Зло нацизму викрито

У 1920-х роках, коли Німеччина намагалася одужати після поразки в першій світової війні, Свідки Єгови розповсюджували дуже багато біблійної літератури. Вона не лише розраджувала німців і несла їм надію, але й попереджувала їх про небезпеку мілітаризму, що здіймав свою голову у той час. У період від 1919 до 1933 року Свідки розповсюдили пересічно вісім книжок, брошурок чи журналів на кожну з приблизно 15 мільйонів родин у Німеччині.

Журнали «Золотий вік» і «Вістник потіхи» неодноразово звертали увагу на мілітаристичний розвиток в Німеччині. У 1929 році, більш ніж за три роки до Гітлерового приходу до влади, у німецькому виданні «Золотого віку» сміливо заявлялося: «Націонал-соціалізм є... рухом, що діє... безпосередньо на руку ворогу людини, Дияволу».

Напередодні приходу Гітлера до влади «Золотий вік» за 4 січня 1933 року говорив: «З’являються обриси грізної морської скелі націонал-соціалістського руху. Здавалося, що не можливо, аби така незначна при заснуванні й така єретична політична партія змогла за декілька років набути масштабів, що затьмили структуру державного уряду. Однак Адольф Гітлер із своїми націонал-соціалістами (нацистами) домігся цього виняткового успіху».

Прохання зрозуміти

Гітлер став прем’єр-міністром Німеччини 30 січня 1933 року, а через декілька місяців, 4 квітня 1933 року, Магдебурзький філіал Свідків Єгови було зачинено. А втім, 28 квітня 1933 року той наказ було анульовано і власність повернено. І що трапилось далі?

Незважаючи на явно вороже ставлення Гітлерового режиму, Свідки Єгови організували 25 червня 1933 року в Берліні (Німеччина) конгрес. На ньому було присутньо близько 7000 чоловік. Свідки публічно й недвозначно заявили про свої наміри: «Наша організація не є політичною у жодному плані. Ми лише наполягаємо на праві навчати людей Слова Бога Єгови й бажаємо робити це без перешкод».

Тож Свідки Єгови щиро доклали усіх зусиль, аби відстояти свою позицію. І з якими наслідками?

Початок нападу

Безкомпромісна нейтральність Свідків разом з їхньою вірністю й відданістю Божому Царству не підходили Гітлеровому уряду. Нацисти не мали на меті терпіти будь-чиє небажання підтримувати їхню ідеологію.

Одразу після закінчення берлінського конгресу нацисти 28 червня 1933 року знову розпустили філіал у Магдебурзі. Вони вривалися під час зібрань Свідків і накладали на них арешти. Через деякий час Свідків почали звільняти з робіт. На їхні доми влаштовувалися облави, їх били й арештовували. До 1934 року нацисти конфіскували у Свідків 65 тонн біблійної літератури й спалили її за межами Магдебурга.

Непохитність Свідків

Усупереч цим початковим нападам, Свідки Єгови залишалися непорушними й публічно засуджували цей гніт та несправедливість. У «Вартовій башті» за 1 листопада 1933 року поміщалась стаття «Не бійтеся їх». Вона була підготовлена особливо для німецьких Свідків і закликала їх бути відважними перед лицем ще більшого переслідування.

Дев’ятого лютого 1934 року Дж. Ф. Рутерфорд, президент Товариства Вартової башти, надіслав Гітлерові ультиматум: «Ви можете успішно протидіяти будь-яким людям, але ви не можете успішно протидіяти Богові Єгові... В ім’я Бога Єгови та Його помазаного Царя Ісуса Христа я вимагаю, аби ви наказали усім своїм державним керівникам та службовцям дати право свідкам Єгови в Німеччині мирно й безперешкодно поклонятися Богові».

Рутерфорд визначив крайній термін — 24 березня 1934 року. Він сказав, що в разі до цього часу переслідування Свідків у Німеччині не припиниться, то факти про це будуть публікуватися по цілій Німеччині, а також по всьому світі. Нацисти відповіли на вимогу Рутерфорда ще жорстокішим переслідуванням, ув’язнюючи багатьох Свідків Єгови в концентраційних таборах, які вони тільки-но збудували. Отже, Свідки були серед перших, хто потрапив до цих таборів.

