«Промінь світла у похмурі часи»

Від нашого кореспондента у Німеччині

ТАК один історик описав історію Свідків Єгови у часи панування нацистів. Приводом для цього висловлювання послужила прем’єра документального відеофільму «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму», яка відбулася у меморіальному комплексі в Равенсбрюці (Німеччина). Цей відеофільм знайомить глядача із зворушливою розповіддю про мужність і віру, яку оповідають 24 чоловіки, що пережили нацистську добу, і 10 знавців історії та релігії.

У концентраційному таборі Равенсбрюк нацисти колись тримали сотні Свідків Єгови. На прем’єрі були присутні деякі Свідки, що були ув’язнені в таборі понад 50 років тому. Вони разом з істориками та представниками уряду пригадали похмурі дні, коли Європа потопала у жахіттях нацистського терору. Приблизно 350 присутніх слухали яскраві розповіді про християнську непорочність сотень Свідків, які мужньо йшли на смерть, щоб не зрадити своєї віри.

Увага засобів масової інформації

Шостого листопада 1996 року, у день прем’єри відеофільму, в берлінському готелі відбулася прес-конфереція. Журналісти мали змогу подивитися уривки з відеофільму і вислухати виступи вчених, котрі пояснювали значення нового документального фільму, який висвітлив маловідомий, але важливий аспект історії. Д-р Детлеф Ґарбе, директор меморіального комплексу у Ноєнґамме, пояснив: «Жоден з нас, незалежно від того, чи він є Свідком Єгови, чи ні, не має права забути історію в’язнів з фіолетовими трикутниками [розпізнавальний знак, який пришивався на одяг ув’язнених Свідків]. Це був промінь світла у похмурі часи».

На прес-конференції були присутні декілька Свідків, які знімалися у фільмі «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму», і вони особисто розповідали про пережите. Чи страждання озлобили їх? Ясні та променисті обличчя колишніх в’язнів свідчили, що це не так.

Після того як журналісти отримали відповіді на свої запитання, їх запросили на прем’єру документального фільму «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму», яка відбулася у меморіальному комплексі Равенсбрюк, приблизно за 60 кілометрів від Берліна. Майже всі прийняли запрошення.

Прем’єра

Сірий та холодний осінній день з дрібним дощиком поступився місцем святковій атмосфері, яка панувала в щойно відреставрованому залі поруч з меморіальним комплексом Равенсбрюк. Професор Юрґен Дітбернер, на той час директор Закладу меморіальних комплексів у Равенсбрюці, Заксенгаузені та Бранденбурзі, сказав: «Треба віддати шану особистій мужності, яку виявили Свідки Єгови під час панування націонал-соціалізму... Ми з великою повагою згадуємо цих людей, яким довелося страждати, а декотрим навіть і померти через те, що вони не зрадили своєї віри».

Анґеліка Петер, міністр у справах освіти, молоді та спорту землі Бранденбурґ (Німеччина), надіслала звернення, у якому говорилося: «Сьогодні важливо згадати взірцеву стійкість Свідків Єгови». Д-р Зіґрід Якобайт, директор меморіального комплексу в Равенсбрюці, сказала: «Я з нетерпінням і радістю очікую цієї прем’єри. Гадаю, що цей день є особливим для нас усіх».

Відтак погасло світло і почався відеофільм. Протягом 78 хвилин колишні в’язні концентраційних таборів з восьми країн, а разом з ними і всі присутні в залі переживали трагедію і тріумф цієї болісної сторінки німецької історії. Багато не могли стримати сліз, коли ці прості люди розповідали про надзвичайні вчинки любові та віри за найжахливіших обставин.

Коли стихли гучні оплески, історик Йоахім Ґерлітц прочитав останні слова Свідка, якого стратили в Бранденбурзі. Ґерлітц знайшов цю записку лише два тижні тому, вивчаючи матеріали Бранденбурзького меморіального комплексу та архіву, де він є директором. Його голос тремтів від хвилювання, коли він читав слова того вірного християнина, який заохочував співхристиян залишатися вірними своєму Господеві. Після цього Ґерлітц закінчив: «Пані й панове, я думаю, що фільм про Свідків Єгови стане істотним внеском у нашу освітню роботу».

Історик Вульф Бребек заявив, що «цей фільм дав нам щось дуже цінне — голоси колишніх в’язнів, яких можна почути надто рідко, та голоси тих, хто... не лишився в живих». Д-р Ґарбе додав: «Це важливі свідчення людей, чия віра в Бога та в біблійні обітниці дала їм силу вистояти у той жахливий час».

Доречним завершенням програми було звернення до слухачів декількох Свідків, що пережили ув’язнення. Всі бачили, що ці стійкі християни й сьогодні зберігають таку ж міцну віру, яка досі підтримувала їх у багатьох випробовуваннях.

У газетах по цілій Німеччині від часу прем’єри з’явилося більш, ніж 340 статей про Свідків Єгови та про відеофільм «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму». Добрі репортажі про Свідків передавалися також у декількох радіопрограмах, одна з яких була передана державною радіостанцією.

Документальний відеофільм «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму» через певний час буде наявний принаймні 24 мовами. Буде також випущено відредагований варіант для навчальних закладів. Від часу випуску відеофільму все більше педагогів починають використовувати його в рамках своєї навчальної програми, щоб допомогти молодим людям розглянути такі важливі питання, як упередження, тиск з боку ровесників та голос власного сумління.

Світ сьогодні, як ніколи, розділений ненавистю та зрадами. Як же добре, що саме у цей час люди можуть познайомитися з цією розповіддю про непорочність! Дійсно, ті вірні християни страждали не даремно (Євреїв 6:10).

[Ілюстрації на сторінці 15]

Прес-конференція у Берліні. Зліва направо: д-р Детлеф Ґарбе, вцілілі після масового винищення Сімона Лібстер і Франц Вольфарт та історик Вульф Бребек.