Радіо винахід, що змінив світ

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІТАЛІЇ

ПОСТРІЛ гвинтівки пронизав тишу італійської сільської місцевості. Цей сигнал підтвердив Гульєльмо Марконі, що його примітивне устаткування спрацювало. Електромагнітні хвилі від передавача були зловлені приймачем за два з половиною кілометри. Це було 1895 року. Хоч тоді нікому не вдавалося повністю збагнути значущості тієї події, однак той постріл відкрив шлях технології, що з того часу зробила революцію у світі, а саме радіозв’язку.

У той час дехто з учених починав вивчати принцип дії електромагнітних хвиль. У 1831 році англійський фізик Майкл Фарадей продемонстрував, що електричний струм може генерувати магнітне поле й індукувати струм з одного ізольованого контура в інший, що були розташовані близько одне від одного. У 1864 році шотландський фізик Джеймс Максвелл теоретизував, що енергія такого поля може випромінюватися у вигляді хвиль, подібно до тих, що на поверхні ставка, але зі швидкістю світла. Згодом німецький фізик Генріх Герц підтвердив Максвеллову теорію тим, що генерував електромагнітні хвилі та вловлював їх на близькій відстані, подібні досліди робив і Ернест Резерфорд (згодом лорд Резерфорд) з Нової Зеландії. Марконі пристосував і вдосконалив своє устаткування, додавши до нього грубо зроблену антену, і таким чином зумів передати телеграфний сигнал на досить-таки велику відстань. Відтак почався розвиток бездротової телеграфії!

У 1896 році 21-річний Марконі перебрався з Італії до Англії, де його представили Вільяму Прісу, головному інженерові Головної пошти. Пріс зацікавився застосуванням системи Марконі для налагодження зв’язку між морськими пунктами, де не можна було прокласти кабель. Він запропонував Марконі технічну допомогу й лабораторії для експериментів. Через кілька місяців той успішно збільшив потужність передавачів і передавав сигнал уже на відстань до десяти кілометрів. У 1897 році Марконі заснував Компанію бездротового телеграфу й сигналів (з обмеженою відповідальністю), аби перетворити бездротовий телеграф у комерційну систему.

У 1900 році між Корнуелл й островом Уайт на півдні Англії було створено радіотелеграфний зв’язок на відстані 300 кілометрів, уможливлюючи те, що колись уважалося неможливим,— подолати земний вигин за допомогою радіохвиль. У той час уважалося, що вловити сигнали від передавача за обрієм неможливо, бо електромагнітні хвилі поширюються по прямійa. Відтак почали надходити перші важливі замовлення на радіо. Британське Адміралтейство дало доручення установити радіоапаратуру на 26 кораблях, а також спорудити й утримувати шість наземних станцій. Наступного року Марконі успішно вловив слабкий сигнал трьох крапок літери S за азбукою Морзе з Атлантики. Цей винахід мав велике майбутнє.

Технічний розвиток

Попервах бездротовий телеграф не передавав слів чи музики, лише азбуку Морзе. А втім, 1904 року відбувся великий поступ у зв’язку з винайденням діода, спершу він був вакуумною лампою-вентилем, яка уможливила передавання й приймання голосу. Це перетворило бездротовий телеграф у відоме для нас сьогодні радіо.

У 1906 році у Сполучених Штатах Америки Ріджиналд Фессенден передав музику, яку слухали на кораблях за 80 кілометрів від місця передавання. У 1910 році Лі де Форест транслював прямо зі сцени концерт відомого італійського тенора Енріко Карузо для радіоаматорів Нью-Йорка. За рік перед цим з Ейфелевої вежі в Парижі (Франція) вперше почали передавати сигнали точного часу. Того ж 1909 року вперше за допомогою радіо було надано допомогу людям на кораблях «Флорида» і «Репаблік», що зіткнулися в Атлантичному океані. Через три роки завдяки радіосигналам SOS було врятовано понад 700 чоловік з корабля «Титаник».