Свідки викривають звірства нацистів

Свідки Єгови дотримали своє слово й почали викривати звірства, що робилися в Німеччині. Гітлерівський уряд неодноразово отримував протести від Свідків з усього світу.

Сьомого жовтня 1934 року усі збори Свідків Єгови в Німеччині зібралися, аби вислухати листа, надісланого представникам Гітлерівського уряду. У ньому зокрема говорилося: «Між вашим законом і Божим є пряма суперечність... Тому ми повідомляємо вам, що будь-якою ціною слухатимемось Божих наказів, збиратимемось разом для вивчення Його Слова й поклонятимемось та служитимемо Йому так, як Він наказав нам».

Того самого дня Свідки Єгови в 49 інших країнах зібралися на спеціальні конгреси й надіслали Гітлерові телеграму наступного змісту: «Ваша наруга над свідками Єгови шокує усіх добрих людей на землі й ганьбить Боже ім’я. Припиніть переслідування свідків Єгови, а то Бог знищить вас та вашу національну партію».

Нацисти відгукнулися майже одразу, посиливши переслідування. Сам Гітлер верещав: «Це кодло буде викоренене з Німеччини!» Але з посиленням опору зростала непохитність Свідків.

У 1935 році «Золотий вік» розповів про інквізиторські тортурні методи нацистського режиму та його розвідки. У ньому також було сказано, що мета організації «Гітлерова молодь» полягала в очищенні німецької молоді від віри в Бога. Наступного року в результаті кампанії, яку гестапо провело по цілій країні, було арештовано тисячі Свідків. Одразу після того, 12 грудня 1936 року, Свідки відповіли своєю кампанією, затоплюючи Німеччину десятками тисяч копій резолюції з протестом проти переслідування Свідків Єгови.

Двадцятого червня 1937 року ті Свідки, що ще були на волі, поширили іншу вістку, в котрій дуже детально описувалося переслідування нацистами. У ній згадувалися імена діячів та точні дати й місця переслідувань. Гестапо було в жаху від такого викриття й того, що Свідки зуміли отримати ці дані.

Любов до ближнього спонукувала Свідків застерігати німців не обдурюватися величними обіцянками славетного тисячолітнього правління «третього рейху». «Ми мусимо говорити правду і давати осторогу,— говорилося в брошурці «Пізнай правду», опублікованій 1938 року.— Ми признаємо, що тоталітарне правительство... є витвором Сатани яко заміна за царство Боже». Свідки Єгови були серед перших жертв нацистської наруги, але вони також гучно повідомляли про звірства проти євреїв, поляків, калік та інших.

Резолюція «Пересторога!», прийнята 1938 року на конгресі Свідків Єгови в Сіетлі (штат Вашингтон, США), звіщала: «Фашисти, нацисти й радикальні політичні організації несправедливо взяли під контроль багато країн Європи... Усіх цих людей буде уніфіковано, у них буде забрано усі свободи й вони будуть змушені підкорятися правлінню деспотичного диктатора, і таким чином давня інквізиція повністю відродиться».

Рутерфорд регулярно виходив в ефір і виголошував могутні лекції про сатанинську природу нацизму. Ці лекції передавалися по цілому світі та друкувалися мільйонним тиражем для поширення. Другого жовтня 1938 року він виголосив промову «Фашизм чи свобода», в котрій недвозначними словами звинуватив Гітлера.

«У Німеччині звичайні люди є миролюбними,— оповіщав Рутерфорд.— Диявол призначив свого репрезентанта Гітлера утримувати контроль над ними; ця людина божевільна, жорстока, злісна та немилосердна... Він жорстоко переслідує євреїв, бо вони колись були в угоді з Єговою, носили його ім’я, а ще тому, що Ісус був євреєм».

Тимчасом як лють нацистів проти Свідків Єгови сягала нового піку, прилюдний осуд з боку Свідків ставав дедалі нещаднішим. У номері журналу «Вістник потіхи» за 15 травня 1940 року говорилося: «Гітлер є настільки досконалим виплодком Диявола, що його промови та рішення подібні до стічних вод на славу зробленої каналізації».

