Кіліманджаро. Дах Африки

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

ЩЕ 150 років тому внутрішня частина Африки переважно була незнаною. Для зовнішнього світу цей великий континент залишався недослідженим і таємничим. Серед багатьох розповідей про Східну Африку для європейців одна була особливо дивовижною. Це було повідомлення німецьких місіонерів Йоганнеса Ребмана і Йоганна Л. Крапфа, які твердили, що 1848 року неподалік від екватора бачили дуже високу гору, на вершині якої білів сніг.

Розповідь про те, що в тропіках Африки є покрита снігом гора, сприйняли не тільки з недовірою, але й з насмішками. Однак твердження про грандіозну гору розбудили інтерес географів та дослідників, і вони, зрештою, визнали правдивість розповідей місіонерів. Там, у Східній Африці, дійсно був покритий снігом вулкан, названий Кіліманджаро. Дехто гадав, що ця назва означає «Велична гора».

Африканський «дах»

Нині велику Кіліманджаро знають як надзвичайно гарну і дуже високу гору. Рідко де можна побачити такий мальовничий та незабутній пейзаж, як цей: на тлі грандіозної покритої снігом «Кілі», що величаво підноситься вгору, пасеться стадо слонів, які бредуть по сухих, запилених африканських рівнинах.

Кіліманджаро — найвища гора африканського континенту і чи не найбільший заснулий вулкан світу. Він розташований у Танзанії, трохи південніше екватора, недалеко від кенійського кордону. Тут із землі виверглось понад чотири мільярди кубічних метрів вулканічної породи і утворилась гора, що своїми вершинами сягає хмар.

Величезна гора здається ще більшою, через те що біля неї немає інших гір. Ця самотня гора оточена безводними саванами Масаї, які розкинулись на висоті 900 метрів над рівнем моря; сама гора здіймається на висоту аж 5895 метрів! Не дивно, що Кіліманджаро іноді називають дахом Африки.

Кіліманджаро також називали «Горою караванів», тому що її великі снігові поля і льодовики, неначе світло білого маяка, можна бачити за сотні кілометрів довкола гори. Минулими сторіччями її засніжений верх часто служив дороговказом для караванів, які йшли з дикої внутрішньої Африки зі своїми товарами: слоновою кісткою, золотом та рабами.

Її вражаючі вершини

Кіліманджаро має два вулканічні конуси. Кібо — це головна вулканічна вершина; її чудовий симетричний конус покритий вічною кригою та снігом. Зі східного боку на висоту 5354 метри здіймається друга вершина, що зветься Мавензі: після Кібо й гори Кенія — це друга за висотою гора Африки. Мавензі, на противагу плавним, пологим схилам Кібо,— нерівна та гарно сформована вершина, а її кам’яні стіни з усіх боків стрімкі та ребристі. Вершини Кібо й Мавензі на висоті 4600 метрів з’єднані між собою широкою, похилою, всіяною валунами улоговиною. На захід від Кібо розташована Шіра — це залишки давно зруйнованого вітром і водою стародавнього вулкана, а тепер це дивовижне поросле вересом плоскогір’я заввишки 4000 метрів над рівнем моря.

Екологічний шедевр

Екосистема Кіліманджаро складається з різних зон, які різняться висотою розташування, кількістю опадів та рослинністю. Підніжжя гори вкрите незайманими тропічними лісами, де бродять стада слонів та африканських буйволів. У верхньому ярусі лісу живе кілька видів мавп; і деколи на коротку мить можна побачити полохливих гірських бушбоків та дукерів, які швидко зникають у гущавині.

Вище над лісом ростуть чагарники. Старі вузлуваті дерева, немилосердно покручені вітром і віком, драпіровані смугами лишайників, які нагадують довгі сірі бороди стариків. Тут, на відкритих ділянках гори, пишно буяє гігантський верес. Жмутки трави, всіяні пучками яскравих кольорових квітів, утворюють чудове тло.

Над верхньою межею поширення лісу розкинулись вересовища. Замість дерев тут можна побачити рослини дивного вигляду: гігантське жовтозілля заввишки до 4 метрів, а також лобелію, схожу на велику капустину чи артишок. Довкола валунів та оголених кам’яних порід росте подібний до соломи й сухий на дотик цмин, який додає трохи кольору до переважно сріблясто-сірого ландшафту.

Далі вересовища поступаються місцем альпійським лукам. Для цього терену характерні монотонні кольори — темно-коричневі та сірі. Мало які рослини можуть рости в цих убогих, сухих місцях. На цій висоті дві головні вершини, Кібо й Мавензі, з’єднані між собою великою сідловиною — висотним пустищем, сухим і кам’янистим. Тут відбуваються великі перепади температур: від 38 градусів тепла за Цельсієм вдень до міцного морозу вночі.

І ось ми дійшли до найвищої зони. Повітря тут холодне й чисте. Під темно-синім небом розляглись великі білі й чисті льодовики та снігові поля, що мальовничо контрастують з темними місцями гори. Повітря розріджене і містить у собі приблизно на половину менше кисню, ніж внизу, на рівні моря. Плоский верх Кібо — це вулканічний кратер майже цілком круглої форми, діаметром 2,5 кілометра. Усередині кратера, в самій серцевині гори, є велетенська, завширшки 300 метрів, вкрита попелом яма, що заглиблюється на 120 метрів у жерло вулкана. З невеликих щілин та отворів у холодне повітря повільно піднімаються сірчані випари, і це свідчить про неспокій, що панує в глибинах заснулого велетня.

Завдяки велетенським розмірам і масі Кіліманджаро має власний клімат. Волога з вітром, який дме з Індійського океану, пересікши напівпустельні низини, досягає гори, піднімається вверх, конденсується і випадає зливою. Тому на нижніх схилах насаджують плантації кави та вирощують культури, які забезпечують продовольством людей, що живуть коло підніжжя гори.

Підкорення «Кілі»

Місцеве населення забобонно вірило, ніби на схилах Кіліманджаро живуть злі духи, котрі можуть заподіяти зло кожному, хто намагається наблизитись до льодової вершини гори. Тому ніхто тут навіть не пробував наблизитись до її вершини. Так було до 1889 року, аж поки два німецьких дослідники піднялись на гору і стали на вершечку найвищої точки Африки. Другий конус, Мавензі, на який з технічного погляду вилізти важче, залишався непідкореним до 1912 року.

Нині кожен, хто має добре здоров’я, може вилізти на Кіліманджаро, і це заняття досить популярне між тими, що приїжджають до Східної Африки. Адміністрація національних парків Танзанії добре організувала обслуговування бажаючих зійти на гору. Можна брати напрокат одяг і спорядження. Є підготовлені носильники та провідники, а готелі, розташовані вздовж усієї траси сходження на гору, пропонують комфортабельні номери. На різних рівнях гори розташовані надійні будиночки, в яких альпіністи можуть переспати чи пересидіти негоду.

Особиста зустріч з Кіліманджаро вражає і спонукує до роздумів. Людина справді може погодитися з наступними словами про Бога: «Гори ставиш Своєю силою» (Псалом 65:7). Дійсно, Кіліманджаро, що самотньо височіє над Африкою,— це могутнє свідчення про силу Величного Творця.

[Карта на сторінці 16]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АФРИКА

Кенія

КІЛІМАНДЖАРО

Танзанія