Вже 1916 року інженери думали про можливість того, щоб радіо було у кожному домі. За допомогою діодів можна було випускати ефективні й дешеві приймачі, що започаткувало поширений розвиток комерційного радіо. Спочатку бум відбувся у Сполучених Штатах Америки, де на кінець 1921 року було 8 станцій, а 1 листопада 1922 року їх налічувалося вже 564! У багатьох домах, окрім засобів освітлення, радіо було першим електроприладом, якого під’єднували до електромережі.

Через два роки після налагодження регулярного комерційного радіомовлення Дослідники Біблії, як називали себе в той час Свідки Єгови, теж почали використовувати радіо, аби передавати свою звістку. У 1922 році Дж. Ф. Рутерфорд, тодішній президент Товариства Вартової башти, виголосив у Каліфорнії свою першу промову по радіо. Через два роки Товариство Вартової башти збудувало й було власником радіостанції WBBR, що транслювала передачі з острова Статен (Нью-Йорк). Зрештою Товариство організувало всесвітню мережу для передачі біблійних програм. До 1933 року звістку про Боже Царство поширювало 408 станцій (Матвія 24:14).

Однак у багатьох країнах радіо було монополією уряду. В Італії уряд Муссоліні вважав, що радіо — це знаряддя політичної пропаганди, й забороняв своїм підданим слухати чужоземні радіопередачі. У 1938 році було продемонстровано надзвичайну силу радіо. Під час передачі науково-фантастичної історії в Сполучених Штатах Америки Орсон Уеллес посіяв паніку серед простого люду, бо дехто гадав, ніби марсіани приземлилися в Нью-Джерсі й використовували зловісні «теплові промені», аби знищити всіх, хто проти них!

Сторіччя радіо

У 1954 році улюбленим заняттям італійців було слухати радіо. Незважаючи на успіх телебачення, радіо й далі залишається популярним. У більшості європейських країн 50—70 відсотків населення слухає радіо для поінформованості, а також для розваги. Підраховано, що у Сполучених Штатах Америки радіо є у 95 відсотках усіх автомобілів, 80 відсотках спалень і понад 50 відсотках кухонь.

Одна з причин популярності радіо навіть у добу телевізії — його портативність. Більш того, за даними одного опиту, радіо має «силу емоційно підносити людину й стимулювати її уяву значно ефективніше, ніж телебачення».

Святкування в Італії протягом 1995 року сотої річниці дослідів Марконі дало нагоду роздумати над розвитком радіо. Багато різних вчених внесло свою лепту в перетворення першого незграбного пристрою у нинішню прогресивну систему. Сьогодні завдяки цифровому радіомовленню, в якому звуковий сигнал перетворюється у цифровий код, уможливлюється чудова якість звуку. Але, окрім незлічених буденних сфер застосування, радіо стало підґрунтям для розробки телебачення, радара та багатьох інших технічних засобів.

Скажімо, радіоастрономія базується на отримуванню й аналізі радіохвиль, що їх випромінюють небесні тіла. Без радіо неможливим було б дослідження зовнішнього простору. Усі прилади супутників: телевізійні, телефонні, процесори даних — залежать від використання радіохвиль. Технічний розвиток транзисторів в інтегральні схеми спочатку привів до появи кишенькових калькуляторів та комп’ютерів, а відтак — міжнародної інформаційної мережі.

За допомогою мобільних телефонів цілком реально встановити зв’язок між практично будь-якими двома пунктами на поверхні Землі. Нині стоїть перспектива розробки кишенькових бездротових приймачів, що являтимуть собою комбінацію телевізора, телефону, комп’ютера й факсу. Такі приймачі зможуть настроюватися на сотні відео-, аудіо- і текстових каналів і дадуть змогу користувачам обмінюватися електронною поштою.

Ми не знаємо, що в цій галузі буде розроблено в майбутньому. Але радіотехніка й далі розвивається, отже, ми станемо свідками ще більше різних винаходів.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 21]

Незважаючи на успіх телебачення, радіо й далі залишається популярним.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 19]

Вгорі ліворуч і праворуч та внизу ліворуч: “MUSEO della RADIO e della TELEVISIONE” RAI--TORINO; внизу праворуч: NASA photo