Викриття жахів концтаборів

Хоча й широкому загалу здебільшого не було відомо про існування концентраційних таборів аж до 1945 року, їхній детальний опис часто з’являвся у публікаціях Товариства Вартової башти у 30-х роках. Наприклад, 1937 року журнал «Вістник потіхи» розповів про експерименти з отруйним газом у Дахау. До 1940 року у публікаціях Свідків згадувалося 20 різних таборів і повідомлялось про жахливі умови життя у них.

Чому Свідки Єгови були настільки добре обізнані з концентраційними таборами? Коли в 1939 році вибухнула друга світова війна, в них вже було ув’язнено 6000 Свідків. Німецький історик Детлеф Ґарбе підраховує, що в той час Свідки складали від 5 до 10 відсотків усіх ув’язнених!

На одному семінарі про Свідків та голокост Ґарбе сказав: «Із 25 000 чоловік, які визнали себе Свідками Єгови на початку «третього рейху», близько 10 000 було ув’язнено на різні строки. З них 2000 були в концентраційних таборах. А це означає, що з усіх релігійних груп, за винятком євреїв, есесівці найбільше переслідували Свідків Єгови».

У червні 1940 року «Вістник потіхи» писав: «Коли Німеччина почала свій «бліцкріґ», у Польщі налічувалось 3 500 000 євреїв... і, якщо вірити повідомленням, котрі діставав західний світ, їхнє винищення, здається, йде повним ходом». «Вістник потіхи» 1943 року зазначав: «Цілі народи, як, наприклад, греки, поляки та серби, систематично винищуються». До 1946 року в журналах «Золотий вік» та «Вістник потіхи» писалось про 60 різних в’язниць та концентраційних таборів.

Свідки розчаровують нацистів

Хоч і нацисти намагалися перекрити потік надходження літератури Товариства Вартової башти, один урядовець з Берліна визнав: «Важко знаходити таємні місця, де в Німеччині до цього часу друкується література Дослідників Біблії; ніхто з них не має імен інших чи їхніх адрес і ніхто з них нікого не зраджує».

Попри несамовиті зусилля, гестапо так і не ув’язнило більше ніж половину із загального числа Свідків у Німеччині за будь-який період того часу. Уявіть-но собі розчарування розвідувальної системи нацистів, що так і не змогла змусити замовчати цю крихітну армію й перекрити потік літератури. Література потрапляла на вулиці й навіть просочувалась крізь огорожу з колючим дротом до концентраційних таборів!

Тріумф над божевіллям

Нацисти, що вважалися майстрами у ламанні людської волі, відчайдушно намагалися зламати християнську нейтральність Свідків Єгови, але їхні спроби ганебно провалилися. У книжці «Теорія й практика пекла» (англ.) писалось: «Неможливо не погодитися, що з психологічного погляду СС мала менше сили, ніж Свідки Єгови».

Справді-бо, завдяки підтримці Божого духу Свідки виграли боротьбу. Історик Крістін Кінґ, радниця із Стаффордшірського університету, описала опонентів конфлікту: «Одна сторона [нацисти] — циклопічна, потужна, на перший погляд непереможна. Інша [Свідки] — дуже-дуже мізерна... лише зі своєю вірою й без жодної зброї... Свідки Єгови у моральному плані змусили могутню потугу гестапо стати перед ними навколішки».

Свідки Єгови були малим мирним анклавом, оточеним нацистами. Але вони вели й виграли боротьбу своїм власним способом — боротьбу за право поклонятися своєму Богові, боротьбу за любов до ближніх і боротьбу за право розповідати правду.

[Рамка на сторінці 9]

Свідки викривали існування концтаборів

І ХОЧА Освенцім, Бухенвальд, Дахау та Заксенгаузен стали відомі для широкого загалу лише після другої світової війни, вони ще до того були добре відомі читачам журналів «Золотий вік» та «Вістник потіхи». Повідомлення Свідків Єгови, що передавалися з таборів під великим ризиком, опубліковувалися у літературі Товариства Вартової башти, викриваючи кровожерливі наміри «третього рейху».

