповноцінну дитину, хоча їй надавали всі можливості зробити аборт або й навіть заохочували її до цього? «Може настати час,— каже Фіцджеральд,— коли батькам скажуть, що їм нı́чого розраховувати на підтримку в задоволенні потреб своїх неповноцінних дітей лише тому, що вони самі вирішили мати таку дитину, хоча могли зробити аборт».

Неможливо полишити без уваги й те, на які роздуми такі вибіркові аборти можуть навертати інвалідів. Якщо суспільство позбувається ненароджених через якісь їхні вади, то чи не будуть інваліди почуватися ще більшим тягарем для інших? Чи ж не завдасть це удару їхньому й так, можливо, низькому почуттю власної гідності?

Той факт, що сучасне суспільство готове викидати ненароджених дітей, як робітники на конвеєрі викидають браковані деталі, узгоджується з біблійним описом людей, котрі живуть в «останні дні» цього лихого світу. Біблія передрекла, що людям значною мірою бракуватиме «природної любові» (2 Тимофія 3:1—5, Бачинський). Грецьке слово а́·стор·ґоі, що перекладається як «без природної любові», стосується родинних уз і почуттів між членами родини, скажімо, любові матері до дитини.

Люди в цьому світі, що не мають належного проводу й «що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки», є прямою протилежністю тим, хто дотримується надійного Божого Слова (Ефесян 4:14). Біблія, наче якір для душі, допомагає нам бути морально стійкими й непохитними у штормовому морі. (Порівняйте Євреїв 6:19). Отже, хоча християни й розуміють, що жінка може мимовільно мати викидень зародка чи утробного плоду з важкими виродливостями, для них абсолютно неприйнятна вже сама думка про те, щоб вдивлятися в утробу з метою визначити, чи дитина достатньо здорова, щоб її можна було народитиb. (Порівняйте Вихід 21:22, 23).

Божа обітниця про те, що настане час, коли «не скаже мешканець «Я хворий!», зміцняє рішення християн зберігати свою бездоганність в очах Творця (Ісаї 33:24; 35:5, 6). Авжеж, попри всі нинішні знегоди, що їх переживають люди з тими чи іншими фізичними вадами, і жертви з боку тих, хто опікується ними, «буде добре [тим], хто Бога боїться» (Екклезіяста 8:12).

[Примітки]