«Золотий вік» 1933 року помістив перше з багатьох повідомлень про існування концентраційних таборів у Німеччині. У 1938 році Свідки Єгови опублікували німецькою, польською й французькою мовами книжку «Хрестовий похід проти християнства». У ній було детально задокументовано несамовиті напади нацистів на Свідків і поміщено схеми концентраційних таборів у Заксенгаузені та Істервеґені.

Лауреат Нобелівської премії доктор Томас Манн написав: «Ваша книжка і жахливі задокументовані дані у ній викликали у мене сильні почуття. Я не можу описати змішаного почуття відрази та огиди, яке наповнювало моє серце, коли я читав ці повідомлення про людське виродження та огидну жорстокість... Мовчання лише б слугувало моральній байдужості світу... Ви виконали свій обов’язок, опублікувавши книжку й висвітливши ці факти» (курсив наш).

[Рамка на сторінці 10]

Свідки були серед перших у концтаборах

МАДАМ Женв’єв де Ґолль, племінниця колишнього президента Франції Шарля де Голля, брала участь у французькому Русі Опору. Після того як 1944 року її схопили й ув’язнили в концентраційному таборі Равенсбрюк, вона зустрілася там із Свідками Єгови. По закінченні другої світової війни мадам де Голль по цілій Швейцарії читала лекції, в котрих часто згадувала непорушність та відвагу Свідків. В інтерв’ю 20 травня 1994 року вона сказала про них:

«Вони були серед перших засланців у концтаборах. Багато з них вже повмирало. (...) Ми розпізнавали їх по їхніх відмітних значках. (...) Їм повністю заборонялося розмовляти про свої переконання чи мати будь-які релігійні книжки, а особливо Біблію, котра вважалася антиурядовою книгою номер один. (...) Я знаю про [одного Свідка Єгови], і мені також розповідали про інших, що були страчені, бо мали декілька сторінок біблійного тексту...

Мене дивувало в них те, що вони могли в будь-яку мить залишити табір, лише підписавши зречення від своєї віри. Врешті-решт ці жінки, що виглядали такими безсилими та виснаженими, були сильнішими за есесівців, котрі мали владу та усі підручні засоби. [Свідки Єгови] володіли міццю, і їхню силу волі ніхто не міг зламати».

[Рамка на сторінці 11]

Поведінка Свідків у концтаборах

З ЛЮБОВІ до ближніх, з котрими вони були в камерах, бараках і таборах, Свідки Єгови ділилися не лише духовним харчем, але й фізичним.

Один єврей, що вижив у концентраційному таборі в Бухенвальді, пояснює: «Там я зустрівся з Бібельфоршерами. Вони постійно свідчили про свою віру. Фактично нічого не могло стримати їх від розповідей про свого Бога. Вони дуже допомагали іншим в’язням. Коли через погром 10 листопада 1938 року маса євреїв прибула до концтабору, «Єгова’с швайн», як обзивали їх охоронці, стали ділитися хлібним пайком із старшими й знеможеними від голоду євреями, незважаючи на те що самі нічого не їли майже чотири дні».

Подібно висловилась про Свідків одна єврейка, що була колись ув’язнена в Ліхтенбурзі: «Вони були відважними людьми, що терпеливо несли свій хрест. Хоч і неєврейським в’язням заборонялося розмовляти з нами, ці жінки ніколи не дотримувалися того наказу. Вони молилися за нас, мов би ми належали до їхніх родин, і благали нас не опускати рук».

[Рамка на сторінці 12]

Спроби заперечити голокост передбачено

ЖУРНАЛ «Вістник потіхи» за 26 вересня 1945 року зазначав, що у майбутньому робитимуться спроби переглянути історію й заперечити історичні факти. У статті «Чи нацизм знищено?» писалось:

«Пропагандисти гадають, що у людей коротка пам’ять. Вони, намагаючись стерти минуле з історії і виставляючи себе у світлі добродійників, приховують те, в чому їх звинувачується».

Цей журнал проникливо застерігав: «Аж поки Єгова не розпочне Армагеддон, нацистська потвора і далі житиме».

[Схеми на сторінці 11]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Схеми концентраційних таборів, котрі публікувалися Свідками 1937 року.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Сто п’ятдесят працівників магдебурзького філіалу Свідків Єгови 1931 року.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Публікації Свідків Єгови, що викривали панібратство церкви з нацистами.